Кожедуб Іван Микитович
| Іван Микитович Кожедуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | укр. Ба́тько, укр. Борода́[1][2] | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Народився | 8 червня 1920 Українська Народна Республіка |
|||||||||||||||||||||||||||||||
| Помер | 8 серпня 1991 (71 рік) |
|||||||||||||||||||||||||||||||
| Рід військ | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1940–1991 | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Війни/битви | Німецько-радянська війна Корейська війна |
|||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Іва́н Мики́тович Кожеду́б (* 8 червня 1920, Ображіївка, Сумщина — † 8 серпня 1991, Москва) — льотчик-винищувач. Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1944, 1945). Маршал авіації (1985). Член ВКП(б)/КПРС з 1943 року. Почесний громадянин Сум.
Зміст |
Життєпис [ред.]
Народився в сім'ї селянина в селі Ображіївка, Сумська область. Українець.
Закінчивши у рідному селі семирічну школу, вступає в 1934 році до школи робітничої молоді в Шостці. Восени 1936 р. розпочинає навчання в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі і одночасно в місцевому аероклубі.
У Червоній Армії з 1940 року.
У 1941 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Служив в ній інструктором.
П'ятдесят друга зірка на фюзеляжі — реактивний «мессершмітт», «секретні крила» люфтваффе. Перший в історії реактивної ери літак, збитий в повітряному бою та ще й гвинтовим противником. Це сталося 15 лютого 1945 р. над річкою Одер. Кожедуб збив реактивний винищувач Me-262 унтер-офіцера К. Лянге з I./KG(J)54. «На реактивний літак сів ас, який мав 180 збитих літаків, — згадує генерал-полковник авіації в відставці Сергій Горєлов. — Швидкість потужна. Доганяє. Особливо коли заґавишся, а він по прямій, без маневру йде».
Німецький ас шукав Кожедуба, полював на нього, але Кожедуб знайшов його скоріше. Реактивного «мессера» переграв не швидкістю, а самою лише майстерністю. В небі Франкфурта-на-Одері. На максимальній межі можливостей літаків, при величезних перевантаженнях вони з веденим зайшли в хвіст «мессершмідту». Титаренко — його літак був трохи вище — відкрив вогонь. Ме-262 — і це була вже паніка — тікає вліво, і тут його зустрічає Кожедуб. І гордість німецького авіапрому перетворюється у вогненну кулю.
До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника (сюди не входять 2 американських P-51, збиті ним весною 1945 року, які першими напали на нього, напевне прийнявши за гітлерівця). Свій останній бій, в якому збив 2 FW-190, провів в небі Берліна. За всю війну жодного разу не був збитий. Його вважають найкращим асом авіації союзників.
Після війни працював на відповідальних посадах у ВПС, у 1950–1953 рр. командував авіадивізією, що воювала в Північній Кореї. З 1964 р. — 1-й заступник командуючого авіацією Московського Військового округу, з 1971 р. працював у центральному апараті ВПС, з 1978 р. — у групі генеральних інспекторів МО СРСР.
Помер 8 серпня 1991 року. Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі.
Список повітряних перемог [ред.]
В офіційній радянській історіографії підсумок бойової діяльності Кожедуба виглядає як 62 літаки противника, збиті особисто. Однак недавні архівні дослідження показали, що ця цифра трохи занижена — в нагородних документах (звідки вона, власне, і була взята) з невідомих причин відсутні дві повітряні перемоги (8 червня 1944 — Ме-109 і 11 квітня 1944 -PZL P.24), між тим як вони були підтверджені — офіційно занесені на особистий рахунок льотчика[3]
| № п/п | Дата перемоги | Тип літака | Місце перемоги |
|---|---|---|---|
| 1 | 06.07.1943 | Ju 87 | на захід від Завидівки |
| 2 | 07.07.1943 | Ju 87 | ст. Гостіщево |
| 3 | 09.07.1943 | Bf 109 | Красна Поляна |
| 4 | 09.07.1943 | Bf 109 | на схід від Покровки |
| 5 | 09.08.1943 | Bf 109 | Прелєстний |
| 6 | 14.08.1943 | Bf 109 | Іскрівка |
| 7 | 14.08.1943 | Bf 109 | Коломна |
| 8 | 16.08.1943 | Ju 87 | Рогань |
| 9 | 22.08.1943 | Fw 190 | Люботин |
| 10 | 09.09.1943 | Bf 109 | на північ від Іскровки |
| 11 | 30.09.1943 | Ju 87 | на південний-захід від Бородаївки |
| 12 | 01.10.1943 | Ju 87 | на захід від Бородаївки |
| 13 | 01.10.1943 | Ju 87 | на захід від Бородаївки |
| 14 | 02.10.1943 | Bf 109 | Плоске |
| 15 | 02.10.1943 | Ju 87 | Петрівка |
| 16 | 02.10.1943 | Ju 87 | на південний-захід від Андріївки |
| 17 | 02.10.1943 | Ju 87 | на південний-захід від Андріївки |
| 18 | 04.10.1943 | Bf 109 | на північний-захід від Бородаївки |
| 19 | 05.10.1943 | Bf 109 | на південний-захід від Красного Кута |
| 20 | 05.10.1943 | Bf 109 | на захід від Куцевалівки |
| 21 | 06.10.1943 | Bf 109 | Бородаївка |
| 22 | 10.10.1943 | Bf 109 | Дніпрово-Кам'янка |
| 23 | 12.10.1943 | Ju 87 | на північ від Плоского |
| 24 | 12.10.1943 | Bf 109 | на південь від Петрівки |
| 25 | 12.10.1943 | Ju 87 | на південь від Домоткані |
| 26 | 29.10.1943 | Ju 87 | Кривий Ріг |
| 27 | 29.10.1943 | He 111 | на захід від Будівки |
| 28 | 16.01.1944 | Bf 109 | Ново-Злинка |
| 29 | 30.01.1944 | Bf 109 | на схід від Нечаївки |
| 30 | 30.01.1944 | Ju 87 | на захід від Липівки |
| 31 | 14.03.1944 | Ju 87 | Осіївка |
| 32 | 21.03.1944 | Ju 87 | Лебедин — Шпола |
| 33 | 11.04.1944 | PZL P.24 | Сирка |
| 34 | 19.04.1944 | He 111 | на північ від Ясс |
| 35 | 28.04.1944 | Ju 87 | на північний-схід від Вултуру |
| 36 | 29.04.1944 | Hs 129 | Хорлешти |
| 37 | 29.04.1944 | Hs 129 | Хорлешти |
| 38 | 03.05.1944 | Ju 87 | Тиргу Фрумос — Думбревіца |
| 39 | 31.05.1944 | Fw 190 | на схід від Вултуру |
| 40 | 01.06.1944 | Ju 87 | Чужа Вода |
| 41 | 02.06.1944 | Hs 129 | на захід від Стинка |
| 42 | 03.06.1944 | Fw 190 | Редиу-Улуй — Тетер |
| 43 | 03.06.1944 | Fw 190 | Редиу-Улуй — Тетер |
| 44 | 03.06.1944 | Fw 190 | на північний-захід від Ясс |
| 45 | 07.06.1944 | Bf 109 | Пирлиця |
| 46 | 08.06.1944 | Bf 109 | Кирпиці |
| 47 | 22.09.1944 | Fw 190 | на північний-захід від Стренчі |
| 48 | 22.09.1944 | Fw 190 | на південний-захід від Рамнієки — Даксти |
| 49 | 25.09.1944 | Fw 190 | на північний-захід від Вальмієра |
| 50 | 16.01.1945 | Fw 190 | на південь від Студзяна |
| 51 | 10.02.1945 | Fw 190 | на північний-захід від аеродрому "Морін" |
| 52 | 12.02.1945 | Fw 190 | на захід від Кинітц |
| 53 | 12.02.1945 | Fw 190 | на захід від Кинітц |
| 54 | 12.02.1945 | Fw 190 | озеро Китцер-Зеє |
| 55 | 17.02.1945 | Me 262 | на схід від Альт-Фрідлянд |
| 56 | 19.02.1945 | Bf 109 | на північ від Фюрстенфельда |
| 57 | 11.03.1945 | Fw 190 | на північ від Брюнхен |
| 58 | 18.03.1945 | Fw 190 | на північ від Кюстрин |
| 59 | 18.03.1945 | Fw 190 | на північний-захід від Кюстрин |
| 60 | 22.03.1945 | Fw 190 | на північ від Зеєлова |
| 61 | 22.03.1945 | Fw 190 | на схід від Гузова |
| 62 | 23.03.1945 | Fw 190 | станція Вербіг |
| 63 | 17.04.1945 | Fw 190 | Вріцен |
| 64 | 17.04.1945 | Fw 190 | Кінітц |
| Літаки союзників (винищувачі США) | |||
| 65 | квітень 1945 | Р-51 | в районі Берліна |
| 66 | квітень 1945 | Р-51 | в районі Берліна |
Наприкінці війни американськими льотчиками в зоні дій радянської авіації було збито радянські винищувачі. І. М. Кожедуб вилетів і особисто підбив два американські винищувачі, які були винні у цьому акті агресії.[4] У книзі Миколи Бодріхіна «Радянські аси»[5] наведено дещо інші обставини цього епізоду: Кожедуб відігнав від американського бомбардувальника німецьких винищувачів, які атакували його; після чого його самого атакували американські винищувачі з дуже великої дистанції. Кожедуб збив два американських літаки; судячи зі слів американського льотчика, який вижив, американці прийняли літак Кожедуба за німецький Фокке-Вульф.
У ході Корейської війни Кожедуб командував 64 ВАК, проте в повітря йому підніматися заборонили.
Нагороди [ред.]
- Тричі Герой Радянського Союзу (04.02.1944, № 1472; 19.08.1944, № 36; 18.08.1945, № 3);
- Кавалер двох орденів Леніна (04.02.1944; 21.02.1978);
- Кавалер семи орденів Червоного Прапора (22.07.1943, № 52212; 30.09.1943, № 4567; 29.03.1945, № 4108; 29.06.1945, № 756; 02.06.1951, № 122; 22.02.1968, № 23; 26.06 .1970, № 537483);
- Кавалер ордена Олександра Невського (31.07.1945, № 37500);
- Кавалер ордена Вітчизняної війни I ступеня (06.04.1985);
- Кавалер двох орденів Червоної Зірки (04.06.1955; 26.10.1955);
- Кавалер ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» II ступеня (22.02.1990);
- Кавалер ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня (30.04.1975);
- Кавалер ордена Бойового Червоного прапора МНР;
- медалями;
- Почесний громадянин міст: Суми, Шостка, Чугуїв, Куп'янськ, Бєльці (Молдова), Калуга (Росія) та інших.
Пам'ять [ред.]
Бронзовий бюст Кожедуба встановлений на батьківщині льотчика, в селі Ображіївка. Його Ла-7 (бортовий № 27) експонується в музеї ВВС в смт. Моніно. Також ім'ям Івана Кожедуба названий парк в місті Суми біля входу встановлено пам'ятник льотчику, вулиця на Південному-Сході Москви (Росія) — вулиця Маршала Кожедуба, вулиця на житловому масиві Ігрень, м. Дніпропетровськ (Україна) — вулиця Кожедуба .
Ім'я Тричі Героя Радянського Союзу Івана Микитовича Кожедуба носить Харківський університет Повітряних Сил (колишн. ХВУ), а також Шосткинський хіміко-технологічний коледж. 8 травня 2010 пам'ятник Кожедубу відкрито в Парку Слави, у Києві. 8 червня 2010 в місті Шостка в ознаменування 90-річчя Кожедуба було встановлено бюст біля музею Івана Кожедуба. 12 листопада 2010 пам'ятник Кожедубу був встановлений в Харкові, на території Харківського університету Повітряних Сил.
Про Кожедуба знятий документальний фільм «Таємниці століття. Дві війни Івана Кожедуба».
Примітки [ред.]
- ↑ Іван Кожедуб танцював із ведмедицею. «Газета по-українськи» №1040 за 10.06.2010
- ↑ Кожедуб Иван Никитович на сайті Chtoby-pomnili.com. (рос.)
- ↑ Биков М. Ю. Радянські аси 1941–1945. Перемоги сталінських соколів. М., 2008, ISBN 978-5-699-30919-1, стр. 240.(рос.)
- ↑ «Дві війни Івана Кожедуба»
- ↑ Микола Бодріхін. Радянські аси. Нариси про радянських льотчиків
Література [ред.]
- Дитинство Івана описане в книзі для дітей Валерія i Наталі Лапікури: «Про Григорія Сковороду, Жана Анрі Фабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського» // В. Лапікура, Н. Лапікура — Київ : Грані-Т, 2008. — 120 сторінок — Серія «Життя видатних дітей». — ISBN 978-966-465-168-1.
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Кожедуб Іван Микитович |
- Біографія Кожедуба на сайті проекту «Герои Страны»
- Спогади про Кожедуба
- Біографія І.Кожедуба на сайті Шосткинського краєзнавчого музею
|
|
|||||||
- Народились 8 червня
- Народились 1920
- Померли 8 серпня
- Померли 1991
- Маршали авіації
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Олександра Невського
- Кавалери ордена Вітчизняної війни
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю (За військову доблесть)»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною»
- Нагороджені медаллю «За взяття Берліна»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «30 років перемоги у ВВВ»
- Нагороджені медаллю «40 років перемоги у ВВВ»
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Почесні громадяни Бєльців
- Льотчики СРСР
- Українські військовики
- Герої Радянського Союзу — українці
- Тричі Герої Радянського Союзу
- Поховані на Новодівочому цвинтарі в Москві
- Померли в Москві

