Коноплянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Коноплянка
Carduelis cannabina 2.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Рід: Чечітка (Acanthis)
Вид: Коноплянка
Біноміальна назва
Acanthis cannabina
Linnaeus, 1758
Синоніми
Carduelis cannabina
Cannabina cannabina
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 559043
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 160757
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Carduelis cannabina

Коноплянка (Acanthis cannabina) — співочий птах родини в'юркових ряду горобцеподібних.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Довжина тіла 13-16 см, крила — 7,2-8,6 см, розмах крил 22-26 см; вага 19—22 г. У весняному оперенні самця тім'я, чоло й груди яскравого кармінового кольору, верхня сторона тіла бурувата, черевце й боки білі. Самка за забарвленням схожа на самця, але в оперенні у неї відсутній червоний колір.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Живе в Європі, Північно-західній Африці, Малій, Передній та Середній Азії. В Україні звичайний гніздовий, зимуючий вид.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Мешканець культурного ландшафту. Населяють сади, живоплоти, захисні деревні й чагарникові насадження, чагарникові поростили по лугах і узліссях лісів. Перелітний птах, лише на півдні ареалу веде осілий або кочуючий спосіб життя. Навесні прилітають рано, у березні — перший половині квітня, і незабаром приступають до гніздування. Пісня складна й мелодійна, складається з різноманітних, головним чином дзюркотливих, трелей, щебетань, свистів, трісків, що ідуть один за одним без визначеного порядку, уривками по кілька секунд. Самець співає, сидячи на вершинах кущів або на деревах, на проводах, на огорожі тощо. При цьому самець піднімає чубчик на голові й повертається зі сторони убік. Часом він злітає з піснею високо в повітря й, зробивши два-три кола, ширяє назад. Цікаво, що самиці ніколи не співають поодинці, обов'язково на невеликій відстані розспівують декілька птахів. Сезон співу — від прильоту до відльоту, найактивніше — у передгніздовий та гніздовий час. Осінній відліт відбувається наприкінці вересня — у жовтні. Харчуються насінням реп'яха, лопуха, кінського щавлю, чемериці й інших трав'янистих рослин. Меншою мірою вони поїдають різноманітних комах. Пташенят вигодовують комахами й лущеним насінням. У природі живуть до 9 років. У неволі при гарному догляді живуть довше.

Розмноження[ред.ред. код]

Гнізда влаштовують зазвичай на низьких ялинах, у густих чагарниках і в живоплотах на висоті від 1 до 3 м. Гніздо будує тільки самка. Воно чашеподібне, невелике, але зроблене досить доброякісно, в основному із трави, а також корінців, волокон лубу, з домішкою мохів, лишайників, павутини. У лотку також тонка трава, волокна лубу, вовна, буває пір'я.

У першій половині травня в гніздах з'являються яйця. У кладці 3—7, частіше 5 блідих, зеленувато-блакитних яєць, покритих коричневатими цяточками, густішими на тупому кінці. Насиджує тільки самиця протягом 13—14 днів. Пташенята покриті досить густим і довгим темно-сірим пухом. Вони знаходяться у гнізді 13—15 днів. Вигодовують їхн обоє батька. Корм носять у зобі більшими порціями, прилітають рідко, 2-4 рази в годину. Виліт молодих відбувається в червні. Пташенят, що злетіли із гнізда, продовжує підгодовувати головним чином самець. Самка ж відразу після вильоту пташенят залишає їх і приступає до виготовлення нового гнізда для другої кладки. Пташенята другого виводка вилітають із гнізда приблизно наприкінці липня. Виводки поєднуються в зграйки, які кочують перший час поблизу місць гніздування.

Утримання[ред.ред. код]

У домашніх умовах більшість коноплянок залишаються полохливими птахами, часто б'ються об прути клітки при різких рухах людини або свійських тварин.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Жизнь животных: В 6 т. Т. 5: Птицы/ под ред. Гладкова Н. А., Михеева А. В. — М.: Просвещение, 1970. — 675 с.
  • Остапенко В. А. Птицы в вашем доме: Справочное пособие. — М.: Арнадия, 1996. — ISBN 5-88666-011-9
  • Рябицев В. К. Птицы Урала, Приуралья и Западной Сибири: Справочник-определитель. — Екатеринбург: Изд-во Уральского университета, 2001. — 608 с ISBN 5-7525-0825-8