Конкреції
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Конкреції (рос. конкреции, англ. concretions, nodules; нім. Konkremente n pl, Konkretionen f pl) – мінеральні утворення переважно сфероїдної форми з внутрішньою радіально-волокнистою і концентричною будовою. Формування конкреції проходить від центру.
Центрами К. можуть бути зерна мінералів, уламки порід, раковини, зуби і кістки риб, залишки рослин і інш. З різноманітних форм К. переважають кулясті.
Зустрічається в товщі осадових порід; є агрегатом однорідних або різних мінералів. К. складаються звичайно з карбонатів кальцію (кальциту, рідше - арагоніту), оксидів і сульфідів заліза, фосфатів кальцію, гіпсу, сполук марганцю, а у вапняках часто з кремнекислоти (кременеві жовна).
Розміри К. коливаються від часток мм (мікроконкреції) до десятків см і навіть 1 м. К. зустрічаються у відкладах різних геол. систем і в осадах сучасних озер, морів і океанів. У вигляді К. трапляються фосфорити, марказити та інші корисні копалини. На поверхні дна Тихого, Атлантичного та Індійського океанів встановлені значні скупчення залізо-марганцевих конкрецій (бл. 10% всієї площі океаніч. ложа), що є важливим ресурсом мінеральної сировини.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
