Кольцов Михайло Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Кольцов (Міхаїл Фрідлянд)
Кольцов пишет корреспонденцию в Правду.JPG
Народився 31 травня (12 червня) 1898(1898-06-12)
Київ
Помер 1940 або 1942

розстріляний
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія СРСР СРСР
Національність єврей
Інші імена Михайло Фрідлянд
Відомий «Іспанський щоденник»
Діяльність літератор, журналіст, громадський діяч
Партія ВКП(б)- Комуністична партія СРСР
Нагороди Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки

Михайло Юхимович Кольцов (рос. Михаил Ефимович Кольцов, псевдонім, справжнє прізвище Фрідлянд, 31 травня (12 червня) 1898, Київ — лютий, 1940, за іншими даними квітень 1942) — російський радянський журналіст, депутат Верховної Ради РРФСР.

Життєпис[ред.ред. код]

Міхаїл Фрідлянд народився 31 травня (12 червня) 1898 року в Києві. Батьки — Фрідлянд Юхим Мойсейович (1860–1945), ремісник-взуттьовик, і Рахіль Савеліївна (1880–1969). Після переїзду батьків у Білосток навчався в реальному училищі, де разом з молодшим братом Борисом видавали рукописний шкільний журнал: брат (майбутній художник і карикатурист Борис Єфімов) робив світлини до видання, а Михайло — редагував.

У 1915 році вступив до Психоневрологічного інституту в Петрограді. Друкуватися в газетах почав з 1916 року.

Активний учасник Лютневої і Жовтневої революцій. З початку 1917 співпрацював у петроградських журналах. У лютому 1917 року в брошурі «Як Росія звільнилася» під псевдонімом «Мих. Юхимович» захоплено оцінив створення Тимчасового уряду і роль О. Ф. Керенського.

Член РКП (б) з 1918 року (з рекомендацією А. В. Луначарського), в тому ж році заявив про вихід з партії, відкритим листом до «Кіногазети», пояснюючи, що йому не по дорозі з радянською владою та її комісарами, проте в кінці того ж року виявляється в зайнятому німецькими військами Києві у складі радянської дипломатичної місії.

На початку 1918 року очолював групу кінохроніки Наркомату освіти. З 1919 року служив у Червоній Армії, співпрацював в одеських газетах і в київській армійській газеті «Червона Армія». З 1920 року працював у відділі друку Наркомату закордонних справ. Спеціальний кореспондент ряду періодичних видань, у тому числі газети «Правда» (1922–1938).

Багато працював в жанрі політичного фейлетону. Часто виступав з сатиричними матеріалами і був найвідомішим журналістом СРСР. Засновник і редактор журналу «Огонёк», редактор журналу «За кордоном», член редколегії «Правди» і «За кермом», керівник Журнально-газетного об'єднання. Співробітник сатиричного журналу «Бегемот». Творець сатиричного журналу «Крокодил». Творець і незмінний головний редактор гумористичного журналу «Чудак», в якому вів постійну рубрику «Календар Чудака».

Він показав себе майстром фейлетону, образного, стиснутого, захоплюючого стилю, який іронією, парадоксами і гіперболами блискуче посилював політичну спрямованість його творів.

Під час перебування редактором «Огонька» (1927) придумав і реалізував практично унікальний літературний проект — створення колективного роману-буриме «Великі пожежі». 25 письменників і журналістів (у тому числі і сам Кольцов) послідовно пишуть по одному розділу, які тут же друкуються в журналі. Роман вийшов цікавий, проте, для того історичного періоду нежиттєздатний. Неважко здогадатися, що в разі арешту хоча б одного учасника роман видаватися не буде. Репресованими виявилося шестеро, тому окремою книгою «Великі пожежі» вийшли тільки в 2009 році.

Керівник іноземного відділу в Спілці письменників СРСР. Відвідав багато країн світу, з них деякі — нелегально. Делегат міжнародних конгресів на захист культури в Парижі (1935) і в Барселоні (1937, керівник радянської делегації). З 1938 — депутат Верховної Ради РРФСР.

Кольцов написав близько 2000 газетних статей на актуальні теми внутрішньої і зовнішньої політики. З 1928 по 1936 тричі виходили багатотомні зібрання його творів.

Іспанія[ред.ред. код]

Під час Громадянської війни 1936–1939 років був спрямований до Іспанії, як кореспондент «Правди» і одночасно негласний політичний представник влади СРСР при республіканському уряді. В Іспанії активно брав участь у подіях, як організатор опору заколотникам. Іспанські газетні рапортажі послужили основою книги «Іспанський щоденник» (1938), де про легальну частину своєї роботи Кольцов розповів від першої особи, а про таємну — як про діяльність мексиканського комуніста Мігеля Мартінеса. Проводячи лінію Сталіна в міжнародному робітничому русі, в публікаціях дискредитував «троцькістів», звинувачуючи їх у тому числі в тому, що вони знаходяться на службі у Фаланги і фашизму. У романі Е. Хемінгуея «По кому подзвін» М. Кольцов виведений під ім'ям Каркова.

Арешт і загибель[ред.ред. код]

В 1938 році був відкликаний з Іспанії і в ніч з 12 на 13 грудня того ж року заарештований в редакції газети «Правда». Дружина наркома Єжова — Євгенія була редактором «Ілюстрованої газети», і Кольцов, як член редколегії і часто головний редактор «Правди», зустрічався з нею. Одного разу нарком Єжов навіть брав Кольцова разом з Бабелем на свою дачу. На очній ставці з Кольцовим тепер уже колишній нарком Єжов показав: «Я зрозумів, що Єжова пов'язана з Кольцовим по шпигунській роботі на користь Англії». Як і інші, Кольцов не витримав тортур і сам обмовив понад сімдесят учасників «змови». «Мені були відомі деякі політичні настрої Кольцова, його морально побутове розкладання», — відзначала журналістка Ольга Войтинська у своєму листі до Сталіна в січні 1939 року.

Як розповідав Костянтин Симонов в «Очима людини мого покоління»:

У сорок дев'ятому році ... Фадєєв в хвилину відвертості ... сказав мені, що ... через тиждень або два після арешту Кольцова, написав коротку записку Сталіну про те, що багато письменників, комуністи і безпартійні, не можуть повірити у винність Кольцова і сам він, Фадєєв, теж не може в це повірити, вважає за потрібне повідомити про це широко поширене враження від того, що сталося в літературних колах Сталіну і просить прийняти його.

Через деякий час Сталін прийняв Фадєєва.

— Значить, ви не вірите в те, що Кольцов винен? — Запитав його Сталін.

Фадєєв сказав, що йому не віриться в це, не хочеться в це вірити.

— А я, думаєте, вірив, мені, думаєте, хотілося вірити? Не хотілося, але довелося повірити.

Після цих слів Сталін викликав Поскребишева і наказав дати Фадєєву почитати те, що для нього відкладено.

— Підіть, почитайте, потім зайдете до мене, скажете про своє враження, — так сказав йому Сталін …

Фадєєв пішов разом з Поскребишева в іншу кімнату, сів за стіл, перед ним поклали дві папки показань Кольцова.

Показання, за словами Фадєєва, були жахливі, з визнаннями в зв'язку з троцькістами, з поумовцями.

… Коли подивився все це, мене ще раз викликали до Сталіна, і він запитав мене:

— Ну як, тепер доводиться вірити?

— Доводиться, — сказав Фадєєв.

— Якщо будуть питати люди, яким потрібно дати відповідь, можете сказати їм про те, що ви знаєте самі, — уклав Сталін і з цим відпустив Фадєєва.

1 лютого 1940 Кольцов був засуджений до смертної кари за звинуваченням у шпигунстві.

Деяким дослідникам ця акція Сталіна здається незбагненною, оскільки Кольцов на їхню думку, фанатично вірив Сталіну. Досить імовірно, що Кольцов був усунутий як свідок таємних операцій НКВД в Іспанії — безпосередньою причиною арешту послужив лист Сталіну генерального секретаря інтербригад в Іспанії Андре Марті, який звинувачував Кольцова у зв'язках з ПОУМ і, побічно, в шпигунстві. Міг позначитися опублікований на початку 1920-х років темпераментний нарис про Льва Троцького. [Джерело не вказано 806 днів]

За офіційною версією М. Кольцов розстріляний в лютому 1940 року; в довідниках 1960-1970-х років вказувався 1942 і 1938 роки. У 1954 році реабілітований. З 1956 року твори М. Кольцова знову широко видавалися в СРСР. Багато статей та фейлетонів 1920-х років залишаються неперевиданими.

Родина[ред.ред. код]

Кольцов був одружений тричі. Перша дружина — актриса Віра Юренєва (1918–1922), друга дружина — Єлизавета Ратманова-Кольцова (разом з чоловіком працювала в Іспанії) (1924–1930), третя дружина (цивільна) — німецька письменниця-комуністка Марія Остен (1932–1937).

Двоюрідний брат відомого радянського фотографа та журналіста Семена Фрідлянда, рідний брат відомого художника-карикатуриста Бориса Єфімова. В останні роки жив у Будинку на набережній (вулиця Серафимовича, 2).

Нагороди[ред.ред. код]

Нагородждений орденами Червоного Прапора і Червоної Зірки.

Увічнення памяті[ред.ред. код]

Іменем Михайла Кольцова названий бульвар у Києві (Борщагівський житловий масив).

Джерела[ред.ред. код]

  • Б. Б. Медовой. Михаил и Мария: Повесть о короткой жизни, счастливой любви и трагической гибели М. Кольцова и М. Остен. — М.: Политиздат, 1991. — 329 с.