Консонанс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Консона́нс (від лат. consonantia - гармонія, співзвуччя) - співзвуччя двох або більше звуків, що сприймається на слух, як гармонійне, лагідне. В сучасній теорії музики до консонансів відносяться такі інтервали: пріма, мала та велика терції, кварта, квінта, мала та велика сексти та октава.

З точки зору акустики, консонансом є співзвуччя, співвідношення частот звукових коливань тонів якого є відношенням невеликих чисел, наприклад \ 2:3 - квінта, або \ 4:5 - велика терція.

Протилежністю консонансу є дисонанс.

[ред.] Див. також

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами