Коефіцієнт Пуассона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Коефіціє́нт Пуассо́на — це міра зміни поперечних розмірів ізотропного тіла при деформації розтягу.

Коефіцієнт Пуассона є характеристикою речовини. Він позначається грецькою літерою ν або грецькою літерою μ і є величиною безрозмірною.

Фізична природа[ред.ред. код]

При розтягу стержня (одновісна деформація) його поперечні розміри змінюються. Міра цієї зміни задається коефіцієнтом Пуассона за допомогою формули

 u_{xx} = u_{yy} = - \nu u_{zz} ,

де  u_{zz}  — повздовжня компонента тензора деформації,  u_{xx} та  u_{yy}  — поперечні компоненти тензора деформації.

Межі[ред.ред. код]

Значення коефіцієнта Пуассона лежить в межах від -1 до 1/2. Для абсолютно нестискуваного тіла ν = 1/2. Прикладом майже нестискуваного тіла є вода. Для більшості матеріалів коефіцієнт Пуассона лежить в межах від 0 до 1/2. Для сталі й інших металів він близький до 0,3. Коефіцієнт Пуассона може бути від'ємним, хоча така ситуація екзотична. Це значить, що при розтягу поперечні розміри тіла збільшуються. Матеріали з такими властивостями отримали назву «ауксетики».

Значення коефіцієнта Пуассона для деяких матеріалів[ред.ред. код]

Матеріал коефіцієнт Пуассона ν
Алюміній 0,34
Вольфрам 0,29
Германій 0,31
Дюралюміній 0,34
Іридій 0,26
Кварцове скло 0,17
Константан 0,33
Латунь 0,35
Манганин 0,33
Мідь 0,35
Органічне скло 0,35
Полістирол 0,35
Свинець 0,44
Срібло 0,37
Сірий чавун 0,22
Сталь 0,28
Скло 0,25
Фарфор 0,23

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ландау Л.Д., Лившиц Е.М. (1987). Теоретическая физика. т. VII. Теория упругости. Москва: Наука.