Конституція I року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Конституція I року

Конституція I року (фр. Constitution de l'an I) — французька конституція, прийнята Національним конвентом 24 червня 1793 року.

У порівнянні з конституцією 1791 року, якобінська конституція тільки з більшою силою наполягає на верховенстві нації та на праві опору, навіть непокори, у разі порушення урядом прав народу, і, подібно до жирондистського проекту, містить у собі постанови про суспільну допомогу та громадську освіту.

Соціального ладу, встановленого конституцією 1791 року, якобінська конституція жодним чином не змінювала. Лише в політичному відношенні вона відрізняється більшим демократизмом: вибори стали прямими, ценз відмінено, вік виборців з 25 років знижено до 21 року. Законодавчі збори передбачалося обирати на рік, з правом видавати декрети і пропонувати закони: якщо протягом 40 днів з часу їхнього оприлюднення одна десята частина первинних зборів від половини загального числа департаментів плюс один не опротестує прийнятого законодавчими зборами проекту закону, то останній стає законом; в іншому випадку збираються первинні збори, на яких народ може тільки вотувати «так» чи «ні».

Виконавча влада вручається комітету з 24 осіб, які призначаються законодавчим корпусом з числа кандидатів, представлених департаментськими зборами. Для перегляду конституції було необхідне тільки бажання однієї десятої частини первинних зборів від половини загального числа департаментів плюс один.

Схема організації державного управління за Конституцією I року

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]