Коктебель
| Селище Коктебель | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
| Район/міськрада | Феодосійська міська рада | ||||
| Рада | Коктебельська селищна рада | ||||
| Код КАТОТТГ: | |||||
| Облікова картка | Коктебель | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | VIII століття | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 0.8169 км² | ||||
| Населення | ▲2869 (на 2014 рік)[1] | ||||
| Густота | 3512.06 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 98186 | ||||
| Телефонний код | +380 6562 | ||||
| Географічні координати | 44°57′36″ пн. ш. 35°14′29″ сх. д. / 44.96000° пн. ш. 35.24139° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 20 м[2] | ||||
| Водойма | Чорне море
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Феодосія | ||||
| До станції: | 20 км | ||||
| До райцентру: | |||||
| - автошляхами: | 20,1 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - автошляхами: | 116 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | Феодосійська міськрада, смт Коктебель, пров. Висотний, 1 | ||||
| Голова селищної ради | Булига Олексій Миколайович | ||||
| Карта | |||||
  Коктебель | |||||
 Коктебель | |||||
| |||||
|
| |||||
Коктебе́ль (у 1945–1992 роках — Планерське; крим. Köktöbel) — селище в Україні, у складі Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим. З березня 2014 року окуповано Російською Федерацією разом з усім Кримом.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Розташований на південно-східному узбережжі Чорного моря біля підніжжя гірського масиву Кара-Даг, за 116 км від кримської столиці Сімферополя і за 21 км від найближчої залізничної станції в місті Феодосія (автошлях Р29). Автовокзал забезпечує автобусний зв'язок із містами Сімферополь, Судак, Керч. Постійно курсують маршрутні таксі. У селищі є маршрутки типу 1, 2, 3…, що пов'язують усі вулиці та проспекти Коктебеля.
Населення[ред. | ред. код]
2841 осіб (2001 р.), у тому числі: росіян — 50 %, українців — 36 %, проживають також кримські татари, болгари, греки, німці і представники інших національностей.
Всеукраїнський перепис 2001 року показав наступний розподіл по носіям мови[3]
| Мова | відсоток |
|---|---|
| російська | 94,76 |
| українська | 2,57 |
| кримськотатарська | 2,25 |
| інші | 0,18 |
Історія[ред. | ред. код]
Долини навколо Кара-Дагу здавна були заселені. Свідчення тому — бронзові сокири, знайдені біля східного схилу Святої гори. У VIII столітті на місці нинішнього Коктебеля був великий для того часу порт. У X столітті поселення зруйнували печеніги. Життя відновилося приблизно через 300 років. Із часом виникає невелике селище під назвою Коктебель (Коктебель з кримськотатарської мови — «країна блакитних скель»). Але більш обґрунтованою з наукової точки зору є інша версія. Словом töbel у кримськотатарській мові називають цятку на лобі у тварини. А kök töbel означає «сірий [кінь] із цяткою на лобі». На користь цієї версії свідчить те, що до середини XX століття в Джанкойському районі Криму існувало село Кара-Тебель (qara töbel — «вороний [кінь] із цяткою на лобі»).
Наприкінці XIII сторіччя поселення захопили венеційці, які називали його Каліера. В 60-х роках XIV сторіччя його відбили генуезці[4]. В XV сторіччі місцевість опинилася під владою кримських ханів.
Коктебель у довоєнний час входив до складу Старо-Кримського району Кримської АРСР. У 1945 році селище було перейменоване на Планерське і входило до складу Судацького району Кримської області.
З 1960 року — смт, з 1979 року — у складі Судацького району, а з 1991 року — знов у складі міськради Феодосії.
У 2013 році голову селищної ради Олексія Булигу, який перебував на цій посаді з 1991 року, засудили до 3-х років позбавлення волі через незаконну передачу комунальної власності в оренду[5].
Природні ресурси[ред. | ред. код]
Природно-ресурсний потенціал — сприятливі кліматичні умови для відпочинку.
Коктебель — курортне селище, що добре відоме в Україні і далеко за її межами.
Селище розташоване на межі гір, лісу і степу, що формує цілющий сухий і теплий клімат.
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
У селищі — 1 загальноосвітня школа; 2 дитячих садка; лікарня; школа мистецтв, Палац культури «Юбілейний», бібліотека; 1 пансіонат, 1 турбаза, Будинок творчості письменників «Коктебель», 4 бази відпочинку, 3 оздоровчих дитячих табори, 2 автокемпінги, готель; Будинок-музей М. Волошина; православний християнський храм.
Пам'ятки та визначні місця[ред. | ред. код]
- У південній частині Коктебельської долини розташоване плато Тепсень — середньовічне городище, архітектурно-археологічна пам'ятка.
- У 1997 році в селищі встановлена меморіальна дошка мистецтвознавцю, перекладачу, художнику А. Габрічевському. З 1984 у селищі діє Будинок-музей Максиміліана Волошина (44°57′30″ пн. ш. 35°14′49″ сх. д. / 44.95833° пн. ш. 35.24694° сх. д.).
- Поблизу Коктебеля розташований Карадазький заповідник.
- З 1970 року в селищі створена Енотека Коктебеля, подібна є в Масандрі.
-
Подорож з Коктебелю до Курортного. -
Морська прогулянка повз Карадаг.
Культура[ред. | ред. код]
У селищі з 6 по 10 вересня в Будинку-музеї Максиміліана Волошина пройшов IX міжнародний науково-творчий симпозіум «Волошинський вересень». Він зібрав представників 26 країн.[6]
Починаючи з 2003 року Коктебель став місцем проведення міжнародного музичного фестивалю Jazz Koktebel.
Персоналії[ред. | ред. код]
З містом пов'язане життя багатьох діячів культури і науки: засновника дачного Коктебеля — академіка, лікаря ученого-виноградаря Едуарда Юнге; поета і художника Максиміліана Волошина, у будинку якого відпочивали Максим Горький, Олександр Грін, Михайло Булгаков, Марина Цвєтаєва, Ілля Еренбург; археолога Павла Шульца; письменниця Марієтта Шагінян; академік і конструктор космічних кораблів Сергій Корольов.
У 20-30-х рр. в околицях Коктебеля регулярно проводилися змагання з планерного спорту. Тут починали свій шлях в небо відомі льотчики і авіаконструктори: Сергій Анохін, Олег Антонов, Костянтин Арцеулов, Сергій Іллюшин та інші.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- ↑ Прогноз погоди в смт. Коктебель. Архів оригіналу за 11 липня 2017. Процитовано 17 лютого 2009.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 25 червня 2015.
- ↑ Мустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.114
- ↑ Мера Коктебеля засудили до трьох років за службову недбалість [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] Тиждень.ua. 06.09.2013.
- ↑ «Волошинський вересень» збере представників 26 країн. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 4 вересня 2011.
Див. також[ред. | ред. код]
- 3373 Коктебелія — астероїд, названий на честь поселення.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Д. С. Вирський, Р. г.. Коктебель [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 439. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Н. Ю. Караяні. Коктебель [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Koktebel.net [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Коктебельський інтернет-ресурс «Наш Коктебель»(рос.)
| |||||||||||
| |||||
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
|
