Комсомолець України (протичовновий корабель)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Комсомолець України
рос. Комсомолец Украины
Служба
Тип/клас Великий протичовновий корабель
Держава прапора СРСР
Корабельня Суднобудівний завод імені 61 комунара Миколаїв (заводський № 1710)
Закладено 15 вересня 1959 року
Спущено на воду 31 грудня 1960 року
Введено в експлуатацію 31 грудня 1962 року
Виведений зі складу флоту 24 червня 1991 року
Статус утилізований в 1995 році
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 3505 тон (стандартне)
4460 тон (повне)
Довжина 144 м
Ширина 15,8 м
Осадка 4,57 м
Технічні дані
Рухова установка Всережимна двовальна ГТУ[1]
Потужність 46 800 (за іншими даними 72 000) к. с.
Швидкість 30,24 вузли (повна)
34-35 вузлів (максимальна)
Автономність плавання 10 діб
Екіпаж 266 осіб (у тому числі 22 офіцера)
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння 2 × РБУ-6000,
2 × РБУ-1000,
1 п'ятитрубний 533-мм торпедний апарат
Ракетне озброєння 2 × 2 ПУ ЗРК «Волна»
Зенітне озброєння 2 × 2 76-мм АУ АК-726
Авіація 1 гелікоптер Ка-25

Комсомолець України (рос. Комсомолец Украины) — радянський великий протичовновий корабель проєкту 61. Названий на честь 40-річчя шефства ВЛКСМ над флотом.

Історія[ред. | ред. код]

Корабель було закладено 15 вересня 1959 року на стапелі заводу № 445 імені 61 комунара. 10 листопада 1959 року головний корабель проєкту 61 зарахували до списків Військово-морського флоту СРСР як сторожовий корабель ППО-ПЧО з тактичним номером СКР-25.

31 грудня 1960 року о 13:00 корпус корабля спустили на воду[2]. Через рік, 27 грудня 1961 року, над СКР-25 вперше було піднято Військово-морський прапор СРСР. 23 листопада 1964 року корабель був офіційно включений у склад Червонопрапорного Чорноморського флоту.

19 лютого 1966 року «Комсомолець України» нагородили Призом Військово-морського флоту СРСР та грамотою Головкому ВМФ СРСР. Починаючи з наступного року корабель починає виконання бойових завдань: з 5 по 30 червня 1967 року допомагає збройним силам Єгипту (в період арабо-ізраїльського конфлікту), в складі 5-ї ескадри Військово-морського флоту СРСР[3][4].

У квітні-травні 1970 року «Комсомолець України» бере участь у маневрах «Океан» і відвідує з офіційним візитом Алжир (8-13 травня). 30 серпня 1974 року під час вибуху та пожежі на судні «Відважний» моряки «Комсомольця України» надають йому допомогу, а пізніше беруть участь в розслідуванні[5].

З 23 травня 1977 року по 7 серпня 1979 року корабель пройшов капітальний ремонт на заводі імені 61 комунара у Миколаєві. У травні він проходить доковий ремонт в порту болгарського міста Варна. У 1981 році корабель двічі виходить на бойову службу у Середземне море (з 22 травня по 14 червня та з 21 серпня по 1 березня 1982 року), в грудні здійснює візит у порт Спліт (СФРЮ), з 16 червня по 1 липня бере участь у навчаннях «Щит-82» із відвідинами портів Бургас, болгарської Варни. Цього ж року корабель потребує ремонту, і здійснює доковий ремонт у порту Туапсе. Після цього, з 25 лютого 1982 по 27 червня 1983 року, знову виходить на бойову службу в Середземне море, під час чого відвідує югославський порт Дубровник.

Під час бойової служби у 1983–1984 роках двічі виконує завдання корабля радіолокаційної варти у зоні бойових дій під час війни в Лівані. Через рік бере участь у навчаннях «Граніт-85». «Комсомолець України» був учасником навчань спільної ескадри із заходом у порти Созополь, Бургас, які проходили з 12 по 27 червня 1986 року. 18-22 листопада 1986 року відвідує грецький порт Пірей, 17-21 листопада 1987 року — Туніс та з 28 червня по 2 липня 1986 року турецьке місто Стамбул.

24 червня 1991 року «Комсомолець України» виключили із складу флоту, роззброїли та передали у відділ фондового майна (ВФМ ЧЧФ, для демонтажу та реалізації). 3 березня 1995 року корабель поступив в Інкерман на металобрухт.

Опис[ред. | ред. код]

  • Озброєння: 2 ЗРК БД «Хвиля» кожен складається із навідної пускової установки ЗІФ-101, системи управління «Ятаган», 16 ЗУР В-600;
  • 76-мм артилерія, 2 зенітних артилерійських комплекси АК-726, пятитрубний торпедний апарат ПТА-53-61, 2 РБУ-6000, 2 РБУ-1000,1 вертоліт КА-25.
  • Комплектація: 4 станції запиту «Нікель-КМ», 2 станції відповіді «Хром-КМ», система управління озброєнням корабля «Пульт-61М», система спільного використання зброї «Блокування-61М», система групових атак «Дозор-1», система видачі поточних координат МПЦ-315, система внутрішнього зв'язку «Каштан».
  • Навігаційні засоби: РЕБ «Залив», гірокомпас «Курс-3», магнітний компас УКМ-М-3, ехолот НЕЛ-5, лаг МГЛ-50М, автопрокладчик АП-4 м, радіопеленгатор АРП-50р, ГАГ «Парус», комплект апаратури РСВТ-1с, система збору та обробки інформації «Планшет-61», система забезпечення спільного плавання «Вогонь-50-1».
  • Радіозв'язок: середньохвильовий радіопередавач Р-653, 4 короткохвильових передавача Р-652 і Р-654, середньохвильовий радіоприймач Р-677, 11 короткохвильових радіоприймачів (7 Р-765К, 4 Р-678Н), 9 прийомопередатчиків різних типів, механічна обчислювальна система МВУ-200 «Море-У».
  • ДАК: МГ-311 «Вичегда», МГ-312 «Титан».

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Ц 1993 році у спианого корябля відбулась заміна бортового номера: тепер він відповідав заводському номеру 1701[6].
  • Головний розробник корабля Б. Купенский у 1966 році був нагороджений Ленінською премією[7].
  • «Комсомолець України» — перший у світі серійний (20 одиниць) газотурбінний[8] корабель класу «есмінець».

Література[ред. | ред. код]

  • Костриченко В. В., Простокишин А. А. Морская коллекция № 1999-01 (025). «Поющие фрегаты». Большие противолодочные корабли проєкта 61 (рос.)
  • Никольский В., Кузин В. Военно-морской флот СССР 1945–1991 (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. газотурбінна установка
  2. Костриченко В. В., Простокишин А. А. Морская коллекция. — М: 1999. — С. 18-22. (рос.)
  3. Советская Средиземноморская эскадра [Архівовано 6 Квітня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Советский ВМФ в сдерживании и прекращении «шестидневной войны» в 1967 г. НГ [Архівовано 18 Травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Черноморский Флот >> Гибель БПК «Отважный в 1974 г.» [Архівовано 14 Лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Фотографія номер 10 (видно номери) [Архівовано 5 Березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Купенский Борис Израилевич (рос.)
  8. Никольский В., Кузин В. Военно-морской флот СССР 1945–1991 — М.:Спб,1996. — С.422 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]