Комп'ютерна залежність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Комп'ютерна залежність — патологічна тяга людини до роботи або проведення часу за комп'ютером.

На рівні з алкогольною та наркотичною залежностями комп'ютерна є досить поширеною серед такої вікової групи, як підлітки. Виникнення такого типу залежності відносять до кінця ХХ століття.

Внаслідок простоти перших комп'ютерних ігор (примітивний графічний інтерфейс або його повна відсутність) в ті часи про залежність, як таку, не йшлося. Завдяки зменшенню вартості комп'ютерів доступ до них спростився. Через те, що потужності є дедалі більшими стало можливим реалізовувати складніші графічні інтерфейси. Таким чином виникають цілі класи ігор: ігри-головоломки, стратегічні, пригодницькі, «екшн»-ігри та ігри-симулятори, наприклад, спортивні.

Поширені останнім часом он-лайнові комп'ютерні ігри — (так звані «MMORPG») базуються на одночасній грі багатьох учасників, що створює небезпечне поринання у «віртуальну реальність» (чим небезпечне ?).

З наукової точки зору шкідливими є електромагнітне випромінювання і статична електрика. Статична електрика заряджає пилинки та мікроорганізми, які «прилипають» до людини і підвищують небезпеку зараження (чим ?).

Зміст

Загальні зауваги [ред.]

  • Сприяють розвитку моторики та координації зорового та рухового апаратів
  • Надто тривале перебування перед монітором є шкідливим для очей, які при цьому пересихають та подразнюються
  • Дозволяють розширити свої знання про географічні та культурні аспекти
  • Послідовне виконання одноманітних операцій призводить до зниження сприйняття

Переваги та недоліки комп'ютерних ігор [ред.]

  • Інтелектуальні та пізнавальні ігри мають позитивний вплив на розвиток дитини, дозволяючи навчити нового в наглядній формі
  • «…ігри та спілкування з іншими користувачами дуже важливі й корисні для нормального розвитку підлітків…»[1]
  • Допомагають перебороти страхи (фобії), які іншим чином вилікувати важко
  • Агресивна складова ігор може бути легко перенесена на реальність
  • Наркотична дія ігор не дозволяє від них самостійно відмовитися

Проведені дослідження [ред.]

  • За даними австралійського науковця-психолога Даніеля Лотона (англ. Daniel Loton) серед 621 респондента-підлітка 15 відсотків були віднесені до категорії «проблемні гравці» і проводили більш ніж 50 годин на тиждень за грою [2]. Однак лише один відсоток показав слабкі соціальні уміння. Таким чином Лотон спростовує думку про те, що такі люди є самотніми, малорозвиненими чи нездатними соціалізуватися.
  • Згідно з матеріалами 12 доповіді[3] Американської медичної асоціації (англ. American Medical Association) від 70 до 90 відсотків підлітків США грають в комп'ютерні ігри, причому 35% мають вік до 18 років. Проаналізувавши інші результати досліджень Асоціація дійшла висновку, що доцільно встановити вікові обмеження на певні типи ігор. Пропонується ввести це на законодавчому рівні.

Примітки [ред.]

Посилання [ред.]