Константинопольський патріархат
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Його Божественне Всесвятійшество Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх (грец. Η Αυτού Θειοτάτη Παναγιότης, ο Αρχιεπίσκοπος Κωνσταντινουπόλεως, Νέας Ρώμης και Οικουμενικός Πατριάρχης) — титул предстоятеля Константинопольської Православної Церкви.
Історія [ред.]
Титул виник у Візантійській імперії, після того як Константинополь закріпився в якості столиці.
Уперше титул «Вселенський» (грец. Οικουμενικός) з'являєтья у Патріарха Акакія (472—489) одразу після Четвертого (Халкідонського) Вселенського Собору, правила 9, 17 і 28 якого проголосили загальноімперську юрисдикцію єпископа Нового Риму. Папським престолом Риму 28 Правило прийнято не було. Рим визнав за Константинополем друге місце лише після Флорентійської унії 1438—1445 років.
