Георгій (Кониський)

Григорій Кониський

Григо́рій (Георгій, Юрій) Кони́ський (* 20 (9) листопада 1717, Ніжин (тепер Чернігівська область) — + 13 (2) лютого 1795, Могильов, Білорусь) — український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч.

Походив з шляхетської родини Кониські. Освіту здобув у Київській Академії (1728—1743).

1745 — став професором цієї академії. Викладав піїтику, риторику, філософію. 1751 (за ін. даними, 1752) року став ректором Київської Академії. 1755 — переїхав до Могильова, де був єпископом могилівським. З 1783 р. — архієпископ білоруський.

Заснував (1757) та опікувався Могилівською семінарією.

Автор віршів, надрукованих у підручнику поетики, драми «Воскресіння мертвих» (поставлена 1747 року у Київській Академії, опублікована в «Летописях русской литературы», 1860). До драми додано 5 інтермедій соціально-побутового змісту, в яких звучить жива народна мова, український гумор. Йому належать численні проповіді, курс піїтики, два рукописні курси філософії.

Автор ряду історичних праць: «Prawa і wolnosci obywateluw korony Polskiey і w ks. Litewskiego…» (1767), «Историческое известие о Белорусской епархии» (1776), «Записка о том, что в России до конца XVI в. не было унии с Римской церковью» (1847).

Відстоював інтереси православної церкви, виступав проти унії і за навернення уніатів на православ'я.

Дослідники відзначають, що вірші Кониського написані в стилі бароко, а в проповідях він схилявся до простішого класичного стилю. Твори Кониського були видані у Петербурзі (1835) у двох томах, а проповіді опубліковані окремим виданням 1892 року. Деякі історики приписували Кониському авторство «Історії Русів».

26 серпня 1993 року рішенням Синоду Білоруської Православної Церкви Георгія Кониського було причислено до лику місцевошанованих святих.

Ресурси

• Вірш «Похвала логіці» на Ізборнику