Козачок
| Танець | |
|---|---|
 Український народний танець | |
| Козачок | |
| класифікація | народний |
| розмір | 2/4 |
| походження | Військо Запорозьке Низове |
| епоха | XVI століття |
Козачок — український танець швидкого темпу, дводольного розміру. Виконується парами, рядами, солістами. Його награші та танцювальні фігури мають багато спільного з гопаком, але характер танцю більш легкий.
Історія[ред. | ред. код]
Козачок-швидкий парний[джерело?] танець, що отримав широке поширення на території України та Росії . Якщо в Україні його формування пов'язують із Запорізькою Січчю, то російський варіант розвивався в середовищі кубанського козацтва. Немає причин вважати, ніби одна версія виникла раніше іншої: очевидно, танець був загальним для культури козацтва як такої, але в різних регіонах набував свої характерні відтінки.
Хореографія танцю Козачок не обмежена чіткими правилами і здебільшого побудована на імпровізації, завдяки чому склалися умови для виникнення варіацій стилю. Однак не можна сказати, що існуючі під такою назвою версії разюче відрізняються один від одного. В Україні танець Козачок ввібрав деякі риси гопака, складного акробатичного танцю, що виконувався чоловіками. Але оскільки Козачок все ж танцюють парами, він більш ліричний і покликаний продемонструвати не військову завзятість, а легкість, веселість і жвавість романтичних відносин. І якщо гопак дозволяв проявити силу, витривалість і готовність йти в бій, то Козачок більше пов'язували з фліртом. Як вважають дослідники, обробкою музичного супроводу, візитної картки танцю, вперше зайнявся польський композитор Дусяцький, який переклав народну мелодію на мову нот. Достовірно не відомо, коли Козачок сформувався в якості самостійного стилю, але перші документально зафіксовані згадки про нього відносяться до другої половини 18 століття. У ті часи Мелодія, під яку його виконували, зустрічалася в російських музичних збірках, а дещо пізніше Козачок підвищив свій статус, увійшовши в число бальних танців. Коли армія Наполеона відвідала Росію, танець Козачок став одним з "трофеїв", відвезених французами на батьківщину, і дуже скоро він проник в європейські балетні постановки, зайнявши місце на найблискучіших сценах того часу.
Музичний розмір 2/4. Швидкий темп і ігровий характер, властиві танцю, роблять його досить захоплюючим видовищем. Активність і спритність виконавців виводять його в розряд змагальних: здавна молоді хлопці і дівчата влаштовують танцювальні поєдинки, що дозволяють виявити справжніх майстрів.
У 60-ті роки ХХ століття танець Козачок знову увійшов в моду, багато танцювальних колективів включили його в свою програму.[1]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 Вересня 2020. Процитовано 20 Листопада 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Гуменюк А. Інструментальна музика — Київ, Наукова думка, 1972
Посилання[ред. | ред. код]
- Козачок // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 469.