Коефіцієнт Пуассона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Коефіцієнт Пуассона — це міра зміни поперечних розмірів ізотропного тіла при деформації розтягу.

Коефіцієнт Пуассона є характеристикою речовини. Він позначається грецькою літерою ν або грецькою літерою σ і є величиною безрозмірною.

Зміст 1 Фізична природа 2 Межі 3 Див. також 4 Джерела

[ред.] Фізична природа

При розтягу стержня (одноосна деформація) його поперечні розміри змінюються. Міра цієї зміни задається коефіцієнтом Пуассона за допомогою формули

u_xx = u_yy = − νu_zz,

де u_zz - повздовжня компонента тензора деформації, u_xx та u_yy - поперечні компоненти тензора деформації.

[ред.] Межі

Коефіцієнт Пуассона лежить в межах від -1 до 1/2. Для абсолютно нестисливого тіла ν = 1/2. Прикладом майже нестисливого тіла є вода. Для більшості матеріалів коефіцієнт Пуассона лежить в межах від 0 до 1/2. Для сталі й інших металів він близький до 0,3. Коефіцієнт Пуассона може бути від'ємним, хоча така ситуація екзотична. Це значить, що при розтягу поперечні розміри тіла збільшуються.

[ред.] Див. також

• Модуль Юнга
• Модуль зсуву
• Коефіцієнти Ламе
• Модуль всебічного стиску

[ред.] Джерела

• Ландау Л.Д., Лившиц Е.М.. Теоретическая физика. т. VII. Теория упругости. (1987), Москва: Наука..