Колегіальний костел Святої Трійці (Олика)
| Колегіальний костел Святої Трійці | |
|---|---|
 Колегіата, дзвіниця і костел св. Петра і Павла (Після реставрації) | |
| 50°43′19″ пн. ш. 25°48′41″ сх. д. / 50.72194° пн. ш. 25.8115000° сх. д.Координати: 50°43′19″ пн. ш. 25°48′41″ сх. д. / 50.72194° пн. ш. 25.8115000° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Олика |
| Архітектор | Бенедетто Моллі, Джованні Маліверна |
| Скульптор | Мельхіор Ерленберг та ін. |
| Засновник | Альбрехт Станіслав Радзивілл |
| Початок будівництва | 1635 |
| Кінець будівництва | 1640 |
| Стиль | бароко |
| Належність | римо-католицька церква |
| Єпархія | Луцька дієцезія |
| Оригінальна назва | Колегіальний костел Святої Трійці |
| Епонім | Трійця |
  Колегіальний костел Святої Трійці (Олика) (Україна) | |
 | |
 Колегіальний костел Святої Трійці у Вікісховищі | |
Колегіа́льний косте́л Свя́тої Трі́йці — римо-католицький парафіяльний костел в смт Олиці Ківерцівського району Волинської області; визначна барокова пам'ятка сакральної архітектури в Україні 1-ї половини XVII століття. Храм визнано найкрасивішим римо-католицьким костелом на Волині[1].
Історія[ред. | ред. код]
Першу дерев'яну церкву на цьому місці було збудовано у 1588 році за сприяння князя Станіслава Радзивілла — І-го олицького ордината та великого маршалка литовського, якого Пйотр Скарґа переконав відійти від кальвінізму, стати католиком.
Новий мурований костел побудували у 1635—40 роках в основному коштом пожертвувань Альбрехта Станіслава Радзивілла на взірець римського храму Іль-Джезу (відомо, що чимало коштів надав також князь Микола-Юрій Чорторийський[2]). Він вважався тоді найгарнішим храмом Волині. Проект храму належить італійцям Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Свій внесок у будівництво внесли також скульптори Мельхіор Ерленберг і Міхал Германус.
Костел освятив у 1640 р. луцький єпископ Анджей Гембицький, а через рік піднятий до рангу колегіального.
У 1638 році фундатор костелу заснував при костелі колегію (колегіум) — філію Замойської академії та духовну семінарію. Капітула олицької колегії проіснувала до 1945 року. Радянська влада зачинила її, а чудова пам'ятка поступового почала руйнуватися.
На початку 90-х років ХХ ст. костел переданий вірним Римо-католицької церкви.
У 2013 році у костелі розпочалися реставраційні роботи, які стали найбільшим проектом відновлювальних робіт, що здійснюється за польський кошт за кордоном[1]. З часом тут планують санктуарій Діви Марії (перший на Волині), в якому буде встановлена копія ікони Матері Божої Казимирецької — покровительки Волині. Оригінальна ікона Матері Божої з Дитятком була привезена з Палестини в XVII столітті Миколаєм Криштофом Радзивіллом «Сиріткою»[3] і до 1939 року вона знаходилася в Олицькому замку. Подарована Фундацією культурної спадщин копія намальована на дерев'яній основі, яку підготував варшавський консерватор творів мистецтва Анджей Казберук та ґданський художник Томаш Кухарський. Оправу для ікони з позолоченої сріблястої бляхи виконав краківський консерватор Тадеуш Ґалянт.
Нині тут діє римо-католицька парафія, яка входить до складу Луцької дієцезії. З нагоди великих релігійних свят у костелі відбуваються меси та богослужіння. Постійно діючим храмом парафії є костел Св. Петра і Павла.
Архітектура[ред. | ред. код]
Костел[ред. | ред. код]
Екстер'єр[ред. | ред. код]
Бароковий костел являє собою тринавну базиліку з нартексом, хорами та півциркульним презбітерієм (апсидою). Головний фасад розділений вертикальними коринфськими пілястрами, над якими поміщено масивний напис латиною «DEUS DE TUIS DONIS TIBI OFFERIMUS», що в перекладі на українську означає «Тобі Боже з Твоїх дарів жертвуємо». Між пілястрами встановлені фігури Святих Войцеха, Станіслава, Петра і Павла роботи Мельхіора Ерленберга. Фасад увінчаний фронтоном, завершеним тимпаном і двома бічними вежами, що примикають до нього. Велике прямокутне поле фронтону заповнене барельєфом «Коронація Пресвятої Діви Марії» із зображенням Пресвятої Діви у повен зріст, що стоїть на півмісяці серед хмар і голівок херувимів. У напівкруглому фронтоні знаходиться барельєф «Бог-Отець».
Інтер'єр[ред. | ред. код]
Інтер'єр костелу був прикрашений численними скульптурами та різьбленням по дереву, між пілястрами були розміщені великі художні полотна. Над пілястрами знаходилися фігури дванадцяти апостолів (деякі вціліли). Не збереглися вівтарі в стилі раннього бароко, різьблені з мармуру і алебастру, а також лави для каноніків у вівтарній частині роботи Мельхіора Ерленберга — учня Йогана Пфістера. Всередині костелу знаходяться численні гробниці та епітафії родини Радзивіллів, в основному з кольорового мармуру і алебастру. Більшість з них не збереглися до нашого часу.
У костелі знаходилися також численні художні полотна на релігійну тематику та портрети, 6 з яких зберігаються нині у Львівській картинній галереї.
Дзвіниця[ред. | ред. код]
Знаходиться позаду костелу. Цегляна, складається з п'яти хрестових у плані пілонів висотою 15,8 м, об'єднаних напівциркульними арками. Пілони декоровані вузькими плоскими нішами, три середніх пілона прикрашені ліпним маскароном і рослинним орнаментом. Дах покритий черепицею.
Мури з вежами[ред. | ред. код]
Оточують територію костелу. У 60-х роках XX ст. були розібрані північно-західна вежа, значна частина східної і західної стін, а також північна стіна з воротами. Стіни складені з цегли. У плані утворювали витягнутий прямокутник з кутовими вежами-каплицями, круглими в плані, двоярусними. Перший ярус був перекритий циліндричним склепінням, другий — являв собою еліптичний купол, увінчаний сигнатурою. Кладка огорожі з внутрішньої сторони полегшувалася нішами з лучковими перемичками. З північної сторони був головний в'їзд, декорований барочними вазами, з південного боку була вкомпонована дзвіниця, з західної — службові споруди з підвалами.
До нашого часу збереглися лише північно-східній вежа і частина прилеглої до неї стіни.
Усипальниця[ред. | ред. код]
Був похований Ольбрахт-Станіслав Радзивілл,[4] його мати Марія з Мишок, старший брат Микола-Христофор, перша — Реґіна Айзенрайх — та друга — Кристина Анна з Любомирських — дружини, малолітніх братів Миколая Станіслава та Юрія Радзивіллів.[5]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Малюнок 19 століття, невідомий автор. Вигляд Олики. По центру — колегіата -
Колегіата св. Трійці. Мал. Наполеона Орди 1874 р. -
![Костел в Олиці [Листівка, ?1918]]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/27/Ko%C5%9Bci%C3%B3%C5%82_w_O%C5%82yce%2C_Wo%C5%82y%C5%84.jpg/150px-Ko%C5%9Bci%C3%B3%C5%82_w_O%C5%82yce%2C_Wo%C5%82y%C5%84.jpg)
Костел в Олиці [Листівка, ?1918]] -
Колегіата зі сторони річки -
Головний фасад -
Колегіата Св. Трійці -
Головний фасад -
Центральний неф -
Склепіння центрального нефу -
Вцілілі фрагменти скульптур -
-
Бічний вітар. Фото першої половини 20 століття -
Головний вівтар. Фото першої половини 20 століття -
Колегіата з дзвіницею -
Апсида (Під час реставрації) -
Західний фасад храму (Під час реставрації) -
Фрагмент вежі -
Дзвіниця колегіати
![Костел в Олиці [Листівка, ?1918]]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Ko%C5%9Bci%C3%B3%C5%82_w_O%C5%82yce,_Wo%C5%82y%C5%84.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б PAP (08.04.2016). Поляки зведуть перший санктуарій Матері Божої на Волині. polradio.pl. Польське радіо для закордону. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 27.04.2016.
- ↑ Latacz E. Czartoryski Mikołaj Jerzy, na Klewaniu i Żukowie (†1662) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 295. (пол.)
- ↑ Санктуарій Пресвятої Діви Марії в Олицькій колегіаті. catholic.volyn.ua. Луцька дієцезія. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 18.05.2016.
- ↑ Adam Przyboś. Radziwiłł Albrycht Stanisław h. Trąby (1593—1656) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/1, zeszyt 124. — S. 148. (пол.)
- ↑ Ołyka… — S. 528.
Джерела[ред. | ред. код]
- Русина О. Радзивілли та Україна: культурні конотації // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 2 (521) (бер.—квіт.). — С. 113—130. — ISSN 0130-5247.
- Ołyka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 527. (пол.) — S. 527—529. (пол.)
- Rąkowski G. Путівник Західною Україною. Волинь [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]. — С. 259—260. (пол.)
- Троїці костел (колегіальний), 1635—1640 рр. [Архівовано 31 січня 2009 у Wayback Machine.] // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. в 4-х томах (за ред. Жарікова Н. Л.). — К. : Будівельник, 1983—1986 (електронна версія). — Т. 2. — С. 81. (рос.)
- Гулько Г., Томчук М. Комплекс костелу колегіатів у смт. Олика – унікальна пам’ятка сакральної архітектури [Архівовано 14 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ківерцівщина та Олика в історії України та Волині. Науковий збірник. Випуск 62. Матеріали краєзнавчих читань, 22 вересня 2017 року, м. Ківерці – смт. Олика. Упоряд. Г. Бондаренко, С. Войчик, А. Силюк. – Луцьк, 2017
Посилання[ред. | ред. код]
- Фоторепортаж про костел Святої Трійці в Олиці
- Колегіальний костел Святої Трійці в Олиці на фільмі з дрона.
| |||||||||||||||||
