Когнітивний дисонанс
Когніти́вний дисона́нс — внутрішній психічний конфлікт, що виникає при зіткненні в свідомості індивіда суперечливих знань, ідей, переконань або поведінкових установок (англ. cognitions) стосовно деякого об'єкта чи явища, за якого з існування одного елемента виникає заперечення іншого. У зв'язку з цим конфліктом, стан індивіда характеризується відчуттям неповноти життя.
Поняття когнітивного дисонансу вперше ввів Леон Фестінґер у 1956 році.
Теорія когнітивного дисонансу характеризує способи усування чи згладжування цих протиріч і описує те, як це робить людина в типових ситуаціях. Теорія когнітивного дисонансу є в наш час[Коли?] одним з важливих напрямів у соціальній психології.
Проблема дисонансу [ред.]
Серйозні випадки дисонансу можуть призводити до неспокою, відчуття провини або сорому, викликати значний стрес, знижену самооцінку, викликати агресію або інші небажані наслідки.
Можливі два шляхи подолання дисонансу індивідом:
- шляхом зміни власних понять, переконань або поведінки;
- виправдовуючи власні поняття, переконання або поведінку.
Джерела [ред.]
- Варивода, Ярослав. Масова свідомість, як об'єкт національної безпеки
- Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология. — Москва, 1996.(рос.)
- Когнітивний дисонанс(англ.)
Див. також [ред.]
