Конклюдентний договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Конклюде́нтний до́говір (від лат. conclude — укладаю, роблю висновок) — договір, у якому втілюється воля особи укласти угоду. Торгова автоматика робить конклюдентні дії єдиною можливою формою волевиявлення укласти угоду: громадянин опускає в автомат монету або жетон (вчиняє дію) і одержує необхідну річ[1].

Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством. ЦК України (ст. 764)[2]виходить з того, що у разі продовження користування майном після закінчення строку договору майнового найму, а відсутність заперечень наймодавця протягом одного місяця, то договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений цим договором. Тут юридичного значення набуває факт відсутності заперечення, тобто мовчання з боку наймодавця.

Ст. 205 ЦК України[3]допускає різні форми зовнішнього вияву волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку йдеться саме про конклюдентні дії.

Частина 2 цієї статті передбачає можливість укладення правочину у спро­щеній формі. Якщо тільки законом для даного виду правочину не встановлена обов'язкова письмова форма, достатньо може бути і певної поведінки сторін. Це можуть бути дії або бездіяльність окремих осіб (в односторонніх правочинах) або узгоджені дії учасників дво-або багатостороннього правочину (так звані «конклюдентні дії»).[4]

Приклади конклюдентних дій[ред.ред. код]

  • Купівля товарів або обмін валюти через автомати
  • Придбання товарів у магазинах самообслуговування
  • Оплата проїзду в громадському транспорті
  • Дарування через передачу ключа (символу)
  • Прийняття спадщини безпосередньо.

Примітки[ред.ред. код]