Комірка пам'яті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Комі́рка па́м'яті (комірка — рос. ячейка; англ. англ. cell, unit; К. пам'яті — англ. location)  — мінімальний адресований елемент запам'ятовуючого пристрою ЕОМ для зберігання 1 байта інформації. Загальне число комірок пам'яті усіх запам'ятовуючих пристроїв визначає ємність пам'яті ЕОМ. Найменша ділянка середовища-носія інформації, що дозволяє зберігати одиницю інформації, називається елементом пам'яті (ЕП). В мікроелектроніці кожна з комірок традиційно зберігає по одному біту інформації.

Модуль 1ГБ DDR RAM

Загальні відомості[ред.ред. код]

Комірки пам'яті можуть мати різну ємність (кількість розрядів, довжину). Сучасні запам'ятовуючі пристрої мають розмір комірки пам'яті рівним одній із ступенів двійки: 8 біт, 16 біт, 32 біта, 64 біта. У випадку, якщо загальна довжина елементів пам'яті більша за місткість комірки пам'яті, тоді дані записуються у дві або чотири сусідні комірки пам'яті.

Комірки пам'яті мають адресу (порядковий номер, число) за яким до них можуть звертатися команди процесора. Існує дві основні системи адресації пам'яті: пряма (команда процесора звертається до інформації, яка зберігається в комірці пам'яті) та непряма (команда процесора звертається до адресу комірки пам'яті, в якій зберігається інформація).

Комірки пам'яті, побудовані на напівпровідникових технологіях, можуть бути статичними (енергонезалежними), і динамічними (енергозалежними). За допомогою статичних комірок організуються пристрої ПЗП і ППЗП, за допомогою динамічних — ОЗП.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]