Комеді Франсез

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 48°51′49″ пн. ш. 2°20′09″ сх. д. / 48.86361° пн. ш. 2.33583° сх. д. / 48.86361; 2.33583

Будівля театру

Комеді́ Франсе́з, відомий також як Театр-Франсе, або Французький Театр (фр. Comédie-Française, Théâtre Français) — єдиний у Франції репертуарний театр, трупа якого фінансується урядом. Розташований у центрі Парижа, в 1-му адміністративному окрузі міста, у палаці Пале-Рояль. Має статус національного.

Заснований у 1680 декретом короля Людовика XIV. У вересні 1793 року театр був закритий декретом революційного Комітету суспільного порятунку, а актори кинуті у в'язницю. 1799 року театр відновив роботу у приміщенні Зали Рішельє (salle Richelieu), збудованій за проектом Віктора Луї. Пізніше, 1800 року будівля була розширена, а 1900 року після руйнівної пожежі перебудована. Театр має також неофіційну назву «Будинок Мольєра», хоча в дійсності Мольєр помер за 7 років до заснування Комеді Франсез.

Впродовж усього ΧVII ст.головним театром Франції був «Комеді Франсез» (Театр Французької Комедії). Він був заснований королівським наказом від 18 серпня 1680 р. і відкрився за тиждень після того.

Виникненню «Комеді Франсез» передувала довготривала черга подій. В 1673 р. помер Мольєр. Трупа Мольєра на деякий час зуміла зберегти своє існування, але в 1673 р. вона об'єдналась з трупою театру Маре, переїхала в нове приміщення в готелі Генего. Справжнього успіху досягти цьому театру не вдалось. Справи Бургундського готелю, після того як пішов Расін, теж були недобрі. Конкуренція між двома театрами ще більше погіршувала становище. В 1680 р. з ініціативи Бургундського готелю театри об'єднались.

«Комеді Франсез» був організований як монопольний королівський театр, що отримував значну державну дотацію. З існуючого складу двох труп були відібрані двадцять сім найкращих акторів (п'ятнадцять чоловіків і дванадцять жінок), іншим запропонували поїхати до провінції. Ці двадцять сім чоловік стали сос'єтерами театру, його акціонерами, що ділили між собою усі доходи, щоправда, не у рівній частці: паїв було спочатку двадцять один, потім двадцять три, і деякі актори мали по половині, а в наслідку, коли кількість сос'єтерів збільшилась, то і по чверті паю. Крім сос'єтерів, в театрі з'явились потімпотім і пенсіонери — актори на платню. Сос'єтери формально здійснювали і керівництво театром, та повноправними хазяїнами вони не були. Від імені королівського двору театром почергово керували чотири камер-юнкери, кожен по місяцю, і кожне рішення сос'єтерів повинно було отримати їх санкцію. Іноді камер-юнкери дуже грубо втручались у життя театру, а почерговість камер-юнкерів, кожен з яких міг відмінити розпорядження попереднього, створювало в театрі нервову обстановку.

Та все ж таки цей театр, в якому збирались і куди завжди прагнули потрапити найкращі актори Франції, був головним театром країни. Такий статус він зберігав упродовж ста чотирнадцяти років — до тих пір, поки не був закритий якобинцями. В 1799 р. театр «Комеді Франсез» був відновлений і існує досі.

Джерела[ред.ред. код]

История зарубежного театра. Театр Западной Европы. Учебник для культ.-просве. и театр. учебн. заведений, ч. 1. Под общ. ред. проф. Г. Н. Бояджиева.-М., Просвещение, 1971.- С. 304–305.

Посилання[ред.ред. код]