Конвенція Монтре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Конвенція Монтре 1936 року — конвенція, що відновила суверенітет Туреччини над протоками з Чорного в Середземне море, прийнята на Конференції про режим Чорноморських проток, що проходила 22 червня — 21 липня 1936 року в місті Монтре (Швейцарія). Підписана 20 липня 1936 року. При цьому Туреччина зобов'язалася дотримувати принципів міжнародного морського права.

Історія[ред.ред. код]

Конференція про режим Чорноморських проток проходила за участю СРСР, Туреччини, Великобританії, Франції, Болгарії, Румунії, Греції, Югославії, Австралії і Японії. Конференція була скликана за пропозицією Туреччини з метою перегляду конвенції, прийнятої на лозаннській конференції 1922-23 років. Італія відмовилася від участі, оскільки країни-учасниці підтримали міжнародні санкції проти неї у зв'язку з ситуацією в Ефіопії. На конференції в Монтрьо Великобританія виступила з пропозицією зрівняти права чорноморських і нечорноморських держав на прохід їх військових кораблів через протоки, що привело б до обмеження прав проходу кораблів ВМФ СРСР. Роботу конференції ще більш ускладнила змова делегації Туреччини з делегацією Великобританії. Радянський Союз зайняв принципову позицію. Зрештою конференція не була зірвана і привела до вироблення злагоджених рішень. 20 липня країни-учасниці підписали нову конвенцію про режим проток, на основі якої Туреччина одержала право ремілітаризувати зону проток.

Основні положення конвенції[ред.ред. код]

Конвенція Монтре зберігає за торговими суднами всіх країн свободу проходу через протоку як в мирний, так і у військовий час. Проте режим проходу військових кораблів різний відносно чорноморських і нечорноморських держав. За умови попереднього повідомлення властей Туреччини чорноморські держави можуть проводити через протоки в мирний час свої військові кораблі будь-якого класу. Для військових кораблів нечорноморських держав введені істотні обмеження по класу (проходять лише дрібні надводні кораблі) і по тоннажу. Загальний тоннаж військових суден нечорноморських держав в Чорному морі не повинен перевищувати 30 000 тон (з можливістю підвищення цього мінімуму до 45 000 тонн у разі збільшення ВМС чорноморських країн) з терміном перебування не більше 21 діб. У разі участі Туреччини у війні, а також якщо вона вважатиме, що їй безпосередньо загрожує війна, їй надано право дозволяти або забороняти прохід через протоки будь-яких військових кораблів. Під час війни, в якій вона не бере участь, протоки повинні бути закриті для проходу військових судів будь-якої воюючої держави. Конвенція ліквідовувала передбачену лозаннською конвенцією міжнародну комісію по протоках з передачею її функцій уряду Туреччини.

Значення[ред.ред. код]

Прийняті на конференції в Монтре рішення стали для свого часу кроком вперед на шляху визнання прав чорноморських країн в питанні про статус проток. Італія приєдналася до неї в 1938 році.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Anthony Rocco De Luca, «The Montreux Conference of 1936: A Diplomatic Study of Anglo-Soviet Rivalry». Stanford University, 1973.
  2. Nihan Ünlü, «The Legal Regime of the Turkish Straits», Martinus Nijhoff Publishers, 2002. ISBN 90-411-1904-3
  3. «Montreux Convention». Chambers Dictionary of World History, 2005.
  4. Dilek Barlas, «Etatism and Diplomacy in Turkey», pp. 166—170. BRILL, 1998. ISBN 90-04-10855-6
  5. Robin Rolf Churchill, Alan Vaughan Lowe, «The law of the sea», p. 115. Manchester University Press, 1999. ISBN 0-7190-4382-4
  6. James C. F. Wang, «Handbook on Ocean Politics and Law», p. 88. Greenwood Publishing Group, 1992. ISBN 0-313-26434-1
  7. Christos L. Rozakis, Petros N. Stagos, «The Turkish Straits», p. 123. Martinus Nijhoff Publishers, 1987. ISBN 90-247-3464-9
  8. Selim Deringil, «Turkish Foreign Policy During the Second World War: An 'Active' Neutrality», pp. 169—171. Cambridge University Press, 2004. ISBN 0-521-52329-X
  9. Gennady Chufrin, «The Security of the Caspian Sea Region», pp. 155—156. Oxford University Press, 2001. ISBN 0-19-925020-0