Комісар

Коміса́р (староукр. комисар) — (лат. commissare) (посилати, посилати з місією), посадова особа, наділена урядом особливими повноваженнями.

1) У Великому князівстві Литовському і Речі Посполитій — монарший урядовець-наглядач, член комісії. З 1638 року окремі комісари призначалися верховними начальниками реєстрового Запорізького війська.

2) Під час французької революції кінця 18 століття — уповноважений Національного конвенту, який відвідував із дорученнями департаменти або війська.

3) У Європі 18 — 20 століття — урядовець, що виконував поліційні функції.

4) В ЗУНР — керівник повіту (адміністративної одиниці) або міста

5) У 20 столітті за часів радянської влади — особа, яка діяла з певним дорученням від певного органу влади і у зв'язку з цим мала певні повноваження. Серед комісарів тих часів слід виділити в першу чергу посаду народного комісара — аналог посади міністра у структурі влади більшості країн світу і посаду комісара в частинах Червоної Армії (пізніша назва — політрук, політичний керівник), завданням яких було пояснювати людям дії центральної влади, забезпечувати дисципліну а також слідкувати за діями командирів (у перші роки радянської влади чимало з них було колишніми офіцерами царської армії).

• Народний комісар, аналог міністра в першому після Жовтневого перевороту уряді. Раду народних комісарів очолював В.І.Ленін.

• Рейхскомісар в Німеччині між 1871-1945 рр. - представник імперскої влади. Також у 1941–1944 роках існував Райхскомісаріат Україна - адміністративне утворення очолюване рехскомісаром, що охоплювало частину українських та теперішніх білоруських земель.

Див. також

• Армійський комісар 2-го рангу
• Дивізійний комісар
• Батальйонний комісар
• Комиссар (гурт)

Джерела

• Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.-Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір»,1995.-368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9