Коккозка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коккозка
44°31′06″ пн. ш. 33°59′09″ сх. д. / 44.518333333360772031° пн. ш. 33.98583333336077317° сх. д. / 44.518333333360772031; 33.98583333336077317
Витік поблизу с. Соколине
• координати 44°31′06″ пн. ш. 33°59′09″ сх. д. / 44.518333333360772031° пн. ш. 33.98583333336077317° сх. д. / 44.518333333360772031; 33.98583333336077317
Гирло Бельбек
• координати 44°34′47″ пн. ш. 33°56′10″ сх. д. / 44.5797500000277722° пн. ш. 33.93635700002777611° сх. д. / 44.5797500000277722; 33.93635700002777611
Країни: Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Довжина 18 км
Площа басейну: 83,8 км²
Середньорічний стік 1,09 м³/с
Притоки: Аузун-Узень і Сари-Узень
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Карло Боссолі, «Долина річки Коккозка», 1856 рік

Кокко́зка (Кокозка), (крим. Kökköz — «блакитне око» (kök — блакитний; köz — око, водне дзеркало; якщо джерело пересихає його називають «сліпим»)) — річка в Криму, ліва притока річки Бельбек. Довжина 18 км. Схил русла 50 м. Утворюється за 3,5 км від села Соколине (Коккоз) злиттям річок Аузун-Узень і Сари-Узень. Коккозка впадає в річку Бельбек на території села Аромат (Вітим).

Долина річки V-подібна, русло вузьке, звивисте, багато порогів, мілин, перекатів. Найбільш повноводна пізньої осені і взимку. Після опадів можлива повінь в будь-яку пору року.

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.
  • (рос.) Шутов Ю. И. Большой Каньон Крыма. Путеводитель. [Архівовано 4 березня 2009 у Wayback Machine.] 2-е издание, переработанное и дополненное. — Симферополь: «Таврия», 1990. 80 с., 8 л. ил. I5BN 5-7780-0169-Х
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
  • Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 262

Посилання[ред. | ред. код]