Колбочка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Будова колбочки.

Колбочка — клітина-фоторецептор сітківки ока, що відповідає за кольоровий зір. Колбочки функціонують лише при яскравому освітленні (на відміну від паличок, які відповідають за чорно-білий сутінковий зір). Колбочки зосереджені здебільшого в центральній ямці, їх концентрація зменшується на периферичних ділянках сітківки[Джерело?].

Досліження Остенберга 1935 року довели, що в людському оці близько 6 млн колбочок[1]. За сучаснішими даними в оці налічується приблизно 4,5 млн колбочок і 90 млн паличок[2].

Попри те, що колбочки менш чутливі до світла, ніж палички, вони мають переваги в тому, що дозволяють розрізняти кольори, а крім того здатні розрізняти дрібніші деталі та швидку зміну зображень, оскільки швидше реагують на стимул[3]. Оскільки люди зазвичай мають три різні типи колбочок із різними фотопсинами, вона здатні до трихроматичного зору. При кольоровій сліпоті кількість типів колбочок може бути меншою. Повідомлялося також про людей з чотирма й більше типами колбочок. Такі люди здатні до тетрахроматичного зору[4][5][6].

Типи колбочок[ред.ред. код]

Нормалізовані криві чутливості трьох типів колбочок

Зазвичай у людей три типи колбочок. Перший має найбільшу чутливість до світла з великою довжиною хвилі. Пік їхньої чутливості припадає на червоно-жовтий колір. Цей тип іноді позначають L (від англ. long — довгий). Пік чутливості другого типу колбочок припадає на жовто-зелений колір, і його позначають M (від англ. medium — середній). Третій тип чутливий до світла з найменшою довжиною хвилі. Пік чутливості цього типу колбочок припадає на блакитний колір. Його позначають S (від англ. short — короткий). Відповідні пікові дожини хвиль: 564–580 нм, 534–545 нм та 420–440 нм[7][8]. Палички мають пікову чутливість на довжині хвилі 498 нм, приблизно посередині між піками чутливості колбочок S- та M-типів.

Різниця сигналів, отриманих від трьох типів колбочок, дозволяє мозку розрізняти дуже багато можливих кольорів. Жовтий колір, наприклад, людина бачить тоді, коли L-колбочки збуджені дещо більше від M-колбочок, а червоний — коли L-колбочки стимульовані дещо більше, ніж M-колбочки. Відповідно, блакитний і фіолетовий кольори відповідають більшій стимуляції S-рецепторів у порівнянні з іншими двома типами.

Колбочки типу S з ціанолабом найчутливіші до світла з довжиною хвилі близько 420 нм. Проте кришталик та рогівка людського ока поглинають світло тим сильніше, що менша довжина хвилі, тому короткохвильова область видимого діапазону обмежена. Людина не бачить світла з довжиною хвилі, меншою від 380 нм. Таке світло називають ультрафіолетом. Люди, хворі на афакію (хворобу, коли в оці відсутній кришталик), іноді розповідають, що бачать ультрафіолетові промені[9]. При звичайному й яскравому освітленні, око чутливіше до жовто-зеленого світла, ніж до інших кольорів, оскільки воно майже однаково стимулює два з трьох типів колбочок. При слабкому освітленні, коли діють тільки палички, найвища чутливість до блакитно-зеленого світла.

Виноски[ред.ред. код]

  1. G. Osterberg (1935). "Topography of the layer of rods and cones in the human retina, " Acta Ophthalmol., Suppl. 13:6, pp. 1-102.
  2. Human photoreceptor topography. // J Comp Neurol, 292 (Feb 1990) (4) С. 497–523. — DOI:10.1002/cne.902920402. — PMID:2324310.
  3. Kandel, E.R.; Schwartz, J.H, and Jessell, T. M. (2000). Principles of Neural Science (вид. 4th). New York: McGraw-Hill. с. 507–513. 
  4. Jameson, K. A., Highnote, S. M., & Wasserman, L. M. Richer color experience in observers with multiple photopigment opsin genes (PDF) // Psychonomic Bulletin and Review, 8 (2001) (2) С. 244–261. — PMID:11495112.
  5. «You won't believe your eyes: The mysteries of sight revealed». The Independent. 7 March 2007. 
  6. Mark Roth (2006-09-13). «Some women may see 100,000,000 colors, thanks to their genes». Pittsburgh Post-Gazette. Архів оригіналу за 2013-07-16. 
  7. Wyszecki, Günther; Stiles, W.S. (1982). Color Science: Concepts and Methods, Quantitative Data and Formulae (вид. 2nd). New York: Wiley Series in Pure and Applied Optics. ISBN 0-471-02106-7. 
  8. R. W. G. Hunt (2004). The Reproduction of Colour (вид. 6th). Chichester UK: Wiley–IS&T Series in Imaging Science and Technology. с. 11–12. ISBN 0-470-02425-9. 
  9. Let the light shine in: You don't have to come from another planet to see ultraviolet light EducationGuardian.co.uk, David Hambling (May 30, 2002)