Коляда
Коляда́ — дохристиянське слов'янське свято 21 грудня на честь народження сонця, присвячене богу Коляді й пов'язане із зимовим сонцестоянням та новим роком[1] у давньослов'янському календарі. З часом було витіснене або злилось з християнським Різдвом і Святками (Пор. лит. Kalėdos - Різдво). Невід'ємними атрибутами свята були подарунки, переодягання (ряджені з використанням шкур, масок і рогів).
Коляда́ — давньослов'янський бог урочистостей та світу, якого древні слов'яни вшановували в день зимового сонцестояння (22 грудня). Напередодні діти збиралися колядувати під вікнами багатих селян, величали господаря в піснях-колядках, твердили ім'я Коляди і просили грошей, солодощів тощо. Обряди проводилися у вигляді ворожінь, перевдягань в звірів, чортів та іншої нечисті, розіграшів, супроводжувалися піснями та музикою. Коляда - божество веселощів, тому його запрошували, кликали в новорічні свята натовпи молоді.
[ред.] Походження
Колядки і щедрівки в українського народу існують дуже давно. Вони беруть свій початок ще в дохристиянські часи, коли люди поклонялися багатьом богам. Наші предки-язичники святкували свято коляди під час зимового сонцестояння. З прийняттям християнства вони змішалися з християнськими віруваннями.
Язичники святкували свято Коляди, або як його ще називали свято Коротуна 21 грудня за новим стилем. Язичники співали пісні про Сонце, Місяць і зорі, вшановували кожен з 12 місяців в році готуючи так звані "12 страв". Ця традиція збереглася і до наших днів, але змінила свій мотив із християнським. На Різдво колядники також ходять від хати до хати і співають колядки, але пов'язані із народженням Ісуса Христа.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з'явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі з'являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртомі йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа.
Зараз в Україні Коляда асоціюється перш за все з колядками, які співають власне на свято Різдва Христового (6-7 січня за старим стилем). Але небагато хто знає, що спочатку ці колядки співалися Коляді на його Різдво.
Кращі колядки збереглися в Галичині та Закарпатті. Велику стійкість виявили святочні обряди, багато в чому зазначені рисами язичницької давнини, що нагадують як про вшанування новонародженого сонця, так і про культ предків.
