Конецпольські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Родинний герб Конецпольських Побог

Конецпольські (пол. Koniecpolscy) — польський шляхетський (магнатський) рід гербу Побог (Побуг).

Родина Конецпольських з'являється в історичних анналах на початку XV століття. Один із перших її представників, Якуб Конецпольський, брав участь у битві під Грюнвальдом (1410).

1443 — було започатковане місто-фортеця Конецполь, яке стало форпостом родини Конецпольських на брацлавських землях, на межі Дикого Поля.

В XVI столітті родина розпадається на дві гілки — гетьманську і каштелянську.

Найвідомішим представником гетьманської гілки став великий коронний гетьман Станіслав Конецпольський (* 1591 — † 1646). Він воював проти армії шведського короля Густава-Адольфа, штурмував Смоленськ (1611), неодноразово громив на степових кордонах татарські загони. 1620 року під Цецорою потрапив у полон до турків і провів у неволі понад 3 роки.

В середині XVII століття Конецпольські набули найбільшого політичного впливу, стали власниками величезних володінь, зокрема на Поділлі та Брацлавщині. Будучи барським старостою, Станіслав Конецпольський наказав перебудувати і зміцнити замок у Барі. С.Конецпольський увійшов в історію України як придушувач козацьких повстань Жмайла, Сулими, Павлюка, Гуні, Острянина.

  • Миколай Конецпольський (†1464) — староста та підкоморій перемиський
  • Якуб (помер 1480) — староста і каштелян перемиський, чоловік Барбари Тенчинської
  • Станіслав — син перемиського старости і каштеляна Якуба, староста перемиський, батько Миколая, Станіслава Пшедбура
  • Алєксандер (помер 1609 р.) — воєвода сєрадзький, син Станіслава Пшедбура, батько гетьмана Станіслава; через одруження з одиначкою войського камянецького Анною Срочіцкою став власником значних маєтків на Поділлі[1]
  • Адам Пшедбур Конецпольський — комендант Кодака, небіж коронного гетьмана Станіслава Конецпольського.
  • Якуб — син сєрадзького підкоморія Алєксандера (бл. 1585-бл. 1630); ротмістр короля, комендант Кодака; вбитий козаками у 1641[2]
  • Cтаніслав — молодший брат попереднього, комендант Кодака протягом 7 років; страчений за наказом Б. Хмельницького після здобуття фортеці у 1648 р.[3] (або у 1649 р.[4])
  • Анджей з Прецлава (1621–1649) — зять Миколая Потоцького-«ведмежої лаби», проживав у Олеську, шлюб та весілля відбулись в маєтку Станіслава К-го у Бродах[5]

В 2-й половині XVII століття могутність родини Конецпольських пішла на спад.

Станіслав-Александр Конецпольський найбільше відомий в історії за презирливим прізвиськом «дитина», яке нібито дав йому гетьман Богдан Хмельницький напередодні Пилявецької битви (1648). Польське військо тоді було розбите вщент, її командувачі (серед них і Конецпольський) ледве врятувались.

Останнім помітним представником роду був Станіслав-Ян Конецпольський — могутній магнат, великий коронний обозний, подільський воєвода з 1679 р., активно проводив політику Польської Корони Речі Посполитої на українських землях.

На початку XVIII століття рід Конецпольських занепав і 1719 року згас.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Henryk Kotarski. Кoniecpolski Aleksander h. Pobóg (zm. 1609) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968.- Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIII/4, zeszyt 59. s.481-638 (пол.) S. 512
  2. Zofia Libiszowska. Кoniecpolski Aleksander h. Pobóg (ok. 1585- ok. 1630) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968.- Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIII/4, zeszyt 59. s.481-638 (пол.) S. 513
  3. Zofia Libiszowska. Кoniecpolski Aleksander h. Pobóg (ok. 1585- ok. 1630) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968.- Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIII/4, zeszyt 59. s.481-638 (пол.) S. 513
  4. Koniecpolscy (01) (пол.)
  5. Аdam Kersten. Koniecpolski Andrzej z Precławia h. Pobóg (1621–1649) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIII/4, zeszyt 59. s. 481–638 (пол.) S. 516

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]