Констянтин Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Констянтин Великий (* 27 лютого 272 — † 22 травня 337) — римський імператор, перший християнин на троні. Будучи поганином, у 312 перед битвою із своїм суперником Максентієм, правителем Італії, мав видіння хреста («Під цим знаком переможеш»). Він звелів своїм воякам намалювати монограми Христа на своїх щитах і здобув перемогу. Своїм Міланським едиктом (313) дозволив сповідування християнства по цілій імперії. Перемігши усіх своїх суперників, став єдиним правителем і з політичних міркувань переніс столицю імперії до Константинополя.