Комісаренко Сергій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Васильович Комісаренко
Komisarenko 22.jpg
Народився 9 липня 1943(1943-07-09) (71 рік)
Уфа, Башкортостан
Місце проживання Україна Україна, м. Київ
Національність українець
Галузь наукових інтересів біохімія, молекулярна біологія,імунологія
Заклад Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України
Alma mater Київський медичний інститут
Київський університет ім. Т. Г. Шевченко
Посада директор
Вчене звання професор,
академік Національної академії наук України,
академік Національної академії медичних наук України
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Відомі учні 7 докторів та 16 кандидатів наук
Відомий завдяки: молекулярна імунологія, імунохімія
Батько Василь Павлович Комісаренко (1907–1993)
Мати Любов Іларіонівна Дросовська-Комісаренко (1908–1994)
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки — 1979 Почесна Грамота Верховної Ради України — 2003 Заслужений діяч науки і техніки України — 2008
державна служба

Заступник Голови Ради Міністрів УРСР
Час на посаді:
1990 — 1991

Віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань
Час на посаді:
1991 — 04.1992
Президент Кравчук Леонід Макарович
Прем'єр-міністр   Фокін Вітольд Павлович

1-й Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великобританії
Час на посаді:
05.1992 — 02.1998
Президент Кравчук Леонід Макарович
Кучма Леонід Данилович
Прем'єр-міністр   Кучма Леонід Данилович
Фокін Вітольд Павлович
Віталій Андрійович Масол
Євген Кирилович Марчук
Павло Іванович Лазаренко
Василь Васильович Дурдинець(в.о)
Валерій Павлович Пустовойтенко
Наступник Василенко Володимир Андрійович

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ірландії за сумісництвом
Час на посаді:
1995 — 02.1998

Народився 9 липня 1943(1943-07-09) (71 рік)
Громадянство Україна Україна
Професія дипломат
Звання Надзвичайний і Повноважний Посол

Сергій Васильович Комісаренко (* 9 липня 1943, Уфа, Башкортостан) — український науковець, державний та політичний діяч, дипломат. Академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України. Директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України. Дійсний член (академік) Національної академії наук України (імунологія, 1991 р.), дійсний член (академік) Національної академії медичних наук України (імунологія, 1993 р.). Доктор біологічних наук (зі спеціальності молекулярна біологія, біохімія), професор (біохімія).

Хронологія життя[ред.ред. код]

Народився 9 липня 1943 року в місті Уфа, Башкортостан.

Закінчив українсько-англійську школу № 92 в місті Києві; Київський медичний інститут (1966) з відзнакою, лікувальний факультет; аспірантуру Інституту біохімії АН УРСР (1969); курси французької мови (1966–1969). Навчався на механіко-математичному факультеті Київського університету ім. Т. Г. Шевченко (1964–1966).

З 1963 по 1964 — працював фельдшером на Київській міській станції швидкої медичної допомоги .

З 1969 — працював в Інституті біохімії ім. О. В. Палладіна АН України — молодшим, старшим науковим співробітником, вченим секретарем, завідувачем лабораторії, завідувачем відділу.

З 1974 по 1975 — працював в Інституті Пастера в Парижі.

З 1975 — засновник лабораторії імунохімії, яка в 1982 році була перетворена у відділ молекулярної імунології Інституту біохімії АН УРСР.

З 1976 по 1984 читав курс лекцій з імунохімії в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка.

З 1978 по 1986 — керував республіканською міжвідомчою науковою програмою з імунології «Механізми імуностимуляції», був організатором Республіканських шкіл з молекулярної імунології.

У 1981 — працював в Нью-Йоркському протираковому центрі ім. Слоан-Кеттерінга.

З 1983 по 1990 — читав лекції з молекулярної імунології — у Київському Відділенні МФТІ.

З 1989 по 1992 — директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН України.

З 1990 по 1991 — Заступник Голови Ради Міністрів УРСР.

З 1991 по 04.1992 — Віце-Прем'єр-Міністр України з гуманітарних питань.

З травня 1992 по лютий 1998 — перший Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великобританії.

У 1993 — заснував у Лондоні благодійний фонд допомоги чорнобильцям.

У 1993 — ініціював вступ України до директорату Європейського банку реконструкції та розвитку.

У 1995 — ініціював вступ України до Міжнародної морської організації.

1995–1998 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ірландії за сумісництвом.

У 1995 — організував безкоштовну передачу Україні Британської Антарктичної станції Фарадей (зараз — Академік Вернадський).

У 1997 — заснував Британо-Українську торговельну палату.

1997 — Почесний доктор Кінгстонського Університету та Університету Північного Лондона (тепер — Лондонський Столичний Університет).

З 1998 — почесний член Британо-української торговельної палати.

З квітня 1998 — був знову обраний директором Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України.

З 1999 — обраний першим заступником Голови Української ради миру.

З 1999 — президент Українського біохімічного товариства.

З 2000 — президент Українського Інституту миру і демократії.

З 2002 — президент благодійної організації інвалідів «Спеціальна Олімпіада України».

З квітня 2004 — член Президії Національної академії наук України та Академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України.

Член редколегії міжнародних журналів Європа (Польща) та журналу з імунофармакології (Італія), член Ради міжнародного товариства імунофармакологів (США), Головний редактор «Українського біохімічного журналу» та журналу «Біотехнологія».

Нагороди[ред.ред. код]

Орден «Дружба»,КНР

Почесні відзнаки[ред.ред. код]

Наукові праці[ред.ред. код]

  • Автор біля 400 наукових праць з біохімії і молекулярної імунології та численних статей з політики і культури України, а також співавтор двох монографій («Радиация и имунитет человека», Київ, 1994; «Структура і біологічна активність бактеріальних біополімерів», Київ, 2003).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]