Коломацький Всеволод Володимирович

Коломацький Всеволод Володимирович
Файл:Kolomacki.jpg
Псевдо	Андрій (у чернецтві)
Народився	8 лютого 1896(1896-02-08) с. Саражинці, Київська губернія
Помер	13 лютого 1980(1980-02-13) (84 роки) м. Румбурк, Чехословаччина
Країна	Чехословаччина
Національність	українець
Діяльність	священик
Відомий завдяки	будівничий понад 30 православних храмів
Alma mater	Київська духовна академія
Знання мов	російська
Титул	архімандрит
Посада	архімандрит
Військове звання	юнкер
Конфесія	православ'я
Батько	Коломацький Володимир Севастянович
Мати	Коломацька (Богородицька) Серафима Іванівна
У шлюбі з	Єлизавета Коломацька (Яковлєва)
Діти	Клавдія Коломацька, Данило Коломацький
Нагороди	орден Кирила і Мефодія ІІ ступеня

Всеволод Володимирович Коломацький (*8 лютого 1896 — †13 лютого 1980) — церковний діяч, архітектор, автор проектів понад 30 православних храмів у Закарпатті та Чехословаччині.

Життєпис

Народився Всеволод Коломацький 8 лютого 1896 року у селі Саражинці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Погребищенський район, Вінницька область) у родині псаломника сільського храму Володимира Коломацького (1867 — ?) та Серафими Богородицької. Був одним із 4 дітей у родині.

Відомості про батька вміщені у «Памятной книжке Киевской епархии на 1913 год»: «Псал.—Владиміръ Севастіян. Коломацкій, 45 л., ок. 3 кл. дух. уч., псал. 1888 г., н. м. (2) 1892 г.; ж., д. 4, 3 непр., 1 уч. Каз. жал. 100 р.»

Батько та мати були дітьми священиків, відтак здобули освіту у церковних школах і прагнули дати навчання дітям.

Завершивши 5-класний курс навчання у Києво-Подільському духовному училищі, Володимир Коломацький вступив до Київської духовної академії.

У зв'язку із початком Першої світової війни йому не вдалося завершити навчання у академії. Володимир Коломацький був мобілізований на фронт, мав 7 бойових поранень, однак не загинув. Мав звання юнкера, керував полком.

Після завершення війни та революції, на початку 1920-х років опинився в еміграції у Закарпатті, яке тоді входило до складу Чехословаччини.

1923 року одружився з Єлизаветою Яковлєвою, того ж 1923 року висловив бажання прийняти священницький сан.

Був рукоположений 14 січня 1924 року у сан диякона, а 15 січня 1924 року — у сан ієрея. Це сталося у селі Червеньово.

Період 1920-х років на Закарпатті був періодом відродження православ'я, в цей час він розкривається як проповідник, місіонер, втім активна діяльність призводить до утисків з боку влади.

Так, йому забороняється правити у храмі села Старе Давидково, 7 разів він перебуває під арештом, існували наміри вислати його за межі Чехословаччини.

В цей час він, не маючи архітектурної освіти, роозпочинає проектування та будівництво нових православних храмів. Перші храми — у Староми Давидкові та Ракошино, збудовані 1926 року, були дерев'яними, надалі він будував лише муровані храми. В умовах відсутності коштів сам пише ікони для храмів.

У грудні 1927 року у нього помирає новонароджена донька та дружина. Вони були поховані біля стін Покровського храму у Ракошино (тепер храм Руське-Ракошино Покровського монастиря), могила збереглася.

Невдовзі будує один з найвідоміших свої храмів — Покровську церкву у Ужгороді (1929-32 рр.).

Усі храми він зводив у т. зв. «російському стилі», це пояснюється бажанням вирізнити ці храми на тлі закарпатської церковної архітектури.

На початку 1930-х років переїздить до Праги, згодом приймає чернечий постриг з іменем Андрія. Під час війни був депортований на примусові роботи до Німеччини, однак за станом здоров'я повернувся до Праги, таємно здійснював богослжіння.

По війні отримав у тимчасове керівництво Чеську єпархію, відвідував усі парафії, допомагав вірянам відроджувати духовне життя.

1946 року отримав сан архімандрита, пізніше служив у Словаччині. Згодом керував курсами підготовки священиків.

У останні десятиліття свого життя продовжував будувати нові храми, створювати іконостаси, виступав на з'їздах духовенства.

Помер і був похований у місті Румбурк. 1996 року у Моравії та Словаччині було відзначено 100-річчя з дня його народження. Чеська православна церква готує документи до канонізації Всеволода (Андрія) Коломацького.

Перелік храмів, збудованих Всеволодом Коломацьким

• Тимчасовий храм у селі Руське (1926);
• Покровська церква у селі Ракошино (1926-27);
• Церква у селі Старе Давидково (1926-27);
• Церква у селі Барбово (1927);
• Покровська церква у м.Ужгород (1929-32);
• Парафіяльна у кладовищенська церкви у селі Домбоки (1931-32);
• Церква у Ржимицях (1933-34);
• Церква у Худобині (1934-36);
• Церква у Стременичку (1936);
• Церква у Бликах (1936);
• Церква у селі Великі Лучки (1936-37);
• Хрестова церква та Єпископська резиденція у м.Мукачеве (1936-37);
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці у м.Свалява (1937);
• Церква у м.Оломоуц (1937-39);
• Церква і будинок причту у м.Тршебич;
• Церква у селі Долні Коуце (1941-42);
• Церква у селі Челаховиці (1941-42);
• Храм пам'ятник російських та чеських воїнів у м.Меджилабірці (1948);
• Кафедральний собор Св. Олександра Невського у м.Пряшів (1948);
• Церква у Стакчині (1950;
• Церква у Дорі (1950);
• 2 церкви у м.Чеська Ліпа (1952);
• Церква у м. Румбурк (дата невідома);
• Дзвіниця у Уличі (дата невідома) та ряд інших храмів.

Також був автором відновлення кафедрального собору та іконостасу собору у Празі (1945-46), відновив храми у Улич-Кривому, створив іконостаси для храмів у понад 15 містечках та селах Чехії та для митрополичого Хрестового храму.

Галерея

• 
  Покровська церква у м.Ужгород
• 
  Покровська церква Ракошино-Руське Свято-Покровського монастиря
• 
  Успенська церква Успенського Домбокського монастиря

Джерела

• Ракошино-Руське Свято-Покровський православний чоловічий монастир. Мукачеве, Карпатська вежа, 2012.

Посилання

• Церковный строитель архимандрит Андрей Коломацкий [Архівовано 15 липня 2013 у Wayback Machine.]
• КОЛОМАЦКИЙ Всеволод Владимирович (Архимандрит Андрей) [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.]