Колювій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Принципова схема положення розсипищ в розрізі річкової долини.

Букви: а- корінні дочетвертинні породи (плотик);
b- алювій, що не містить корисного компоненту, або збіднений ним (торфа);
c- колювіальні відклади;
d- жильні утворення з корінними рудопроявами;
e- алювій, збагачений корисним компонентом (пісок)

Колювій (рос. коллювий, англ. colluvium; нім. Kolluvialboden m, Kolluvium n) — уламковий матеріал обвалів, осипів, що нагромаджується на схилах та біля підніжжя гір; в широкому значенні — всі відклади, що виникають шляхом накопичення і зміщення вниз по схилу продуктів руйнування гірських порід; складають притулені до нижьої частини схилів шлейфи. У більш вузькому значенні — тільки обвальні і осипові накопичення з грубого щебеню, що утворюються біля підніжжя крутих схилів; в цьому значенні протиставляється делювію.

Література[ред.ред. код]