Конецпольські
Конецпольські — польський шляхетський (магнатський) рід герба Побог.
Родина Конецпольських з'являється в історичних анналах на початку XV століття. Один із перших її представників, Якуб Конецпольський, брав участь у битві під Грюнвальдом (1410).
1443 - було започатковане місто-фортеця Конецполь, яке стало форпостом родини Конецпольських на брацлавських землях, на межі Дикого Поля.
В XVI столітті родина розпадається на дві гілки — гетьманську і каштелянську.
Найвідомішим представником гетьманської гілки став великий коронний гетьман Станіслав Конецпольський (* 1591 — † 1646). Він воював проти армії шведського короля Густава-Адольфа, штурмував Смоленськ (1611), неодноразово громив на степових кордонах татарські загони. 1620 року під Цецорою Конецпольський потрапив у полон до турків і провів у неволі понад 3 роки.
В середині XVII століття Конецпольські набули найбільшого політичного впливу, стали власниками величезних володінь, зокрема на Поділлі та Брацлавщині. Будучи барським старостою, Станіслав Конецпольський наказав перебудувати і зміцнити замок у Барі. С.Конецпольський увійшов в історію України як приборкувач козацьких повстань Жмайла, Сулими, Павлюка, Гуні, Острянина.
В 2-й половині XVII століття могутність родини Конецпольських пішла на спад.
Станіслав-Олександр Конецпольський найбільше відомий в історії за презирливим прізвиськом «дитина», яке нібито дав йому гетьман Богдан Хмельницький напередодні Пилявецької битви (1648). Польське військо тоді було розбите вщент, а її командувачі (серед них і Конецпольський) ледве врятувались.
Останнім помітним представником роду Конецпольських був Станіслав-Ян Конецпольський. Могутній магнат, великий коронний обозний, подільський воєвода з 1679, він активно проводив політику Польської Корони на українських землях.
На початку XVIII століття рід Конецпольських занепав і 1719 року згас.
