Конституція Римської республіки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія Стародавнього Риму
Vexilloid of the Roman Empire.svg

Заснування Риму
Царський період

Республіка
Рання Республіка
Пунічні війни
і експансія на Сході

Союзницька війна
Громадянська війна 83-82 до н. е.
Змова Катіліни
Перший тріумвірат
Громадянська війна 49-45 до н. е.
Другий тріумвірат

Імперія
Римські імператори
Принципат
Династія Юліїв-Клавдіїв
Династія Флавіїв
Династія Антонінів
Династія Северів
Криза III століття
Домінат
Західна Римська імперія

-

Конституція Римської республіки - набір керівних принципів, що передавалися в основному через прецедент [1]. Конституція була в значній мірі неписаною, некодифікованою, і постійно розвивалася. Замість того щоб створити політичний режим, який в першу чергу був би демократичним (як у древніх Афінах), аристократичним (як це було в стародавній Спарті), або монархічним (як це було в ранньому Римі) давньоримська конституція була сумішшю цих трьох елементів, створюючи тим самим три окремі гілки влади [2] . Демократичний елемент виражався через народні збори, аристократичний елемента прийняв форму ​​ Сенату, і монархічний елемент набув форми багатьох короткострокових виконавчих магістратів

Основним джерелом суверенітету в цій стародавній республіці, як і в сучасних республіках, був демос (народ) [2]. Римський народ проводив збори для прийняття законів і обрання виконавчих магістратів [3]. Обрання в ​​ магістратуру тягло за собою автоматичне членство в ​​ Сенаті (як правило довічне, крім випадку вигнання) [4]. Сенат керував поточними справами в Римі, в той же час сенатори головували в судах [5]. Виконавчі магістрати стежили за дотриманням закону, і мали більше виконавчої влади ніж Сенат і народні (законодавчі) збори [6]. Складний комплекс стримувань і противаг був розроблений для рівноваги між цими трьома гілками влади, з тим щоб звести до мінімуму ризик свавілля і корупції, і максимально збільшити ймовірність хорошого уряду. Проте, розподіл повноважень між цими трьома гілками влади не було абсолютним. Крім того, мало місце часте використання декількох конституційних інститутів, які йшли врозріз із духом конституції Римської республіки [7]. Конституційна криза почалася в . 133 році до н. е., в результаті боротьби між аристократією і простим народом [8]. Ця криза в кінцевому результаті призвела до краху Римської республіки і заміні її самодержавної форми правління, Римською імперією [9].


Примітки[ред.ред. код]

  1. Берд, 161
  2. а б Holland, 24
  3. Lintott, 40
  4. Abbott, 46
  5. Lintott, 65
  6. Byrd, 179
  7. Abbott, 44
  8. Abbott, 96
  9. Abbott, 133

Література[ред.ред. код]

  • Дементьєва В.В. [1] // Римського Форуму. Доповіді III міжнародної конференції "Римське приватне і публічне право: багатовіковий досвід розвитку європейського права»., (25-30 червня 2003).
  • Зелінський Ф.Ф. [2] // М. Туллій Цицерон. Повне зібрання промов у російській перекладі., (1901).
  • Abbott, Frank Frost A History and Description of Roman Political Institutions. — ISBN 0-543-92749-0

Посилання[ред.ред. код]


Historia Romae Це незавершена стаття про Стародавній Рим.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.