Козиця звичайна
| Скельниця | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Козиця |
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
Козиця звичайна (Rupicapra rupicapra (Linnaeus, 1758)) - вид парнокопитних ссавців з роду козиця (Rupicapra) родини бикових (Bovidae).
Зміст |
Назви виду [ред.]
Існує кілька різних українських назв роду і виду Rupicapra rupicapra. У "Російсько-українсько-латинському словнику зоологічної термінології і номенклатури" (Маркевич і Татарко) назва виду подається як "сарна гірська, скельниця". Інколи вид іменують як "чорна коза"; на Кавказі вид називають серною (рос.), на Балканах - "дивокозою" (mk., sr.). Використання назви "Сарна" тепер обмежується родом Capreolus (інша родина - Cervidae, оленеві), і вважати козицю (скельницю) гірською формою сарни (козулі) не має підстав, оскільки у всій доступній зоологічній і мисливській літературі козиць розглядають як окремий від сарни рід окремої родини. Те саме стосується назви "коза", яка відноситься до окремого роду Capra з тієї ж підродини козлових (Caprinae), що і козиця. Видові назви (означення при родовій назві) - чорна, скельна, звичайна, гірська, північна, альпійська - є синонімами.
Морфологія [ред.]
Довжина тіла 102 — 140 см (хвоста до 14 см), висота в холці 65—86 см, вага 15—45 кг (подібна до сарн). Для козиць характерне темне забарвлення і не схожі на інших прямовисні роги з різко загнутими назад вершинами.
Поширення й екологія [ред.]
Живе невеличкими табунами в горах Європи та Малої Азії і на Кавказі.
В Україні до 19 ст. популяція козиць існувала в межах Карпат, зокрема на Буковині. В музеях України (зокрема й у Чернівцях) збереглися трофейні зразки козиць з Буковини.
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Список ссавців України - http://terioshkola.org.ua/ua/fauna/taxalist.htm
