Кононенко Юрій Савич
| Кононенко Юрій Савич | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 серпня 1955 Харків, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
22 січня 2001 (45 років) Дергачівський район, Харківська область, Україна |
| Поховання | Люботин |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Харківський національний автомобільно-дорожній університет |
| Членство | Верховна Рада України III скликання |
| Посада | народний депутат України[1] |
| Партія | Народно-демократична партія |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 3-го скликання | |||
| Народно-демократична партія | 12 травня 1998 | — | 6 лютого 2001 |
Кононенко Юрій Савич (15 серпня 1955 — 22 січня 2001) — український підприємець, політик, народний депутат України III скл. Член Народно-демократичної партії[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
1973 — учень токаря на Харківському заводі «Радіодеталь», у 1973—1975 служив в армії, з 1976 працював водієм у Харківській лікарні № 9.
1980—1985 — режисер-адміністратор Українського відділення бюро пропаганди кіномистецтва Союзу кінематографістів СРСР, 1988—1992 — голова кооперативу «Лоск», з 1992 року — президент приватної фірми «Лоск» в Харкові.
1992—1997 — навчався в Харківському автомобільно-дорожньому технічному університеті за спеціальністю «Управління та бізнес на транспорті». За фахом інженер-економіст[3].
Створив компанію «Лоск», яка включає завод з переробки скла та найбільший в Україні автомобільний ринок у смт. Пісочин.
Політика[ред. | ред. код]
На виборах 1994 року балотувався до Верховної ради, але програв Вікторові Суслову, тодішньому раднику прем’єр-міністра Леоніда Кучми.
1998-го обраний по виборчому округу № 181, Харківська обл. З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України, 3-го скликання. Член комітету з питань свободи слова та інформації, член фракції НДП, віце-президент Асоціації платників податків України.
Смерть[ред. | ред. код]
22 січня 2001 року знайдений в своєму офісі з вогнепальним пораненням грудної клітини з власного карабіну «Сайга»[4].
Його тіло було знайдено працівниками компанії в його кабінеті в офісі фірми «Лоск» в селищі Подвірки Дергачівського району Харківської області. Похований 25 січня в Люботині на Харківщині, на похоронах були тодішній голова Харківської ОДА Євген Кушнарьов і народний депутат Володимир Петрович Семиноженко[5].
За даними прокурора Харківської області Володимира Кривобока, за фактом смерті Кононенка було відкрито кримінальну справу за ч. 2-ї 99-ї статті ККУ «доведення до самогубства». Слідство розглядало ряд версій, в тому числі «нещасний випадок» і «самогубство»[6].
Колега Юрія по фракції, народний депутат Михайло Бродський заявив, що на Кононенка через вихід з фракції «НДП» тиснув Кушнарьов, який тоді був головою Харківської ОДА. Після допиту близько 80 свідків було встановлено, що конфлікт між Кушнарьовим і Кононенко до моменту загибелі був вичерпаний. В червні 2001 року слідчі зробили висновок, що Кононенко загинув від «необережного поводження зі зброєю» і справа щодо «доведення до самогубства» була закрита[7].
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина Надія, лікарка. Мав трьох дітей[5]. Захоплювався музикою, закінчив музичне училище, грав на гітарі, баяні та акордеоні. Писав пісні, які сам же й виконував.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ Довідка: Кононенко Юрій Савич. www.dovidka.com.ua. Архів оригіналу за 3 вересня 2020. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ Таинственная смерть члена украинского парламента на харьковском авторынке. fakty.ua (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ а б Вдова народного депутата юрия кононенко: «я не знаю другого такого энергичного человека, такого... fakty.ua (рос.). Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ СУЇЦИД ЯК ВЕРСІЯ. DT.ua. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 28 січня 2020.
- ↑ Самые резонансные смерти в независимой Украине — от Брагина до Бузины. bulvar.com.ua. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 28 січня 2020.