Константа дисоціації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Константа дисоціації в хімії та біохімії — специфічний тип константи рівноваги, що описує схільність хімічного об'єкту оборотно розпадатися на компоненти, наприклад, дисоціації комплексу на окремі молекули в його складі або розпаду солі на іони. Константа дисоціації позначається Kd і є зворотною величиною до константи спорідненості. У випадку солей константа дисоціації може називатися константою іонізації.

Для загальної реакції дисоціації:

\mathrm{A}_{x}\mathrm{B}_{y} \rightleftharpoons x\mathrm{A} + y\mathrm{B}

де комплекс AxBy розпадається на x субодиниць A і y субодиниць B, константа дисоціації визначається як

K_{d} = \frac{[A]^x \times [B]^y}{[A_x B_y]}

де [A], [B] і [AxBy] — концентрації A, B і комплексу AxBy, відповідно.

[ред.] Дивіться також


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0_%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97
Особисті інструменти