Колійне господарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Колійне господарство - одна з основних галузей залізничного транспорту, в яку входять залізнична колія з усіма спорудами; об'єкти виробничого, службово-технічного та культурно-побутового призначення; лінійно- шляхові, промислові підприємства, що забезпечують поточне утримання і ремонт колії; колійно-і мостообстежування, геофізичні та нормативно-інструкторські станції; засоби механізації ремонтно-колійних та інших робіт. На частку колійного господарства припадає понад 50 відсотків вартості основних фондів залізниць, п'ята частина експлуатаційних витрат. У колійному господарстві зайнята шоста частина працівників залізничного транспорту.

Вирішуються[ред.ред. код]

Основним завданням працівників колійного господарства є забезпечення стану колії, його споруд і облаштувань, що гарантує безперебійний і безпечний рух поїздів зі встановленими швидкостями. Досягається це поточним утриманням колії в межах встановлених норм і допусків на стан основних пристроїв, своєчасним виявленням і попередженням несправностей і розладів шляху, усуненням причин, що викликають ці несправності, на основі систематичного нагляду та контролю за станом колії за допомогою колієвимірювальних і дефектоскопних засобів, а також посиленням і ремонтом залізничної колії, штучних споруд і земляного полотна.

Основи колійного господарства[ред.ред. код]

Система ведення колійного господарства грунтується на технічних, технологічних та організаційних заходах.

Технічні основи включають в себе:

  • Типізацію верхньої будови колії, що передбачає найдоцільніші сфери застосування різних конструкцій колії залежно від експлуатаційних умов
  • Класифікацію колійних робіт і їх обсягів
  • Норми періодичності ремонтів шляху
  • Нормативи і вимоги до утримання колії та її споруд, а також до основних елементів верхньої будови
  • Технічну паспортизацію колійного господарства

Технологічні основи містять:

  • Типові технологічні процеси ремонту та планово-попереджувальних робіт при поточному утриманні колії, що встановлюють послідовність виконання окремих операцій з використанням машин і механізмів
  • Проекти організації робіт
  • Типові технічно обгрунтовані норми часу для обліку робіт з ремонту та поточного утримання колії
  • Технолого-нормувальні карти на виконання робіт

Організаційні основи включають:

  • Планування колійних робіт і контроль за їх виконанням
  • Виробництво ремонтних робіт в «вікнах» заданої тривалості
  • Прогресивну технологію колійних робіт з використанням «технологічного ланцюжка» машин, що забезпечують високий рівень механізації і максимальну продуктивність у «вікні» або в проміжках між поїздами
  • Систему контролю та оцінки стану колії за допомогою колієвимірювальних дефектоскопних засобів
  • Диференційовані норми часу на поточне утримання колії й стрілочних переводів.

Напрямки розвитку[ред.ред. код]

Зростання вантажообіг а і пасажирообіг а залізничного транспорту, підвищення швидкостей руху, навантажень на вісь і маси поїздів істотно збільшують експлуатаційне навантаження колійних пристроїв. Дедалі складніші експлуатаційні умови вимагають підвищення експлуатаційної стійкості і надійності шляхи, створення нових високопродуктивних колійних машин, механізмів і інструменту, ефективного їх використання шляхом вдосконалення основ ведення колійного господарства.

В Україні[ред.ред. код]

Колійне господарство в Україні формувалося з початку будівництва і експлуатації перших залізниць при безпосередній участі таких вчених, як П. П. Мельников, Д. І. Журавський, М. А. Бєлелюбський. Великий внесок в обгрунтування та розвитку методів захисту колії від снігу вніс Н. Е. Жуковський. З початку XX століття а і в наступні роки на розвиток колійного господарства зробили великий вплив роботи Б. Н. Веденісова, Г. П. Передерія, Н. Т. Мітюшина.


Джерело[ред.ред. код]