Конституційна економіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Конституційна економіка – науковий напрям, що вивчає принципи оптимального поєднання економічної доцільності з досягнутим рівнем конституційного розвитку, який відображений в нормах конституційного права, що регламентують економічну і політичну діяльність в державі. Це не лише економічний погляд на конституційне право чи конституційно-правовий погляд на економіку, але й спроба об’єднати економічне і правове дослідження суспільних процесів, яке дозволяє уникнути однобокості. У зв’язку з цим першорядне значення тут має аналіз Конституції з точки зору регулювання нею економічних відносин.[1]

Історія[ред.ред. код]

Термін "конституційна економіка" був запропонований американським економістом Річардом МакКінзі в 1982 в якості назви конференції у Вашингтоні, присвяченій питанню впливу економічних проблем на розвиток і стан конституційної структури держави і суспільства.[2] Цей термін був сприйнятий західним науковим економічним співтовариством, оскільки він узагальнив попередні розрізнені дослідження та визначив подальші розробки. Спочатку запропонований економістами конституційно-економічний аналіз був потім підтриманий теоретиками і практиками в сфері юриспруденції.

Професор Єльського університету Брюс Акерман називає появу наукового та навчального напрямків про співвідношення і взаємозв'язок права і економіки "найзначнішим досягненням в області юридичної освіти за останні сторіччя". У 80-ті роки минулого сторіччя, поряд з широким розвитком академічних досліджень в США та Англії, в Індії виник рух з практичного втілення ідей конституційної економіки в життя. Він був ініційований Верховним судом цієї країни у вигляді заохочення до подачі та прийняття до судового розгляду справ в порядку "судочинства в суспільних інтересах".

Розширено трактуючи деякі статті Конституції Індії, судова влада протягом більше десяти років вела боротьбу за забезпечення економічних і соціальних прав найбідніших верств населення. [3] В даний час, актуальні питання конституційної економіки постійно обговорюються на Заході в цілому ряді періодичних видань, першим з яких став академічний журнал "Constitutional Political Economy", що видається з 1990 року.

На Заході конституційна економіка розглядається переважно як суб-дисципліна в рамках економічної науки. У Росії конституційна економіка з 2000 року відразу стала розвиватися в рамках комплексних досліджень економістів та юристів із застосуванням отриманих результатів у навчальному процесі в юридичних та економічних вузах. Постійні рубрики "Конституційна економіка" маються в таких журналах як "Право і економіка", "Законодавство і економіка", "Журнал зарубіжного законодавства та порівняльного правознавства".

У США концепція конституційної економіки виникла в 1960-ті роки у процвітаючому «суспільстві масового споживання» і сприймалася деякими опонентами як консервативна утопія університетських професорів, не згодних з практикою кейнсіанського регулювання. Представники академічних кіл сформулювали набір фундаментальних правил, що регулюють ринкове господарство (ринкові «правила гри»), і вимагали їх конституційного закріплення. Реалізація цих правил допомогла би суспільству, як вважали захисники конституційної економіки, позбутися засилля бюрократів і численних «шукачів політичної ренти» у державному апараті, що надмірно розрісся. Навіть у рамках теорії суспільного вибору концепція конституційної економіки посідає доволі скромне місце й ніби не помічається представниками економіко-математичного напрямку.[4]


Характеристика конституційної економіки[ред.ред. код]

З точки зору конституційного права конституційна економіка являє собою юридичну характеристику існуючої економічної системи як такої, що закріплена в конституційному праві й підпорядкована конституційно-правовим приписам. У даному аспекті конституційна економіка – це поняття, що корелює з поняттям конституційного ладу країни і як таке не може бути зведене до формального закріплення економічної системи в основному законі, – воно передбачає якісну характеристику економічної системи, її спроможність бути матеріальним підґрунтям для досягнення закріплених в конституції політико-правових ідеалів.[5]

Конституційна економіка передбачає, передусім, наявність у конституції та конституційному законодавстві системи правових норм, які комплексно й достатньо повно закріплюють засади економічної системи – економічної конституції. Реалізація концепції економічної конституції видається дуже актуальною в теперішній час, оскільки характерна для неї зв’язаність держави правом у сфері економіки є прямим продовженням теорії правової держави. У даному контексті заслуговують на увагу слова американського дослідника В. Ліппмана, який ще в середині 50-х років ХХ ст. стверджував: «Упевненість у тому, що демократичний процес сам по собі створює середовище, сприятливе для економічного прогресу, є найглибшою інтелектуальною помилкою сьогодення. [6]

І теорія, і практичний досвід переконують нас, що це не так. Якщо держава хоче сприяти економічному процвітанню, то правила політичної гри мають бути встановлені так, щоб приводити корисливі інтереси виборців, політиків і бюрократів у відповідність до потреб розвитку економіки. Для цього сфера діяльності держави має бути обмежена, а її ставлення до різних груп населення має стати неупередженим».[7]

Формування конституційної економіки має спиратися на економічну конституцію як систему конституційно-правових норм, які комплексно й достатньо повно закріплюють засади економічної системи. При цьому конституційні норми мають забезпечувати гармонічне поєднання демократії з міцною економікою.

Джерела та засади конституційної економіки[ред.ред. код]

Джерела та засади конституційної економіки розроблені в працях відомих вчених Фрідріха фон Гаєка, Дж. Кейнса, Бруно Леоні, Людвіга фон Мізеса, Джона Ролза, Ернандо де Сото та ін. Важливу роль у становленні конституційної економіки відіграла австрійська школа, яка обґрунтувала сучасні засади лібералізму як доктрини обмеження втручання публічної влади у сферу економічної свободи, зокрема, прийняття управлінських рішень.

Водночас особливе значення мають погляди Бруно Леоні, який наголошує на небезпеці дирижизму у сфері економіки, що має наслідком інфляцію законів, за якою розвивається різниця між правовою нормою та правовим регулюванням.[8] Ернандо де Сото, стоячи вже на ліберально-демократичних позиціях, трактує конституційну економіку не лише як систему забезпечення економічної свободи, а як відкриту систему легітимації правил поведінки у сфері економіки, щодо яких у суспільстві склався консенсус і він забезпечений механізмами суспільного договору.[9]

Концепція протекціонізму Дж. Кейнса[10] є рефлексією на проблеми інфляції закону (Леоні) та демократичної легітимації правил (де Сото), що набуває характеру проблеми на певних етапах розвитку економічних процесів у силу їх циклічної природи (М. Кондратьєв) і вимагає легітимного втручання публічної влади в економічну свободу.

Таке втручання згідно абстрактної теорії справедливості Джона Ролза має відповідати засадам, за якими соціальні й економічні нерівності слід залагоджувати таким чином, щоб можна було розсудливо сподіватися на їх корисність для кожного та щоб вони пов’язувалися з відкритими для всіх посадами і постами. З урахуванням циклічної природи економічних процесів конституція має бути гнучкою щодо визначення засобів втручання публічної влади в економічну свободу, оскільки його міра може змінюватися в залежності від характеристики економічного циклу.[11]

Конституційне регулювання має рамковий характер і визначає легітимні й демократичні засади втручання у сферу економічної свободи. Натомість поточне законодавство має передбачати конкретні засоби і ресурси, спрямовані на формування певної моделі втручання в економічну свободу на засадах демократичної легітимності.[12]

Конституційна економіка у структурі конституційного ладу України[ред.ред. код]

Конституційна економіка у структурі конституційного ладу України пов’язана із практикою втілення ідей економічної свободи та змістом правового регулювання в Україні. Як визначають Е. де Сото, Р. Патнем, М. Розенфельд та А. Шайо менталітет людей, структури суспільства та наявні процедури впливають на процеси демократичної легітимації правил, які визначають межі економічної свободи.[13] Тому конституційна економіка пов’язана із конкретно історичним типом суспільства, його структурами. Відповідно до цього й формується певна модель економічної системи, яке гарантується відповідними правовими засобами. Конституція лише встановлює рамки такого регулювання, будучи за своєю природою відкритою та гнучкою системою.[14]

Згідно з Конституцією в Україні визнається принцип демократичної, соціальної, правової державності (ст. 1), за яким держава є зв’язаною правом і правами людини й основоположними свободами (ст. 3). Такі засади зумовлюють функції держави в економічній сфері, якими встановлюється правовий захист об’єктів власності Українського народу та правовий порядок їх здійснення (частина перша і друга ст. 13, ст. 14). Визначальними засадами у сфері економічної свободи визнаються соціальна функція власності (ч. 3 ст. 13); рівність захисту усіх суб’єктів власності та соціальна спрямованість економіки (ч. 4 ст. 13) та економічна багатоманітність (ч. 1 ст. 15).


Примітки[ред.ред. код]

  1. Баренбойм П. Д. Конституционная экономика : учебник для юридических и экономических вузов / П. Д. Баренбойм, Г. А. Гаджиев, В. И. Лафитский, В. А. Мау. – М. : ЗАО “Юстицинформ”, 2006. – 528 с.
  2. McKenzie, Richard, ed., 1984. Constitutional Economics, Lexington, Mass.
  3. Том Бетелл, "Власність і процвітання", ІРІСЕН, М., 2008
  4. Ванберг В. «Теория порядка» и консти- туционная экономика / В. Ванберг // Вопросы экономики. – 1995. – №3
  5. Баренбойм П. Д., Гаджієв Г. А., Лафітскій В. І., Мау В. А., Конституційна економіка. Підручник. - М., Юстіцінформ, 2006.
  6. Хабриева Т. Я. Теория современной конституции / Т. Я. Хабриева, В. Е. Чиркин. – М. : Норма, 2005. – 320 с.
  7. Алексеев С. С. Право и правовая система / С. С. Алексеев // Правоведение. – 1980 №2.
  8. Леони Бруно. Свобода и закон/Пер. с англ. В. Кошкина; под. ред. А. Куряева. - М.:ИРИСЭН,2008. -307 с.
  9. де Сото Е. Загадка капіталу. Чому капіталізм перемагає лише на Заході і ніде більше/ Е. де Сото; пер. з англ. М. Климчук. - К.: Ніка-Ценр,2009. - 323 с.
  10. Кейнс Дж. М Избранные произведения: Пер. с англ. / Предисл., коммент.,сост. А. Г. Худокормов. - М.: Экономика, 1993.
  11. Джеймс Б'юкенен, Логічні Основи конституційного Свободи, том 1, Свободи фонду, Індіанаполіс, 1999, с. 314
  12. Розанвалон П. Демократична легітимність. Безсторонність, рефлективність, наближеність/ Пер. з фр. Є. Марічева. - К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2009. - 286 с.
  13. Баренбойм П. Д., Лафітскій В. І., Мау В. А. Конституційна економіка для вузів. Навчальний посібник. - М., Юридичний Дім "Юстіцінформ", 2003.
  14. Мережко О. Економіка Конституції України / О. Мережко // Економічна правда. – 05.07.2007