Кольцов Олексій Васильович
| Олексій Кольцов | |
| Алексей Кольцов | |
 Худ. Кирило Горбунов.Літографія |
|
| При народженні: | Олексій Васильович Кольцов |
|---|---|
| Дата народження: | 3 (15) жовтня 1809 |
| Місце народження: | Воронеж |
| Дата смерті: | 29 жовтня (10 листопада) 1842 |
| Місце смерті: | Воронеж |
| Національність: | росіянин |
| Громадянство: | Російська імперія |
| Мова творів: | російські і українська |
| Рід діяльності: | поет |
| Роки активності: | 1825 - 1842 |
Олексій Васильович Кольцов (3 (15) жовтня 1809, Воронеж — 29 жовтня (10 листопада) 1842, Воронеж) — російський поет, купець. Вершиною художніх досягнень поета є його пісні. Поривання до волі, туга за молодістю, селянська праця — ось головні його теми. Творчість письменника становить собою вдалий синтез елементів книжкової поезії і селянського фольклору[1]. Значна кiлькiсть його вiршiв покладена на музику.
[ред.] Біографія
Народився в сім'ї воронезького міщанина, торговця худобою. З дитячих років брав участь у справах батька — переганяв стада в степах, купував і продавав худобу на сільських базарах. Навчався в повітовому парафіяльному училищі менше півтора роки. У 16 років почав писати вірші, наслідуючи популярним поетам того часу.
Першими наставниками Кольцова були книгар Дмитро Кашкін і семінарист Андрій Сребрянській.
Збереглося три вірші, написані Кольцовим українською мовою під загальною назвою «Опыт малоросийской поэзии».
1830 року Кольцов познайомився з Миколою Станкевичем, який приїхав до Воронежа. Той показав вірші невідомого юнака московським літераторам, зокрема Віссаріонові Бєлінському, який став для Кольцова другом та вчителем життя.
У 1835 Станкевич і Бєлінський на кошти, зібрані за передплатою, видали першую книжку віршів поета. Талант поета-самоучки підтримали Пушкін, Крилов, Вяземський, Одоєвський. Сучасників зацікавила народність віршів Кольцова, відрізняє їх від численних підробок під народну поезію. Кольцов оспівував працю людини на землі, злитість його з природою («Песня пахаря», «Урожай», «Косарь»). Реалістичні картини поєднуються в деяких його віршах з відомою ідеалізацією народного життя.
Бєлінський писав, що разом з напевно лірикою Кольцова в літературу «… сміливо увійшли і постоли, і рвані каптани, і кострубаті бороди, і старі онучі, — і весь цей бруд перетворилася у нього в чисте золото поезії»[2]. Називаючи Кольцова «великим народним поетом», Микола Добролюбов зазначав, що його пісні «… склали у нас абсолютно особливий, новий рід поезії … Кольцов першим став представляти в своїх піснях цього російської людини, справжнє життя наших простих людей так, як вона є, нічого не вигадуючи»[3].
У Олексія Кольцова нерідко відбувалися сварки з батьком (особливо в останні роки життя); його батько негативно ставився до літературної творчості сина. У результаті депресії і тривалого туберкульозу, Кольцов помер у віці тридцяти трьох років у 1842 році. Похован у Воронежі.
[ред.] Примітки
- ↑ http://orthodoxy.org.ua/node/10740
- ↑ Полн. собр. соч., т. 9, 1955, с. 534
- ↑ Собр. соч., т. 1, 1961, с. 440
