Констан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Констан (лат. Constan) — персонаж з «легенди про короля Артура»; в класичній версії легенди — Констан є «батьком Утера Пендрагона», тобто «рідним дідом короля Артура».

Констан в середньовічній британській традиції[ред.ред. код]

В остаточному (класичному) варіанті «легенди про короля Артура» у Мелорі:

  • Констан є батьком братів Пендрагона та Утера (Утер після загибелі Пендрагона — узяв ймення «Утер Пендрагон»). А вже Утер — це «батько короля Артура».
  • Констан був королем; його «сенешалем» (управителем королівського палацу) був Вортігерн. Після смерті Констана — нетривалий час правив його старший син «Муан»; а після вбивства Муана заколотниками — правив коварний Вортігерн. А вже з Вортігерном воювали «брати Утер та Пендрагон, сини Констана», які й стали наступними королями.

Взагалі ж тема короля Констана — подається у Мелорі дуже стисло; й цей король має значення лише як «початок королівської династії Артура».

Варіанти образу Констана — у Гальфріда та Лайамона[ред.ред. код]

У Гальфріда в «Історії королів Британії» аналогом для «Констана Мелорі» є «Костянтин» (якого Гальфрід ототожнює з історичним англ. «Constantine II of Britain»). Гальфрід повідомляє, що :

  • Цей Костянтин був батьком : Констанса, Амвросія Авреліана, Утера Пендрагона.
  • Костянтин правив 10 років та був вбитий якимось «піктом» (пікти мешкали на півночі Британії). Після його смерті — почалися протиріччя в середовищі знаті щодо обрання нового короля «серед трьох братів-претендентів». Старший брат Констанс — на той час вже прийняв «монаший постриг» та знаходився в монастирі; але Вортігерн (якого Гальфрід називає також за титулом : «король Гевіссенс» (англ. «king of the Gewisseans»)) привіз з монастиря Констанса — й навіть за відсутності єпископа, Вортігерн особисто освятив входження Констанса на престол. Але невдовзі — Вортігерн вбив Констанса, й зайняв престол.

У Лайамона втеча Констанса з монастиря розказана як авантюрна новела з перевдяганням й погонею. Гальфрід малює Констанса з симпатією як невинну жертву Вортіґерна, в той час, як Лайамон засуджує його за вихід з монастиря: «негарним був початок, негарним вийшов і кінець»[1].

У деяких версіях легенди (які постали на базі твору Гальфріда), Вортігерн був сенешалем Костянтина — тобто по цій та іншим прикметам «Костянтин у Гальфріда» є «Констаном у Мелорі».

Вигаданий «Костянтин Гальфріда» як історичний «Костянтин II Британський»[ред.ред. код]

«Костянтин у Гальфріда» є здебільше вигаданим персонажем, якого Гальфрід ототожнював з реальним історичним „самопроголошеним імператором «західної частини римських володінь»“ Флавієм Клавдієм Костянтином (який відомий як «Костянтин III узурпатор» або «Костянтин II Британський»).

Історичний «Костянтин II Британський» був римським полководцем, який проголосив себе «Західним римським імператором в Британії» в 407 році (тоді вандали, алани, свеви вдерлися в Галлію); й проявив себе у війнах в Галлії. Він навіть був визнаний імператором Гонорієм в 409 році й був «співправителем Західної Римської імперії — разом з Гонорієм та Констансом II» у 409—411 роках; але невдовзі через військові невдачі змушений був зріктися престолу в 411, був схоплений та незабаром страчений 18 вересня 411 року.

Констан в «готській гіпотезі»[ред.ред. код]

«Готська гіпотеза»[2] трактування Артуріани — шукає «історичні аналоги для персонажів Артуріани» в історії Готії-Сарматії III—V сторіч. Зокрема, для династії королів Артуріани «Констан, Вортігерн, Кутер, Артур» пропонується як аналог — готська династія «Кніва, Хільдеріх, Геберіх, ГерманаРіх»Влес-Книзі вони названі «КоноРіх, ОлдоРіх (БоуРіх), ГотоРіх, ІєрМенРіх»[2] — цікаво тут те, що «імена з Влес-Книги» є серединними між «історичними іменами готських королів» та «іменами королів з легенди Артура»):

1) «Констан» — його порівнюють з „королем «Кніва»“ (це король вест-готів в 251—283 роках). Як відомо, саме Кніва — відвоював у римлян Дакію у 271 році; з Кніви почалася «держава готів» як дійсно «велична імперія». В часи королівського правління Кніви — готи здійснили найвдаліші (за часи своєї історії в Причорномор'ї II—IV ст.) військові походи. Певно, такий «готський король Кніва» — міг слугувати «початком відліку часів»; подібно як в «легенді Артура» таким «початком відліку часів» слугує король Констан. В часи правління Кніви (це часи розквіту археологічної Черняхівської культури) — усі народи Сарматії спільно воювали супроти римлян, тобто не було якихось значних готсько-слов'янських воєн.

2) «Вортігерн» — його порівнюють з наступним королем «Хільдеріхом» (король вест-готів в 284—317 роках; у Влес-Книзі він має два ймення : «ОлдоРіх» та «БоуРіх» (ім'я «БоуРіх» дещо нагадує «ВортіГерн» = «Верховний правитель»[3])).

3) «Утер» (або «Кутер») — його порівнюють з наступним королем «Геберіхом» (король вест-готів в 318—350 роках), який у Влес-Книзі має ім'я «Готоріх» (серединне між «Геберіх» та «Кутер»).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Layamon's. «Brut, Or Chronicle of Britain»… / Ed. F. Madden, Vol. II. London, 1847. P. 130 # page/n139/mode/1up.
  2. а б Карнаух А. Л. «Авалон, готская история». — Днепропетровск : Академия истории, 2010. — 276 с. — С. 34-44.
  3. Томас Мелори. «Смерть Артура» / Изд. подгот. И. М. Бернштейн [и др.]. Москва : Наука, 1974.

Література[ред.ред. код]