Козімо Медічі
Ко́зімо Ме́дічі (27 вересня 1389 — 1 серпня 1464) — флорентійський банкір і державний діяч, найбагатша людина Європи, неофіційний правитель Флоренції з 1434 року.
Один з кращих державних людей свого часу, Козімо майже непомітно, без потрясінь, перетворив Флорентійську республіку в спадкову синьйорію, незмінно зберігаючи народну любов. Вперше обраний пріором республіки у 1416, він зумів скласти собі сильну партію, що зіткнулася з аристократичною партією Альбіцці, що стояв тоді на чолі Флоренції. Спочатку Козімо зазнав поразки; в 1433 його заарештували і лише за допомогою підкупу йому вдалося позбутися смерті, віддалившись у вигнання спочатку у Павію, затим у Венецію; але вже наступного року його партія здобула гору, і Козімо повернувся до Флоренції.
Ставши на чолі держави, Козімо залишався простим громадянином, не прийнявши ніякого титулу і не змінюючи республіканських форм. Від тиранії, здирств і насильств Козімо була майже цілком вільний і користувався владою для усунення внутрішніх смут й для керівництва дуже важкими стосунками з Міланом, Венецією і Неаполем. Величезні кошти, придбані великими і вдалими комерційними операціями, Козімо вживав для народу: за роздачу хліба на голодний рік він отримав назву «батько батьківщини»; Флоренція зобов'язана йому багатьма спорудами. Козімо перший із Медічі почав широко сприяти художникам, особливо ученим і поетам. Його палац був охарактеризований першим великим гуманістичним центром у Флоренції.
У 1414 р. Козімо одружився з Контессіне де Барді, двоє дітей:
У нього такою був позашлюбний син Карло (1430—1492).
Література [ред.]
- Fabronius, «Cosmi Medicei vita» (Піза, 1780)
- Pellegrini, «Sulla repubblica florentina a tempo di Cosimo il Vecchio» (Піза, 1889).
