Константинопольська угода (1832)
| Константинопольська угода | |
|---|---|
 | |
| Тип | міжнародний договір |
| Підписано | 1832 |
| Місце | Константинополь |
| Підписанти | Велика Британія, Франція, Російська імперія і Османська імперія |
Константино́польський договір 1832 — наслідок Константинопольської конференції, відкритої в лютому 1832, за участю Великих держав: Великої Британії, Франції та Росії, з одного боку, і Османської імперії — з іншого. Основою була відмова Леопольда I, короля Бельгії, зайняти грецький трон. Він, в числі іншого, був дуже незадоволений прикордонною лінією Аспропотамос-Зітуні, що замінила зручнішу Арта-Волос, на яку розраховували Великі держави.
Зняття кандидатури Леопольда як кандидата на грецький престол та Липнева революція у Франції відклали кінцеве врегулювання кордонів нового королівства до формування нового уряду у Великої Британії. Лорд Пальмерстон, що зайняв пост міністра закордонних справ Великої Британії, погодився на лінію Арта-Волос. Тим не менш, секретна нота щодо Криту, яку доніс повноважний представник Баварії до дворів Великої Британії, Франції та Росії, не принесла результатів.
За протоколом, підписаним 7 травня 1832 між Баварією та Великими державами, і що вказував, як має бути організоване регентство до повноліття Оттона I (також вміщав пункт про другу грецьку позику в розмірі 2 400 000 фунтів стерлінгів), Греція була визнана як незалежне королівство з північним кордоном по лінії Арта-Волос. Османській імперії відшкодували 40 млн піастрів за втрату території. Кордони Грецького королівства були знову підтверджені в Лондонському протоколі від 30 серпня 1832, підписаному Великими державами, який підтвердив умови Константинопольського договору та зазначив завершення Грецької війни за незалежність, яка створила сучасну Грецію, незалежну від Османської імперії.
Див. також[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}