Коефіцієнт готовності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Коефіціє́нт гото́вності (англ. coefficient of readiness) — імовірність того, що об'єкт виявиться працездатним у довільний момент часу, крім запланованих періодів, протягом яких використання об'єкта за призначенням не передбачено[1].

Основні поняття[ред. | ред. код]

Коефіцієнт готовності — це коефіцієнт, що визначається як відношення часу справної роботи до суми часів справної роботи і вимушених простоїв об'єкта, взятих за один і той же календарний термін.

де  — сумарний час справної роботи об'єкту;  — сумарний час вимушених простоїв.

Для переходу до імовірнісного трактування величини и замінюються математичними сподіваннями часу між сусідніми відмовами і часу відновлення відповідно

де  — середній наробіток до відмови;  — середній час відновлення.

Похідні поняття[1][ред. | ред. код]

Стаціонарний коефіцієнт готовності — значення коефіцієнта готовності, визначене для умов роботи об'єкта, коли середній параметр потоку відмов і середня тривалість відновлення залишаються сталими.

Середній коефіцієнт готовності — середнє значення нестаціонарного коефіцієнта готовності у заданому інтервалі часу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ДСТУ 2860-94 Надійність техніки. Терміни та визначення.

Джерела[ред. | ред. код]

  • ДСТУ 2862-94 Надійність техніки. Методи розрахунку показників надійності. Загальні вимоги.
  • ДСТУ ISO/IEC 2382-14:2005 Інформаційні технології. Словник термінів. Частина 14. Безвідмовність, ремонтопридатність і готовність (ISO/IEC 2382-14:1997, IDT).
  • Пашков Е. В. Транспортно-нагромаджувальні і завантажувальні системи в складальному виробництві / Е. В. Пашков, В. Я. Копп, А. Г. Карлов. — К.: НМК ВО, 1992. — 520 с. — ISBN 577-6309-69-7

Посилання[ред. | ред. код]