Кожедуб Іван Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Микитович Кожедуб
KozhedubIN.jpg
Прізвисько укр. Ба́тько, укр. Борода́[1][2]
Народився 8 червня 1920(1920-06-08)
Ображіївка, size УНР
(нині Шосткинський район, Сумська область)
Помер 8 серпня 1991(1991-08-08) (71 рік)
Москва
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Вид ЗС ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Air1936 forces emb n9613.gif Винищувальна авіація
Роки служби 19401991
Звання Маршал авіації Маршал авіації
Війни/битви Німецько-радянська війна
Курська битва
Битва за Дніпро

Корейська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора
Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» II ступеня Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Нагороди інших країн
Орден Червоного Прапора (Монголія)

Іва́н Мики́тович Кожеду́б (* 8 червня 1920, Ображіївка, Сумщина — 8 серпня 1991, Москва) — легендарний льотчик-ас німецько-радянської війни, найрезультативніший льотчик-винищувач в авіації союзників за весь час Другої світової війни. Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1945). Маршал авіації (1985).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селянській родині в селі Ображіївка, (зараз Сумська область). Українець. Закінчивши у рідному селі семирічну школу, вступає в 1934 році до школи робітничої молоді в Шостці. Восени 1936 р. розпочинає навчання в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі і одночасно в місцевому аероклубі.

У Червоній Армії з 1940 року. В 1941 році закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Служив в ній інструктором.

З початком Німецько-радянської війни разом з авіашколою евакуйований на станцію Манкент Південно-Казахстанської області Казахської РСР. Після численних рапортів з проханням відправити на фронт його бажання було задоволено.

На фронті з березня 1943 року, коли у складі дивізії прибув на Воронезький фронт. Учасник Курської битви, битви за Дніпро, Нижньодніпровської, Корсунь-Шевченківської та Умансько-Ботошанської наступальних операцій, повітряного бою на ближніх підступах до Румунії в травні-червні 1944 року, Білоруської, Прибалтійської, Вісло-Одерської, Східно-Померанської, Берлінської наступальних операцій. Свій перший бойовий виліт зробив 26 березня, але невдало: його Ла-5 отримав пошкодження в бою, а при поверненні ще й був обстріляний радянською зенітною артилерією. З великими труднощами Кожедуб довів винищувач до аеродрому і зробив посадку. Місяць літав на старих машинах, поки не отримав новий Ла-5. Пізніше воював на Степовому фронті.

Бойовий рахунок молодший лейтенант Кожедуб відкрив 6 липня в ході битви на Курській дузі, збивши бомбардувальник Ju 87.

До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника (сюди не входять 2 американських P-51, збиті ним весною 1945 року, які першими напали на нього, напевне прийнявши за гітлерівця). Свій останній бій, в якому збив 2 FW-190, провів в небі Берліна. За всю війну жодного разу не був збитий. Його вважають найкращим асом авіації союзників.

Після війни працював на відповідальних посадах у ВПС, у 1950–1953 роках командував авіадивізією, що воювала в Північній Кореї.

У 1956 році закінчив Військову академію Генерального штабу. З 1964 року — 1-й заступник командуючого авіацією Московського Військового округу, з 1971 р. працював у центральному апараті ВПС, з 1978 р. — у групі генеральних інспекторів МО СРСР.

Помер 8 серпня 1991 року. Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі.

Список повітряних перемог[ред.ред. код]

В офіційній радянській історіографії підсумок бойової діяльності Кожедуба виглядає як 62 літаки противника, збиті особисто. Однак недавні архівні дослідження показали, що ця цифра трохи занижена — в нагородних документах (звідки вона, власне, і була взята) з невідомих причин відсутні дві повітряні перемоги (8 червня 1944 — Ме-109 і 11 квітня 1944 -PZL P.24), між тим як вони були підтверджені — офіційно занесені на особистий рахунок льотчика[3]

№ п/п Дата перемоги Тип літака Місце перемоги
1 06.07.1943 Ju 87 на захід від Завидівки
2 07.07.1943 Ju 87 ст. Гостіщево
3 09.07.1943 Bf 109 Красна Поляна
4 09.07.1943 Bf 109 на схід від Покровки
5 09.08.1943 Bf 109 Прелєстний
6 14.08.1943 Bf 109 Іскрівка
7 14.08.1943 Bf 109 Коломна
8 16.08.1943 Ju 87 Рогань
9 22.08.1943 Fw 190 Люботин
10 09.09.1943 Bf 109 на північ від Іскровки
11 30.09.1943 Ju 87 на південний-захід від Бородаївки
12 01.10.1943 Ju 87 на захід від Бородаївки
13 01.10.1943 Ju 87 на захід від Бородаївки
14 02.10.1943 Bf 109 Плоске
15 02.10.1943 Ju 87 Петрівка
16 02.10.1943 Ju 87 на південний-захід від Андріївки
17 02.10.1943 Ju 87 на південний-захід від Андріївки
18 04.10.1943 Bf 109 на північний-захід від Бородаївки
19 05.10.1943 Bf 109 на південний-захід від Красного Кута
20 05.10.1943 Bf 109 на захід від Куцевалівки
21 06.10.1943 Bf 109 Бородаївка
22 10.10.1943 Bf 109 Дніпрово-Кам'янка
23 12.10.1943 Ju 87 на північ від Плоского
24 12.10.1943 Bf 109 на південь від Петрівки
25 12.10.1943 Ju 87 на південь від Домоткані
26 29.10.1943 Ju 87 Кривий Ріг
27 29.10.1943 He 111 на захід від Будівки
28 16.01.1944 Bf 109 Ново-Злинка
29 30.01.1944 Bf 109 на схід від Нечаївки
30 30.01.1944 Ju 87 на захід від Липівки
31 14.03.1944 Ju 87 Осіївка
32 21.03.1944 Ju 87 Лебедин — Шпола
33 11.04.1944 PZL P.24 Сирка
34 19.04.1944 He 111 на північ від Ясс
35 28.04.1944 Ju 87 на північний-схід від Вултуру
36 29.04.1944 Hs 129 Хорлешти
37 29.04.1944 Hs 129 Хорлешти
38 03.05.1944 Ju 87 Тиргу Фрумос — Думбревіца
39 31.05.1944 Fw 190 на схід від Вултуру
40 01.06.1944 Ju 87 Чужа Вода
41 02.06.1944 Hs 129 на захід від Стинка
42 03.06.1944 Fw 190 Редиу-Улуй — Тетер
43 03.06.1944 Fw 190 Редиу-Улуй — Тетер
44 03.06.1944 Fw 190 на північний-захід від Ясс
45 07.06.1944 Bf 109 Пирлиця
46 08.06.1944 Bf 109 Кирпиці
47 22.09.1944 Fw 190 на північний-захід від Стренчі
48 22.09.1944 Fw 190 на південний-захід від Рамнієки — Даксти
49 25.09.1944 Fw 190 на північний-захід від Вальмієра
50 16.01.1945 Fw 190 на південь від Студзяна
51 10.02.1945 Fw 190 на північний-захід від аеродрому "Морін"
52 12.02.1945 Fw 190 на захід від Кинітц
53 12.02.1945 Fw 190 на захід від Кинітц
54 12.02.1945 Fw 190 озеро Китцер-Зеє
55 17.02.1945 Me 262 на схід від Альт-Фрідлянд
56 19.02.1945 Bf 109 на північ від Фюрстенфельда
57 11.03.1945 Fw 190 на північ від Брюнхен
58 18.03.1945 Fw 190 на північ від Кюстрин
59 18.03.1945 Fw 190 на північний-захід від Кюстрин
60 22.03.1945 Fw 190 на північ від Зеєлова
61 22.03.1945 Fw 190 на схід від Гузова
62 23.03.1945 Fw 190 станція Вербіг
63 17.04.1945 Fw 190 Вріцен
64 17.04.1945 Fw 190 Кінітц
Літаки союзників (винищувачі США)
65 квітень 1945 Р-51 в районі Берліна
66 квітень 1945 Р-51 в районі Берліна

Цікаві факти з життя військового пілота[ред.ред. код]

Іван Микитович Кожедуб на фоні Ла-5ФН (бортовий № 14)

З травня 1944 Іван Микитович воював на Ла-5ФН, побудованому на кошти колгоспника Сталінградської області В.В. Конєва. Через кілька днів збив на ньому Ju 87. Протягом 6 наступних днів збив ще 7 літаків. Наприкінці червня він передав свій Ла-5ФН К.А. Євстигнєєву (згодом двічі Герою Радянського Союзу), а сам спрямований у навчальний полк для перепідготовки на винищувач Ла-7.

Перший в історії реактивної ери літак, збитий в повітряному бою та ще й гвинтовим противником. Це сталося 15 лютого 1945 р. над річкою Одер. Кожедуб збив реактивний винищувач Me-262 унтер-офіцера К. Лянге з I./KG(J)54. «На реактивний літак сів ас, який мав 180 збитих літаків, — згадує генерал-полковник авіації в відставці Сергій Горєлов. — Швидкість потужна. Доганяє. Особливо коли заґавишся, а він по прямій, без маневру йде». Німецький ас шукав Кожедуба, полював на нього, але Кожедуб знайшов його скоріше. Реактивного «мессера» переграв не швидкістю, а самою лише майстерністю. В небі Франкфурта-на-Одері. На максимальній межі можливостей літаків, при величезних перевантаженнях, він із своїм веденим зайшли у хвіст «мессершмідту». Титоренко — його літак був трохи вище — відкрив вогонь першим. Ме-262 — і це була вже паніка — тікає вліво, і тут його зустрічає Кожедуб. І гордість німецького авіапрому перетворюється у вогненну кулю.

Наприкінці війни американськими льотчиками в зоні дій радянської авіації було збито радянські винищувачі. І. М. Кожедуб вилетів і особисто підбив два американські винищувачі, які були винні у цьому акті агресії.[4] У книзі Миколи Бодріхіна «Радянські аси»[5] наведено дещо інші обставини цього епізоду: Кожедуб відігнав від американського бомбардувальника німецьких винищувачів, які атакували його; після чого його самого атакували американські винищувачі з дуже великої дистанції. Кожедуб збив два американських літаки; судячи зі слів американського льотчика, який вижив, американці прийняли літак Кожедуба за німецький Фокке-Вульф.

У ході Корейської війни Кожедуб командував 64 ВАК, проте в повітря йому підніматися заборонили.

Нагороди[ред.ред. код]

Вшанування Пам'яті[ред.ред. код]

Меморіальна дошка І.М. Кожедуба у Москві

Україна[ред.ред. код]

  • Бронзовий бюст Кожедуба встановлений на батьківщині льотчика, у селі Ображіївка.
  • Також ім'ям Івана Кожедуба названий парк в місті Суми біля входу встановлено пам'ятник льотчику.
  • Вулиця на житловому масиві Ігрень, м. Дніпропетровськ (Україна) — вулиця Кожедуба.
  • Ім'я Тричі Героя Радянського Союзу Івана Микитовича Кожедуба носить Харківський університет Повітряних Сил.
  • Шосткинський хіміко-технологічний коледж імені Івана Микитовича Кожедуба.
  • 8 травня 2010 року пам'ятник Кожедубу відкрито в Парку Слави, у Києві.
  • 8 червня 2010 року в місті Шостка в ознаменування 90-річчя Кожедуба було встановлено бюст біля музею Івана Кожедуба.
  • 12 листопада 2010 року пам'ятник Кожедубу був встановлений в Харкові, на території Харківського університету Повітряних Сил.
  • 1 червня 2013 року вступило в силу рішення міської ради Луцька про перейменування вулиці Чкалова на вулицю Івана Кожедуба[6]

Росія[ред.ред. код]

  • Вулиця на Південному-Сході Москви (Росія) — вулиця Маршала Кожедуба.
  • Його Ла-7 (бортовий № 27) експонується в музеї ВВС в смт. Моніно.

В кінематографі[ред.ред. код]

  • Про Кожедуба знятий документальний фільм «Таємниці століття. Дві війни Івана Кожедуба».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Іван Кожедуб танцював із ведмедицею. «Газета по-українськи» №1040 за 10.06.2010
  2. Кожедуб Иван Никитович на сайті Chtoby-pomnili.com. (рос.)
  3. Биков М. Ю. Радянські аси 1941–1945. Перемоги сталінських соколів. М., 2008, ISBN 978-5-699-30919-1, стр. 240.(рос.)
  4. «Дві війни Івана Кожедуба»
  5. Микола Бодріхін. Радянські аси. Нариси про радянських льотчиків
  6. У ЛУЦЬКУ ПЕРЕЙМЕНОВАНО 27 ВУЛИЦЬ.

Література[ред.ред. код]

  • Дитинство Івана описане в книзі для дітей Валерія і Наталі Лапікури: «Про Григорія Сковороду, Жана Анрі Фабра, Петра Котляревського, Івана Кожедуба, Михайла Остроградського» // В. Лапікура, Н. Лапікура — Київ : Грані-Т, 2008. — 120 сторінок — Серія «Життя видатних дітей». — ISBN 978-966-465-168-1.

Посилання[ред.ред. код]