Коефіцієнт корисної дії

Коефіціє́нт ко́ри́сної ді́ї — відношення виконаної роботи до загальних енергетичних затрат на її виконання. Безрозмірна велична, яка вимірюється у відсотках. Є важливою характеристикою машин та двигунів.

При виконанні будь-якої корисної роботи, частина зусиль витрачається на подолання опору й втрачається, переходячи у тепло. Будь-яка машина, будь-який пристрій із рухомими деталями повинні долати тертя. Проходження електричного струму через провідник теж супроводжується нагріванням провідника, при цьому втрачається частина корисної енергії.

Коефіцієнт корисної дії теплових двигунів

Коефіцієнт корисної дії — у термодинаміці, величина для теплового двигуна, що характеризує частку теплової енергії перетворену у енергію механічну.

$\eta={ \Delta Q_H - \Delta Q_C \over \Delta Q_H }$

де $\Delta Q_H$ — теплота передана системі від нагрівача, $\Delta Q_C$ — частина теплоти системи, віддана холодильнику, чисельник — корисна робота.

Другий закон термодинаміки стверджує, що теплота жодним чином не може бути перетворена у механічну роботу повністю, обмежуючи таким чином величину коефіцієнту корисної дії.

Максимальний коефіцієнт корисної дії досягається в циклі Карно.

Гідромеханічний ККД

Гідромеханічний коефіцієнт корисної дії (гідро- та пневмопривода, гідро- та пневмопристрою); гідромеханічний ККД (рос. гидромеханический коэффициент полезного действия (гидр- и пневмо-привода, гидр- и пневмо-устройства); гидромеханический КПД; англ. hydromechanical efficiency; нім. hydromechanischer Wirkungsgrad m) — коефіцієнт корисної дії, який враховує втрати на тертя та в місцевих опорах гідропривода (пневмопривода, гідро- і пневмопристрою).

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.