Козакевич Еммануїл Генрихович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Козаке́вич Еммануї́л Ге́нрихович (24 лютого 1913, Кременчук — 22 вересня 1962, Москва) — український та єврейський радянський письменник.

Життєпис[ред.ред. код]

Еммануїл Генрихович Козакевич народився (11) 24 лютого 1913 року в місті Кременчук Полтавської губернії в родині єврейського публіциста Г. Л. Козакевича. У 1930 році він закінчив машинобудівельний технікум у Харкові. Наступного року родина Козакевичів переїхала до Біробіджана (Єврейської автономної області).

Козакевич працював на будівництві бригадиром, інженером і начальником будівництва, а згодом головою радгоспу «Вальдгейм». Він сформував єврейський молодіжний театр, був керівником Біробіджанського державного єврейського театру, головою обласного радіомовлення їдишем. У 1935–1938 роках Еммануїл Козакевич працював у газеті «Біробіджанер штерн», де публікував свої вірші, написані їдишем.

Перша віршована збірка Козакевича «Біробіджанбуд» побачила світ у 1932 році. У 1930-і роки він перекладав театральні спектаклі для єврейського театру та написав для нього п'єсу «Молоко та мед».

У 1938 році Козакевич переїхав до Москви. Під час Другої світової війни служив на фронті у письменницькій роті. Війну закінчив у посаді помічника начальника розвідки армії.

Перша ж повість російською мовою «Зірка» (про Другу світову війну) принесла письменнику широку популярність і Сталінську премію в 1948 році. У 1950 році Козакевичу присуджено ще одну Сталінську премію за роман «Весна на Одері».

Нагороджений орденами і медалями.

22 вересня 1962 року письменник Еммануїл Козакевич помер у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Екранізації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]