Комп'ютер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Комп'ю́тер (від англ. computer; лат. computator — обчислювач, лат. computatrum — рахувати) — в загальному, механічний, немеханічний або біологічний[Джерело?] пристрій, людина[Джерело?] або група людей[Джерело?], призначених для проведення обчислень. Обчислення можуть відбуватися квантовано або неквантовано у часі. У вузькому значенні — електронний цифровий програмований пристрій (електронна обчислювальна машина) для проведення обчислень, а також прийому, переробки, зберігання і видачі інформації за заздалегідь визначеним алгоритмом.

Зміст

[ред.] Основні принципи

Виконання поставлених перед ним завдань комп'ютер може забезпечувати за допомогою переміщення певних механічних частин, руху потоків електронів, фотонів, квантових частинок або за рахунок використання ефектів від інших добре вивчених фізичних явищ. Більшості з нас найбільше знайомий найпоширеніший з типів використовуваних комп'ютерів;— електронний персональний комп'ютер. Архітектура комп'ютерів може безпосередньо моделювати вирішувану проблему, максимально близько (у значенні математичного опису) відображаючи досліджувані фізичні явища. Так, електронні потоки можуть використовуватися як моделі потоків води при моделюванні гребель або дамб. Таким чином сконструйовані аналогові комп'ютери були звичними у 60-х роках XX століття, проте сьогодні є достатньо рідкісним явищем. У більшості сучасних комп'ютерів проблема спочатку описується в математичних термінах, при цьому вся необхідна інформація представляється в двійковій формі (у вигляді одиниць і нулів), після чого дії з її обробки зводяться до застосування простої алгебри логіки. Оскільки практично вся математика може бути зведена до виконання булевих операцій, достатньо швидкий електронний комп'ютер може бути застосовний для вирішення більшості математичних завдань (а також і більшості завдань з обробки інформації, які можуть бути легко зведені до математичних).

[ред.] Історія

[ред.] Некомп'ютерна техніка

  • 3000 років до н. е. — у стародавньому Вавилоні була винайдена перша рахівниця — абак.
  • 500 років до н. е. — у Китаї з'явився більш «сучасний» варіант абаку з кісточками на соломинках — суаньпань. Одним із різновидом суаньпань є російська рахівниця, яка в деяких випадках використовується і в наш час.

[ред.] Нульове покоління

Підсумовувальна машина Паскаля
Комп'ютер ENIAC
  • 1941 рік — Конрад Цузе створює обчислювальну машину Z3, що володіла всіма властивостями сучасного комп'ютера.
  • 1942 рік — в Університеті штату Айова (англ. Iowa State University) Джон Атанасов (англ. John Atanasoff) та його аспірант Кліффорд Беррі (англ. Clifford Berry) створили (а точніше — розробили і почали монтувати) перший в США електронний цифровий комп'ютер (англ. Atanasoff-Berry Computer — ABC (комп'ютер)). Хоча ця машина так і не була завершена (Атанасов пішов у діючу армію), вона, як пишуть історики, мала великий вплив на Джона Мочлі, який створив через два роки першу ЕОМ ENIAC.
  • На початку 1943 року успішні випробування пройшла перша американська обчислювальна машина Марк I, призначена для виконання складних балістичних розрахунків ВМФ США.
  • В кінці 1943 року запрацювала англійська обчислювальна машина спеціального призначення «Колосс». Машина працювала над розшифровкою секретних кодів фашистської Німеччини.
  • В 1944 році Конрад Цузе розробив ще більш швидкий комп'ютер Z4.
  • 1946 став роком створення першої універсальної електронної цифрової обчислювальної машини ENIAC.
  • В 1950 році в Києві під керівництвом академіка Лебедєва була створена перша в континентальній Європі ЕОМ — МЕСМ.

[ред.] Експонентний розвиток комп'ютерної техніки

Діаграма Закону Мура. Кількість транзисторів подвоюється кожні 2 роки.
Докладніше у статті: Закон Мура

Після винаходу інтегральної схеми розвиток комп'ютерної техніки різко прискорився. Цей емпіричний факт, помічених у 1965 році співзасновником компанії Intel Гордоном Е. Муром, назвали його імені «Законом Мура». Так само стрімко розвивається і процес мініатюризації комп'ютерів. Перші електронно-обчислювальні машини (наприклад, такі, як створений у 1946 році ENIAC) були величезними пристроями, що важили тонни, займали цілі кімнати і вимагали великої кількості обслуговуючого персоналу для успішного функціонування. Вони були настільки дорогі, що їх могли дозволити собі тільки уряди і великі дослідницькі організації, і уявлялися настільки екзотичними, що здавалося, ніби невелика жменька таких систем зможе задовольнити будь-які майбутні потреби. Сучасні ж комп'ютери (набагато потужніші, компактніші і дешевші) — стали насправді всюдисущими.

Вважається, що експонентний розвиток комп'ютерної техніки в майбутньому може призвести до технологічної сингулярності.

[ред.] Будова сучасного комп'ютера

Сучасні комп'ютери мають блочно-модульну конструкцію: апаратну конфігурацію, необхідну для виконання певних робіт, можна складати з готових вузлів та блоків.

Системний блок являє собою основний вузол, у якому зібрані найбільш важливі компоненти. Основною компонентою є материнська плата. На ній розміщені:

  • центральний процесор
  • шини — набір провідників для передачі даних та сигналів управління;
  • оперативна пам'ять — набір мікросхем, призначених для зберігання даних під час їх безпосереднього опрацювання;
  • постійна пам'ять — мікросхеми, призначенні для постійного зберігання інформації, у тому числі і при вимкненому живленні.

У зв’язку з тим, що багато компонентів можуть бути інтегровані на материнській платі, то не всі вони можуть бути представлені як окремі комплектуючі елементи. Задня панель, як правило, містить панелі плат розширень із роз’ємами, заглушки роз’ємів, вентиляційний отвір вентилятора блоку живлення.

[ред.] Материнська плата

Материнська плата є своєрідним «фундаментом» для всіх комплектуючих комп’ютера. Саме в неї вставляються всі основні пристрої: відеокарта, оперативна пам’ять, процесор, жорсткі диски і т. д. Інакше кажучи, це платформа, на якій будується вся конфігурація комп’ютера.

На материнських платах також зустрічаються інтегровані пристрої, тобто вмонтовані. Материнські плати подібного типу вже протягом тривалого часу фігурують на комп’ютерному ринку. Прикладом можуть бути материнські плати із вмонтованими звуковою і відеокартами.

Пристрої інтегруються на материнську плату з метою здешевлення загальної вартості комп’ютера. Справді, вартість чіпа плюс витрати на інженерні розробки з інтеграції значно менші, ніж вартість розробки й виготовлення окремої повноцінної плати розширення. Однак інтегровані рішення мають свої недоліки. Це, по-перше, неможливість модернізації у майбутньому. А по-друге, такі рішення мають досить середню продуктивність.

Тип і характеристики різних елементів і пристроїв материнської плати, як правило, визначаються типом і архітектурою процесора. Саме процесор або процесори, їхнє сімейство, тип, архітектура й виконання визначають той або інший варіант архітектурного виконання материнської плати. Материнські плати виготовляють, спираючись на найкращу сумісність саме з процесорами.

Сьогодні існує дві альтернативні архітектури процесорів і відповідно материнських плат для них — від компанії Intel (Slot 1, Slot 2, Socket 340, Socket 478) і від компанії AMD (Slot A, Socket А). Перша підтримує процесори Intel Pentium II, Pentium ІІІ, Celeron і Pentium 4, а друга — AMD Athlon і Duron. Процесор однієї архітектури неможливо використовувати в материнських платах, розрахованих для іншої.

За числом процесорів, що складають центральний процесор, розрізняють однопроцесорні й багатопроцесорні (мультипроцесорні) материнські плати.

[ред.] Дивись також

[ред.] Джерела


Комп'ютер Це незавершена стаття про комп'ютери.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%27%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80
Особисті інструменти
Іншими мовами