Константа дисоціації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Константа дисоціації в хімії та біохімії — специфічний тип константи рівноваги, що описує схильність хімічного об'єкта оборотно розпадатися на компоненти, наприклад, дисоціації комплексу на окремі молекули в його складі або розпаду солі на іони. Константа дисоціації позначається K_{d} і є зворотною величиною до константи спорідненості. У випадку солей константа дисоціації може називатися константою іонізації. Це фізична величина, що характеризується відношенням добутку рівноважних концентрацій дисоційованих іонів до рівноважної концентрації недисоційованих молекул. K_{d} не виникає для сильних електролітів.

Для загальної реакції дисоціації:


\mathrm{A}_{x}\mathrm{B}_{y} \rightleftharpoons x\mathrm{A} + y\mathrm{B},

де комплекс \mathrm{A}_{x}\mathrm{B}_{y} розпадається на x субодиниць A і y субодиниць B, константа дисоціації визначається як


K_{d} = \frac{[A]^x \times [B]^y}{[A_x B_y]},

де [A], [B] і [AxBy] — концентрації A, B і комплексу AxBy, відповідно.

Див. також[ред.ред. код]


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.