Контрольна карта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Контро́льна ка́рта — графік зміни параметрів вибірки, зазвичай середнього значення і стандартного відхилу. Розрізняють контрольну карту для кількісних і якісних ознак. Мета побудови контрольної карти — виявлення точок виходу процесу із стійкого стану для подальшого встановлення причин відхилення і його усунення.

Завдання побудови КК:

  • визначити можливості процесу
  • визначити точки флуктуації
  • спрогнозувати якість процесу.

Параметр вихідного процесу завжди має мінливість унаслідок дії різних шумів (малих короткочасних відхилень входів і внутрішніх параметрів). Чинників слабких (малих) шумів зазвичай багато, і тому вони частково компенсують один одного. Внаслідок цього в стійкому стані виходи процесу лежать в певному коридорі. Вірогідність виходу параметра за межі коридору під дією тільки шумів мала.

Якщо довести вплив окремого чинника шумів на відхилення виходу з необхідною вірогідністю не можливо, то цей чинник називають незначущим.

Застосування: деякі слабкі чинники шумів стають значущими при великій вибірці, але при цьому їх вплив все одно буде дуже малим, оскільки тих чинників, що викликають шуми багато. Практичний інтерес представляють крупні відхилення вихідного параметра, що перевищують звичайну його мінливість. Зазвичай крупні відхилення є значущими.

Величину називають статистично значущою, якщо мала вірогідність чисто випадкового виникнення її або ще більш крайніх величин.

При введенні контрольної карти в організації важливо визначити першочергові проблеми і використовувати карту там, де вона найбільш необхідна. Сигнали про проблеми можуть виходити від систем управління витратами, претензій споживачів тощо

Контрольна карта вперше введені в 1924 році У. Шухартом з метою виключення відхилень, викликаних не випадковими причинами, а при порушенні процесу обробки деталей (технології обробки).

Посилання[ред.ред. код]