Олександр Конецпольський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Александер Конецпольський
Народився 1620
Підгірці
Помер 30 березня 1659(1659-03-30)
Підгірці
Громадянство Польща
Національність поляк
Проживання Україна
Діяльність військовий і державний діяч, меценат
Титул князь Священної Римської імперії (1637)
Посада воєвода сандомирський
Попередник Владислав Мишковський
Наступник Ян Собіпан Замойський
Конфесія католик
Батько Станіслав Конецпольський
Матір Kристина Любомирська
Рід Конецпольські
Родичі Димитр Єжи (Дмитро Юрій) Вишневецький (сват), Томаш Замойський (тесть)
Дружина Йоанна Барбара Замойська
Діти Самуель, Станіслав-Ян
Herb Pobog barokowy.svg

Конецпо́льський Алекса́ндер гербу Побуг(1620 — 30 березня 1659 с. Підгірці, тепер Бродівського р-ну Львівської обл) — князь (1637 рік), державний діяч Речі Посполитої, за походженням — польський шляхтич, магнат.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Син коронного гетьмана Станіслава Конецпольського і Kристини Любомирської (померла 1645 р.; донька бурґграфа Кракова Себастьяна Любомирського[1]).

Навчався у ліцеї (новодворській школі[2]) Кракова, військової справи навчали найкращі вчителі, також батько. У вересні 1635 року разом з батьком перебував у Штумській Всі під час приготування до шведської кампанії. Протягом 1635–1638 років з вихователем Шимоном Старовольським перебував за кордоном. 1637 року став старостою переяславським («відступив» батько).[2] 1640–1643 років перебував в Італії, Франції, Бельгії. За службу у імператорському війську в Німеччині, Голландії імператор (цісар) Фердинанд III надав йому 1637 титул князя Священної Римської Імперії. Під командуванням батька 1644 року бився проти татар, брав участь у битві під Охматовим (вів у бій свою хоругву з 150 кавалеристів).

Як магнат кресовий і прикордонний староста, відрізнявся суворим характером. Наказав забрати у Богдана Хмельницького Суботів, приєднати його до Чигиринського староства (виконавець наказу — підстароста Даніель Чаплінський забрав його собі). Конецпольський не виконав розпорядження короля Владислава IV Вази повернути Суботів Б. Хмельницькому, виплатив йому 150 золотих. Разом з іншими кресовими олігархами (магнатами) волів силою придушити повстання козаків.[3]

Учасник воєн з козаками, один із ініціаторів капітуляції коронного війська перед шведським військом у час «шведського потопу». Отримав у козаків Богдана Хмельницького (самого Б. Хмельницького[3]) під час Національної Визвольної війни глузливе прізвисько «Дитина» за молодий вік. Під час визвольної війни українського народу 16481654 був одним з трьох (разом з Влядиславом Домініком Заславським і Миколаєм Остророгом) командувачів польсько-шляхетським військом (реґіментарів) у битві під Пилявцями 1648 р.

Для провокування війни з Туреччиною у жовтні 1646 року разом із Самійлом Лящем, Яремою Вишневецьким, 4000 осіб війська атакував пониззя Дніпра; дійшов під Очаків, забрав полонених, худобу, що відіграло свою роль 1648 року у повстанні Б. Хмельницького.

В жовтні 1657 р. був під Торунем з 6-ма коругвами, але не відіграв важливої ролі (командував Є. Любомирський). Восени 1658 р. з 3-ма полками (бл. 3300 коней) прибув до Мальборка, Ґрудзьондзя, Бродніці, Штуму шарпати ворога, зміг розбити під'їзд з Мальборку, взяти полонених. Після невдалої сутички пiд Холмом добрався до Кішпорку (Дзєржґоня), де важко захворів; мусів віддати командування коронному хорунжому Яну Собеський. За військові заслуги, за кошти, витрачені ним для утримання залог в Бродах, Язловці сейм 1658 р. надав йому право збирати податки і мита в Язловці на 3 роки.

Помер раптово[4] наприкінці березня 1659 року в Підгірцях, був похований в Бродах.[5]

Конфлікт з Богданом Хмельницьким[ред.ред. код]

Батько перед смертю 1646 року, за переказом літописця Натана Гановера, доручив «знайти яке-небудь обвинувачення і зігнати зі світу» Б. Хмельницького.[6] Оскільки Б. Хмельницький володів Суботовом «спокійним володдіям», не маючи офіційних документів — акту надання, королівського підтвердження, А. Конецпольский заперечив права Б. Хмельницького. Для цього використав чигиринського підстаросту Даніеля Чаплінського, який хотів господарювати в Суботові, збільшити доходи А. Конецпольського. Можливо, після одруження із Йоанною Барбарою із Замойських дав дозвіл Д. Чаплінському розправитися з Б. Хмельницьким.[7]

Посади[ред.ред. код]

Хорунжий великий коронний 1641 р., староста переяславський 1637 р., чигиринський 1643 р., корсуньський 1643 р., плоскирівський 1643 р., долинський 1648 р., канівський 1651 р., буський; воєвода сандомирський 1656.

Власність, фундації[ред.ред. код]

Мав великі землеволодіння в Україні. Після смерті батька 1646 успадкував Підгірці, Броди у Львівській землі, де цього року приймав короля Владислава IV з дружиною. Успадкував:

Родина[ред.ред. код]

Зять Томаша Замойського. Посаг дружини Йоанни Барбари − 400000 злотих готівкою, клейноди, срібло (еквівалент 100000 злотих). Шлюб був 9 листопада 1642 року в Замості. Дружина померла 1653 року, була похована в Конецполі.[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lubomirscy (01) (пол.)[неавторитетне джерело]
  2. а б А. Przyboś. Koniecpolski Aleksander h. Pobóg (1620–1659)… — S. 513.
  3. а б А. Przyboś. Koniecpolski Aleksander h. Pobóg (1620–1659)… — S. 514.
  4. а б А. Przyboś. Koniecpolski Aleksander h. Pobóg (1620–1659)… — S. 515.
  5. * S. Barącz. Wolne miasto handlowe Brody… — S. 46. (пол.)
  6. Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький… — С. 47—48
  7. Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький… — С. 50—51.
  8. Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944  с. — (іл). — С. 35
  9. Там же. С. 35

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник
Владислав Мишковський
POL województwo sandomierskie IRP COA.svg
Воєвода сандомирський

1656-1659
Наступник
Станіслав Конецпольський