Контроль над народжуваністю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Контроль над народжуваністю
Opened Oral Birth Control.jpg
МКХ-10
MeSH D003267

Контроль над народжуваністю, також відомий як контрацепція і контроль народжуваності — це методи або пристрої, що використовуються для запобігання вагітності.[1] Планування, забезпечення та використання протизаплідних засобів називається планування сім'ї.[2][3] Безпечний секс, наприклад, використання чоловічих або жіночих презервативів, також може допомогти запобігти хворобам, що передаються статевим шляхом.[4][5] Методи контролю над народжуваністю використовувались з давніх часів, але ефективні і безпечні методи стали доступні тільки в XX столітті .[6] У деяких культурах свідомо обмежено доступ до контролю над народжуваністю, тому що вони вважають його аморальним чи політично небажаним.[6]

Найбільш ефективними методами контролю народжуваності є стерилізація шляхом вазектомії у самців і перев'язки маткових труб, встановлення внутрішньоматкової спіралі (ВМС) і імплантованих контрацептивів у жінок. Меншу ефективність мають гормональні контрацептиви, в тому числі протизаплідні таблетки, пластирі, вагінальне кільце та ін'єкції. Ще менш ефективні методи включають бар'єрні контрацептиви, такі як презервативи, діафрагма і контрацептивна губка, а також метод визначення періоду фертильності. Найменш ефективними методами є сперміциди і перерваний статевий акт. Стерилізація, хоча і є досить ефективним способом, як правило, не є оборотною; всі інші методи є оборотними і втрачають дію у більшості випадків одразу після їхнього припинення.[7] Екстрений контроль над народжуваністю може запобігти вагітності протягом декількох днів після незахищеного статевого акту. Дехто вважає утримання від статевих зв'язків методом контролю над народжуваністю, але навчання лише статевої стриманості може збільшити кількість випадків вагітності за відсутності інформованості про запобігання вагітності.[8][9]

Підлітки більше підпадають під ризик несприятливих наслідків вагітності. Комплексне статеве виховання і доступ до засобів контролю народжуваності зменшує рівень небажаної вагітності у цій віковій групі .[10][11] У той час як всі форми контролю над народжуваністю можуть бути використані молодими людьми,[12] Оборотні засоби контролю над народжуваністю тривалої дії, такі як імплантати, ВМС або вагінальні кільця, особливо корисні для зниження рівню підліткової вагітності.[11] Після народження дитини, за відсутності виключно грудного вигодовування, жінка може завагітніти знову вже за чотири-шість тижнів. Деякі методи контролю над народжуваністю можна розпочинати відразу ж після народження, в той час як інші потрібують відкладення до шести місяців. У тих, хто годує грудьми, засоби із прогестином є кращими за комбіновані оральні контрацептиви. У тих, хто досяг менопаузи, рекомендується контроль народжуваності протягом одного року після останньої менструації.[12]

Приблизно 222 млн жінок, які хочуть уникнути вагітності в країнах, що розвиваються, не використовують сучасні методи контролю над народжуваністю.[13][14] Контроль над народжуваність у країнах, що розвиваються, знизив рівень материнської смертності на 40% (близько 270 тисяч смертей було уникнуто в 2008 році) і міг би знизити цей рівень на 70%, якби попит на засоби контролю над народжуваністю було повністю задоволено.[15][16] Шляхом подовження часу між вагітностями, контроль над народжуваністю може поліпшити наслідки пологів у дорослих жінок і виживання їхніх дітей[15] У країнах, що розвиваються, покращуються заробітки жінок, їхні активи, вага, результати навчання їхніх дітей у школі і здоров'я завдяки більш широкому доступу до контролю над .[17] Контроль над народжуваністю сприяє економічному зростанню через меншу кількість дітей-утриманців, більшу кількість жінок, що становлять частину робочої сили і менше споживання дефіцитних ресурсів.[17][18]

Методи[ред.ред. код]

Шанс завагітніти протягом першого року використання:[6][19]
Метод Типове використання Ідеальние використання
Жодного контролю над народжуваністю 85% 85%
Комбіновані таблетки 8% 0,3%
Таблетки тільки з прогестином 13% 1,1%
Стерилізація (жінки) 0,5% 0.5%
Стерилізація (чоловіки) 0,15% 0.10%
Презерватив (жіночі) 21% 5%
Презерватив (чоловічі) 18% 2%
Мідна ВМС 0,8% 0,6%
Гормональна ВМС 0,2% 0,2%
Пластир 8% 0,3%
Вагінальне кільце 9% 0,3%
Депо-провера 3-6% 0,2%
Імплантат 0,05% 0,05%
Мембрана і сперміциди 12% 6%
Перерваний статевий акт 27% 4%
Метод вираховування днів ~ 12-25% ~ 1-9%
Метод лактаційної аменореї 0-7.5%[20] <2%[21]

Методи контролю над народжуваністю включають бар'єрні методи, гормональні протизаплідні засоби, внутрішньоматкові засоби (ВМС), стерилізацію і поведінкові методи. Вони використовуються до або під час статевого акту в той час як екстрений контроль над народжуваністю діє протягом декількох днів після статевого акту. Ефективність зазвичай виражається як відсоток жінок, які завагітніли підчас отримання даного методу протягом першого року[22], а іноді як неефективність протягом життя методів з високою ефективністю, наприклад, перев'язки маткових труб.[23]

Найбільш ефективними є методи пролонгованої дії, що не вимагають постійних візитів до працівників сфери охорони здоров'я.[24] Показник збоїв протягом першого року для таких методів, як хірургічна стерилізація, імплантація гормонів та внутрішньо маткова спіраль, складає менш ніж 1%.[24] Для гормональних контрацептивів у формі таблеток, пластирів або кільця, а також лактаційної аменореї, при застосуванні чітко згідно інструкцій, протягом першого року (6 місяців для лактаційної аменореї) також характерний рівень збої менш 1%.[24] Зазвичай, рівень збої протягом першого року дещо вищий та складає 3-9%, через неправильне застосування.[24] Інші методи, такі як симптотермальний метод, презервативи, діафрагми та сперміциди мають вищий рівень збоїв протягом першого року, навіть при бездоганно коректному застосуванні.[24]

Хоча потенційно всі засоби контролю народжуваності мають побічні ефекти, ризик значно менший ніж ризик вагітності.[24] Після припинення застосування багатьох методів контролю народжуваності, включаючи оральні контрацептиви, внутрішньоматкові спіраль, імпланти та ін'єкції, рівень вагітності протягом наступного року стає такий самий, як і серед тих, хто не використовував засобів контролю народжуваності.[25] Для людей, що мають специфічні проблеми зі здоров'ям, при використанні деяких форм контролю народжуваності, необхідно подальше вивчення.[26] Для здорових жінок застосування багатьох методів контролю народжуваності, включаючи протизачаточні таблетки, ін'єкції, імпланти та презервативи, не вимагає медичного огляду.[27] Зокрема, вагінальне дослідження, огляд молочної залози або аналіз крові перед початком прийому протизачаточних таблеток не показали впливу на результат, а отже не вважаються необхідними.[28][29] Всесвітня організація охорони здоров'я в 2009 році опублікувала детальний перелік медичних критеріїв для кожного методу контролю народжуваності.[26]

Гормональні[ред.ред. код]

Гормональні контрацептиви перешкоджають овуляції та заплідненню.[30] Вони існують в кількох різних формах, включаючи оральні контрацептиви, підшкірні імпланти, ін'єкції, пластирі, внутрішньо маточні спіралі та вагінальні кільця. На сьогодні, вони існують лише для жінок. Існує два типи оральних контрацептивів: комбіновані оральні контрацептиви (таблетки) та таблетки тільки з прогестероном.[31] У випадку прийому під час вагітності, вони не підвищують ризик викидню та не спричиняють вроджених пороків розвитку.[29] Комбіновані оральні контрацептиви пов'язані з невеликим підвищенням ризику венозного та артеріального тромбозів; однак цей ризик нижчий ніж ризик, пов'язаний з вагітністю .[32] Через такий ризик, їхнє застосування не рекомендують для жінок, старших 35 років, що продовжують палити.[33] Вплив на сексуальне бажання може бути різним, воно може підвищуватися чи знижуватися, але в більшості жінок воно залишається без змін.[34] Комбіновані оральні контрацептиви знижують ризик раку яєчників та раку ендометрію і жодним чином не впливають на ризик раку молочної залози.[35][36]Часто вони зменшують менструальну кровотечу та менструальні болі.[29] Нижчі дози естрогену, що застосовуються у вагінальних кільцях, можуть знизити ризик чутливості грудей, нудоти та головного болю, які можуть викликати препарати з вищою дозою естрогену.[35]

Таблетки тільки з прогестероном, а також ін'єкції та внутрішньоматкові засоби не пов'язані с підвищеним ризиком формування тромбів у венах, а отже, можуть застосовуватися жінками, що мають вже існуючі тромби.[32][37] Жінкам, що мають історію захворювання артеріальним тромбозом, слід застосовувати негормональні методи або методи із застосуванням лише прогестерону.[32] Такі таблетки можуть зменшувати менструальні симптоми, а також можуть застосовуватися жінками, що годують груддю, оскільки вони не впливають на лактацію. При застосуванні методів лише з прогестероном можуть мати місце нерегулярні кровотечі, а деякі пацієнти повідомляли про аменорею.[38] Прогестерон, дроспіренон та дезогестрел мінімізують андрогенні побічні ефекти, але підвищують ризик формування тромбів, а тому не застосовуються в першу чергу.[39] Типовий показник неефективності у перший рік застосування ін'єкцій прогестерону, депо-проверо, суперечливий: порядок цифр коливається від менш ніж 1%[40] до 6%.[24]

Бар'єрний метод[ред.ред. код]

Згорнутий чоловічий презерватив

Бар'єрні контрацептиви — засоби для запобігання вагітності шляхом фізичного перешкоджання потрапляння сперми до матки.[41] Такими засобами вважають чоловічі презервативи, жіночі презервативи, ковпачки, діафрагми, та контрацептивні пластирі зі сперміцидами.[41]

У всьому світі презервативи є найбільш поширеним засобом контролю народжуваності.[42] Чоловічі презервативи одягається на чоловічий ерогований пеніс та фізично перешкоджає входу еякульованої сперми в тіло сексуального партнера.[43] Сучасні презервативи найчастіше виробляють з латексу, але інколи також виробляють з інших матеріалів, таких як поліуритан чи кишки ягнят.[43] Жіночі презервативи також існують, найчастіше їх виготовляють з нітрилового каучуку, латексу чи поліуретану.[44] Чоловічі презервативи мають переваги, а саме: невисоку ціну, простоту застосування та незначну кількість побічних дій.[45] В Японії презервативи використовують близько 80% пар, що застосовують засоби контролю народжуваності, в Німеччині цей показник складає близько 25%,[46] а в Сполучених Штатах Америки — 18%.[47]

Для чоловічих презервативів та діафрагм зі сперміцидами неефективність у перший рік застосування складає 15% та 16%, відповідно.[6] При бездоганно коректному застосуванні, презервативи більш ефективні і в цьому випадку неефективність протягом першого року складає 2% порівняно з 6% неефективності діафрагми.[6] Додатковою перевагою застосування презервативів є те, що вони також перешкоджають поширенню деяких інфекцій, що передаються статевим шляхом, таких як ВІЛ/СНІД.[7]

Контрацептивні губки поєднують бар'єр зі сперміцидом.[24] Як і діафрагми, вони вводяться вагінально перед контактом та повинні розміщуватися поверх шийки матки для забезпечення ефективності.[24] Зазвичай, неефективність протягом першого року залежить від того, чи народжувала раніше жінка: її рівень складає 24% для тих, що народжували, та 12% для тих, що не народжували.[24] Губку можна вводити протягом 24 годин до контакту та слід залишати її на місці протягом принаймні шести годин після контакту.[24] Повідомлялося про алергічні реакції[48] та більш значні побічні ефекти, такі як синдром токсичного шоку.[49]

Внутрішньоматкові спіралі[ред.ред. код]

Сучасні внутрішньоматкові спіралі зазвичай виглядають як невеликі засобі в формі літери Т, що містять мідь або левонгестрел, та вводяться в матку.[50] Вони є однією з форм Оборотних засобів контролю над народжуваністю тривалої дії. Рівень неефективності протягом першого року для засобів із застосуванням міді складає близько 0,8%, а для засобів із левонгестрелом —0,2%.[6] Серед різних типів контролю народжуваності вони, разом із контрацептивними імплантатами, мають найкращі відгуки користувачів.[51]

Існують свідчення ефективності та безпечності для підлітків[51] та жінок, що раніше не народжували.[52] Внутрішньоматкова спіраль не впливає на годування груддю і може вводитися одразу після народження.[53] Також, вони можуть застосовуватися одразу після аборту.[54] Після видалення, навіть після тривалого застосування, фертильність одразу повертається до норми.[55] Мідні спіралі можуть підвищувати менструальну кровотечу та больові спазми,[56] а гормональні зменшують менструальну кровотечу чи припиняють менструацію.[53] Інші потенційні ускладнення включають виштовхувення (2—5%) та, рідко, перфорацію матки (менше 0,7%).[53][57] Спазми можуть лікуватися НПЗП.[57]

Станом на 2007 рік внутрішньоматкові спіралі — найбільш поширена форма оборотного контролю над народжуваністю, котрий застосовують 180 мільйонів людей в усьому світі.[58][59] Попередню модель внутрішньоматкових спіралей (Далкон шілд) пов'язували з підвищенням ризику запалення тазових органів; в будь-якому випадку, такий ризик не характерний для сучасних моделей у людей, що не хворіють на хвороби, що передаються статевим шляхом на час введення.[60]

Стерилізація[ред.ред. код]

Хірургічна стерилізація доступна у формі перев'язки маткових труб для жінок і вазектомії для чоловіків.[6] Немає істотних довгострокових побічні ефектів, і перев'язка маткових труб зменшує ризик раку яєчників.[6] Короткострокові ускладнення у двадцять разів менш імовірні внаслідок вазектомії, ніж внаслідок перев'язки маткових труб.[6][61] Після вазектомії може бути набряк і біль у мошонці, які зазвичай минають протягом тижня або двох.[62] Після перев'язки маткових труб ускладнення трапляються в 1-2 відсотків процедур, при цьому серйозні ускладнення, як правило, трапляються у зв'язку з анестезією ]].[63] Жодний метод не забезпечує захист від хвороб, що передаються статевим шляхом.[6]

Деякі жінки шкодувати про це рішення: близько 5% старше 30 років, і близько 20% у віці до 30 років.[6] Чоловіки рідше шкодували про стерилізацію (<5%); при цьому більшому ризику підпадали чоловіки більш молодого віку, ті, що мали малих дітей або не мали їх зовсім, і ті, що перебували у нестабільному шлюбі .[64] В одному з досліджень 9% людей, у яких були діти, заявили, що вони б краще не мали дітей, якби могли зробити це знову .[65]

Хоча стерилізація вважається незворотною процедурою,[66] можна спробувати відновлення труб, щоб відновити приєднання фаллопієвих труб або зворотну вазектомію щоб відновити приєднання сім'явивідних протоків. У жінок бажання відновити труби часто пов'язане зі зміною чоловіка. .[66] Показники успішної вагітності після відновлення труб складають від 31 до 88%; при цьому можливі ускладнення, у тому числі підвищений ризик позаматкової вагітності.[66] Кількість чоловіків, які бажають зробити зворотну вазектомію, складає від 2 до 6% %.[67] Шанс стати батьком ще однієї дитини після зворотної вазектомії складає від 38 до 84% цей показник тим менший, чим більше пройшло часу між першою процедурою і зворотною.[67] Відбір сперми, з подальшим екстракорпоральним заплідненням може також бути одним з варіантів для чоловіків стати батьком.[68]

Поведінкові засоби[ред.ред. код]

Поведінкові засоби включають регулювання часу або метод статевого акту із запобіганням введення сперми в жіночі статеві шляхи взагалі або за наявності яйцеклітини.[69] При ідеальному використанні неефективність у перший рік може бути близько 3,4%, проте при недбалому використанні неефективність у перший рік може наближатися до 85%.[70]

Інформованість про фертильність[ред.ред. код]

Метод визначення періоду фертильності і включає визначення найбільш плідних днів менструального циклу і уникнення незахищеного статевого акту.[69] Способи визначення фертильності включають моніторинг базальної температури тіла, цервикального слизу або дня циклу.[69] Типова неефективність цього методу у перший рік складає від 12% до 25%; ефективність цього методу при ідеальному використанні, залежно від того, яка система використовується, зазвичай складає від 1% до 9%.[6] Однак докази, на яких засновані ці оцінки, є недостатніми, оскільки більшість людей у випробуваннях припиняють їхнє використання достроково.[69] У світовому масштабі цей метод використовує приблизно 3,6% пар.[71]

Якщо метод засновується на вимірюванні базальної температури тіла та оцінці іншого первинного знаку, такий метод називають симптотермальний. Рівень незапланованої вагітності від 1% до 20% був зареєстрований серед звичайних користувачів симптотермального методу.[72]

Переривання статевого акту[ред.ред. код]

Метод перерваного статевого акту (також відомий як переривання статевого акту) — це практика закінчення статевого акту («витягування») перед еякуляцією.[73] Основним ризиком методу перерваного акту є те, що людина може не виконати маневр правильно або своєчасно.[73] Неефективність цього методу у перший рік складає від 4% при ідеальному використанні до 27% при типовому використання.[26] Деякі медичні фахівці не вважають цей метод контролем над народжуваністю. .[24]

Існує недостатньо доказів щодо вмісту сперматозоїдів в предеякуляті.[74] Хоча у деяких попередніх дослідженнях не знайшли сперму,[74] в одному дослідженні було знайдено сперму в еякулітия від 10 до 27 добровольців.[75] Метод переривання використовують у якості контролю народжуваності приблизно 3% пар.[71]

Утримання[ред.ред. код]

Хоча деякі групи пропагують повне утримання від статевих зв'язків, під яким вони розуміють уникнення будь-якої сексуальної активності, в контексті контролю над народжуваністю цей термін зазвичай означає утримання від вагінального статевого акту.[76][77] Утримання є 100% ефективним при запобіганні вагітності, однак, не всі з тих, хто має намір абстиненції, утримується від будь-якої сексуальної активності, а в багатьох популяціях існує значний ризик вагітності від сексу без взаємної згоди.[78][79]

Навчання лише статевої стриманості не применшує рівню підліткової вагітності.[5][80] Частота настання вагітності серед тих учнів, які отримували навчання лише статевої стриманості, в порівнянні із комплексним статевим вихованням.[81][80] Деякі фахівці рекомендують тим, які утримуються від статевих зв'язків у якості основного методу контрацепції, мали б наготові ще й резервний метод (наприклад, презервативи або таблетки екстреної контрацепції).[82] Секс без проникнення у вагіну й оральний секс без вагінального сексу також іноді вважаєть засобами контролю над народжуваністю.[83] У той час як вони, як правило, запобігають вагітності, вагітність все ще може статися з міжніжного сексу та інших формах сексу із розміщенням статевого члену біля піхви (наприклад, при терті статевих органів або при виході пенісу після анального статевого акту), коли сперматозоїди можуть бути з'явитися біля входу в піхву і можуть потрапити всередину із змащуючими рідинами з піхви.[84][85]

Лактація[ред.ред. код]

Спосіб лактаційної аменореї передбачає використання природного післяпологового безпліддя жінки, що має місце після пологів і може бути подовжене шляхом грудного вигодовування.[86] Як правило, це вимагає відсутності менструації, виключно грудного вигодовування немовляти і дитини віком до шести .[21] Всесвітня організація охорони здоров'я стверджує, що якщо грудне вигодовування є виключним джерелом живлення немовляти, неефективність цього засобу становить 2% протягом шести місяців після пологів.[87] Дослідження показали неефективність від 0% до 7,5%.[20] Неефективність збільшується до 4-7%, коли дитині виповнюється рік, і 13% — коли два роки.[88] Штучне годування, зціджування за допомогою насосу і використання соски та годування твердими речовинами — все це збільшує неефективність.[89] Серед тих, хто практикує виключно грудне вигодовування, у близько 10% починаються менструації через три місяці, а у 20% — до шести місяців.[88] До тих, хто не годує грудьми, фертильність може повернутися за чотири тижні після пологів.[88]

Екстрені засоби[ред.ред. код]

Методи екстреної контрацепції — це препарати (посткоїтальні таблетки) або пристрої, що використовуються після незахищеного статевого акту з надією апобіганні вагітності.[90] Вони діють в основному шляхом запобігання овуляції або запліднення.[91] Існує багато різних варіантів, у тому числі високі дози протизаплідних таблеток, левоноргестрел, мифепристон, уліпристал і ВМС.[92] Левоноргестрел у таблетках зменшує ймовірність вагітності на 70% (частота настання вагітності у 2,2%), при використанні протягом 3 днів після незахищеного статевого акту або неефективності презервативів.[90] Уліпристал зменшує ймовірність вагітності приблизно на 85% (частота настання вагітності 1,4%) протягом 5 днів і може бути трохи більш ефективним, ніж левоноргестрел.[93][92][90] Мифепристон також є більш ефективним, ніж левоноргестрел, тоді як мідна ВМС є найбільш ефективним методом.[92] ВМС можна вставляти протягом 5 днів після статевого акту і запобігати близько 99% вагітностей (частота настання вагітності від 0,1 до 0,2%) %).[91][94] Це робить їх найбільш ефективною формою екстреної контрацепції.[95] Надання посткоїтальних таблеток жінкам заздалегідь не впливає на зараженість венеричними захворюваннями, використання презервативів, частоту настання вагітності або сексуальну поведінку, пов'язану з ризиком.[96][97] Всі методи мають мінімальні побічні ефекти.[92]

Подвійний захист[ред.ред. код]

Подвійний захист — застосування методів, що перешкоджають інфекціям, які передаються статевим шляхом, та вагітності.[98] Це можуть бути презервативи, які застосовуються самі по собі або разом з іншим методом контролю народжуваності чи відсутністю сексуального контакту з проникненням.[99][100] Якщо можливість вагітності викликає значне занепокоєння, застосування двох методів одночасно обґрунтовано,[99] також використання двох методів контролю народжуваності рекомендовано для жінок, що приймають засіб від акне, ізотретиноін, через високий ризик уроджених пороків розвитку при його прийомі під час вагітності.[101]

Результати[ред.ред. код]

Здоров'я[ред.ред. код]

карта рівню материнської смертності
Рівень материнської смертності у 2010 році[102]

Застосування контрацептивів у країнах, що розвиваються, згідно з оцінками, зменшило рівень материнської смертності на 40% (у 2008 році було попереджено 270 000 смертей) та може попередити 70% за умови повного задоволення попиту на засоби контролю над народжуваністю.[16][15] Цих результатів досягнуто завдяки зменшенню кількості незапланованих вагітностей, що призводять до небезпечних абортів, та попередженню вагітності у жінок, що входять до групи високого ризику.[15]

Контроль народжуваності також підвищує рівень виживання дітей у країнах що розвиваються, шляхом подовження періодів між вагітностями.[15] У цій популяції результати погіршуються, якщо мати вагітніє протягом вісімнадцяти місяців після попередніх пологів.[15][103] Однак, відстрочення наступної вагітності після викидню не впливає на ризик, отже в таких ситуаціях жінкам радять робити спроби завагітніти тоді, коли вони готові до цього.[103]

Вагітність серед підлітків, особливо молодших підлітків, несе значний ризик негативних результатів, включаючи недоношеність, низьку вагу новонароджених та смерть немовлят.[10] В Сполучених Штатах 82% вагітностей у дівчат віком від 15 до 19 років є незапланованими.[57] Комплексна освіта з питань, пов'язаних зі статевими стосунками та доступ до засобів контрацепції ефективно знижують кількість вагітностей серед представників цієї вікової групи.[104]

Фінанси[ред.ред. код]

карта рівню народжуваності
Країни по рівню народжуваності станом на 2012 р.
   7–8 Children
   6–7 Children
   5–6 Children
   4–5 Children
   3–4 Children
   2–3 Children
   1–2 Children
   0–1 Children

У країнах, що розвиваються, контроль над народжуваністю позитивно впливає на економічне зростання завдяки меншій кількості дітей на утриманні, а отже більшій кількості працюючих жінок.[17] Показники характерних для жінок заробітків, активів, індекс маси тіла, а також рівню освіти та індексу маси тіла їхніх дітей покращуються з доступом до контролю народжуваності.[17] Планування сім'ї за допомогою сучасних засобів контролю народжуваності — один із найбільш рентабельних засобів впливу на здоров'я.[105] Згідно з оцінками ООН, кожен витрачений долар допоміг зекономити від двох до шести доларів.[106] Така економія пов'язана з попередженням незапланованих вагітностей та зменшенням поширення хвороб, що передаються статевим шляхом.[105] Хоча всі методи довели свою фінансову ефективність, застосування мідних спіралей показало найбільшу економію.[105]

Загальні медичні витрати на вагітність, пологи та нагляд за новонародженим в Сполучених Штатах, станом на 2012 р., складають в середньому 21 000 долл. США при вагінальних пологах та 31 000 долл. США при проведенні кесаревого розтину.[107] В більшості інших країн витрати знижуються більш ніж наполовину.[107] На дитину, народжену в 2011 р., пересічна американська сім'я витратить близько 235 000 долл. США протягом 17 років.[108]

Поширення[ред.ред. код]

Карта поширення засобів контролю над народжуваністю
Процент жінок, що застосовують сучасні засоби контролю над народжуваністю станом на 2010 рік.
   6%
   12%
   18%
   24%
   30%
   36%
   42%
   48%
   54%
   60%
   66%
   72%
   78%
   84%
   86%
   No data

В усьому світі, станом на 2009 рік, близько 60% одружених, що можуть мати дітей, застосовують засоби контролю над народжуваністю.[59] Поширеність різних методів часто залежить від країни.[59] В розвиненому світі найбільше поширення мають презервативи та оральні контрацептиви, в Африці — оральні контрацептиви, в Латинській Америці та Азії — стерилізація.[59] В країнах що розвиваються, близько 35% — жіноча стерилізація, 30% — внутрішньоматкова спіраль, 12% — оральні контрацептиви, 11% — презервативи та 4% — чоловіча стерилізація.[59]

В 2007 році, кількість жінок, що вживали внутрішньоматкові спіралі, складала більше 180 мільйонів, хоча у країнах, що розвиваються, вона поширена значно більше, ніж в розвинених.[58] Уникнення статевих стосунків у період здатності до зачаття застосовує близько 3,6% жінок дітородного віку, в той час, як у Південній Америці цей метод застосовує близько 20%.[109] Станом на 2005 рік 12% пар застосовували чоловічу контрацепцію (презервативи або вазектомію), при цьому в розвиненому світі цей показник був вищим.[110] Застосування чоловічих форм контролю народжуваності зменшилося за період з 1985 по 2009 рік.[59] Застосування контрацептивів серед жінок у країнах субекваторіальної Африки зросло від 5% у 1991 приблизно до 30% у 2006 році.[111]

Станом на 2012 рік 57% жінок дітородного віку мають бажання уникнути вагітності (867 з 1520 мільйонів).[112] У будь-якому випадку, близько 222 мільйонів жінок не мали доступу до контролю народжуваності, 53 мільйони з яких знаходилися у країнах субекваторіальної Африки та 97 мільйонів — в Азії.[112] Це призвело до 54 мільйонів незапланованих вагітностей та близько 80 000 материнських смертей на рік.[59] Частково жінки можуть не мати доступу до засобів контролю народжуваності через релігійні чи політичні причини.[6] Однак, ще однією значною причиною була бідність.[113] Через заборону абортів у країнах субекваторіальної Африки багато жінок звертаються до неофіційних лікарів у випадку небажаної вагітності, в результаті цього щорічний показник небезпечних абортів склав 2-4%.[113]

Історія[ред.ред. код]

старовинна монета із зображенням сильфія
Старовинна срібна монета з Кирени із зображенням стеблини сильфія

Єгипетські Еберські папіруси від 1550 року до н. е. та Кахунські папіруси від 1850 року до н. е. містили одні із найперших документальних згадок про контроль над народжуваністю, що полягав у застосуванні меду, листя акації та льону, які поміщали до вагіни для того, щоб перешкодити потраплянню сперми.[114][115] Старовинні Єгипетські креслення також доводять застосування презервативів.[46] Книга буття містить посилання на утримання, або перерваний статевий акт, у якості методу контролю народжуваності, коли Онан «проливає своє сім'я» (еякулює) на підлогу, щоб не зачати дитини з дружиною померлого брата Тамар.[114] Вважається, що в Стародавній Греції сильфій застосовувався для контролю народжуваності, та, через його ефективність, а отже й бажаність, збирався аж до зникнення.[116] В середньовічній Європі, будь-які спроби попередити вагітність вважалися аморальними Католицькою церквою.[114] Вважається, що незважаючи на це, в той час жінки все ж користувалися такими засобами, як перерваний статевий акт та введення кореня лілії та рути до вагіни (а також, додатково, вбивство новонароджених дітей).[117] Казанова (1725–1798), в часи Італійського Відродження описував застосування оболонки зі шкіри ягнят для попередження вагітності; разом із тим презервативи не мали загального поширення до ХХ століття.[114] У 1909 році Річард Ріхтер розробив перший внутрішньо вагінальний засіб, зроблений з волокон шовкопряда, який пізніше був дороблений та продавався у Німеччині Ернстом Грефенбергом в кінці двадцятих років ХХ століття.[118] У 1916 році Маргарет Сенгер відкрила першу клініку для контролю над народжуваністю у Сполучених Штатах Америки, і через це була заарештована.[114] Після цього, в 1921 р. першу у Великобританії клініку було відкрито Мері Стоупс.[114] Грегорі Пінкус та Джон Рок, за допомогою Федерації контролю народжуваності Америки в 1950 році розробили перші пігулки для контролю над народжуваністю, котрі стали доступними для широкого загалу в шестидесятих.[119] Медичний аборт став альтернативою хірургічному аборту після появи аналогу простагландіну в семидесятих та появи міфепристону в восьмидесятих.[120]

Суспільство та культура[ред.ред. код]

Правові положення[ред.ред. код]

Шаблон:Продовження Угоди про права людини вимагають від більшості урядів забезпечити інформацію та послуги щодо планування сім'ї і засобів контрацепції. Сюди належить вимога щодо створення національного плану із надання послуг з планування сім'ї, скасування законів, які обмежують доступ до засобів планування сім'ї, забезпечення різноманіття безпечних й ефективних методів регулювання народжуваності, включно з екстреними засобами захисту від небажаної вагітності, надання послуг закладами охорони здоров'я з відповідною підготовкою персоналу за прийнятними цінами і створення процесу для перегляду реалізованих програм. Якщо уряди держав не виконують вищезазначені обов'язки, це може призвести до порушення ними міжнародних договірних зобов'язань.[121]

ООН запровадила рух «Кожна жінка, кожна дитина» з метою оцінки потреб жінок у засобах контрацепції. Ця ініціатива має на меті збільшити кількість жінок, які використовують сучасні методи контроля над народжуваністю, до 120 мільйонів у 69 найбідніших країнах світу до 2020 року. Окрім того, вона покликана викорінити дискримінацію дівчат і молодих жінок, яким потрібні контрацептиви.[122]

Релігійні погляди[ред.ред. код]

Релігійні погляди на етику контрлю над народжуваністю значно різняться.[123] Римо-Католицька Церква офіційно визнає природне планування сім'ї лише в певних випадках,[124] хоча значна кількість католиків у розвинених країнах визнають і використовують сучасні методи регулювання народжуваності.[125][126][127] Серед протестантів існує значне розмаїття поглядів від руху, що не підтримує жодних засобів, до дозволу використовувати засоби контролю над народжуваністю.[128] Погляди юдаїзму різняться від більш суворого ортодоксального напрямку до більш м'якого реформістського напрямку.[129] В індуїзмі дозволяється використовувати як природну, так і штучну контрацепцію.[130] Загальноприйнятий буддистський погляд полягає у тому, що запобігання зачаттю дозволяється, а втручання після зачаття не дозволяється.[131]

В ісламі дозволяються контрацептиви, якщо вони не загрожують здоров'ю, хоча деякі представники цієї релігії відмовляють від їх використання.[132] У Корані немає прямих тверджень про моральність контрацепції, а лише твердження про заохочення народження дітей. Також повідомляється, що пророк Мухаммед сказав: «Одружуйтесь і давайте потомство».[133]

Всесвітній день контрацепції[ред.ред. код]

26 вересня — це Всесвітній день контрацепції, присвячений збільшенню обізнаності і покращенню знань про сексуальне й репродуктивне здоров'я, девізом якого є «світ, в якому кожна вагітність бажана».'[134] Його підтримує група урядів, міжнародних громадських організацій, включно з Азійсько-тихоокеанською радою з контрацепції, Латиноамериканським центром жіночого здоровʼя, Європейським товариством із контрацепції і репродуктивного здоров'я, Німецьким фондом народонаселення, Міжнародною федерацією педіатричної і підліткової гінекології, Міжнародною федерацією з планованого батьківства, Марі Стопс Інтернешнл, Поп'юлейшн Сервісіз Інтернешнл, Радою з проблем народонаселення, Агенцією США з міжнародного розвитку (USAID) і Вімен Делівер.[134]

Хибні уявлення[ред.ред. код]

Існує чимало розповсюджених хибних уявлень щодо сексу й вагітності.[135] спринцювання після статевого акту не є надійним способом контролю над народжуваністю.[136] Окрім того, з ним пов'язані деякі проблеми зі здоров'ям, тому він не рекомендується.[137] Жінки можуть завагітніти після першого статевого акту[138] й у будь-якій позі для сексу.[139] Можливо, але не дуже ймовірно, завагітніти під час менструації.[140]

Дослідження[ред.ред. код]

Жінки[ред.ред. код]

Необхідно вдосконалювати наявні методи контролю наднароджуваністю, оскільки приблизно половина жінок, які мали незаплановану вагітність, використовували методи контрлю над народжуваністю.[24] Проводяться дослідження щодо низки змін у наявних контрацептивних засобах, включаючи покращення жіночих презервативів, вдосконаленням діафрагми, пластирів лише із прогестином і вагінального кільця, яке містить прогестерон тривалої дії.[141] Вагінальне кільце діє протягом трьох-чотирьох місяців і вже продається в деяких країнах.[141]

Досліджується низка методів для виконання стерилізації через шийку. Один з них полягає в розміщенні акрихіну у матці, що залишає рубці й призводить до безпліддя. У той час як процедура залишається доступною і не вимагає хірургічної майстерності, існують побоювання щодо довгострокових побічних ефектів.[142] Розглядається інша речовина — полідоканол — яка діє таким самим чином.[141] Пристрій під назвою Essure, який розширюється після введення у фаллопієві труби і блокує їх, було схвалений у США в 2002 році.[142]

Чоловіки[ред.ред. код]

Методи контролю над народжуваністю для чоловіків включають презервативи, вазектомію і перерваний статевий акт.[143] Від 25 до 75 відсотків сексуально активних чоловіків хотіли би використовувати гормональні засоби для контролю за народжуваністю, якби вони були в наявності.[143][110] Низка гормональних і негормональних засобів проходить випробування,[110] також досліджується можливість контрацептивної вакцини.[144]

Досліджується оборотний хірургічний метод під назвою контрольоване оборотне стримування сперми (RISUG), який полягає в ін'єкційному введенні полімерного гелю, стирол-малеїнового ангідриду в диметилсульфоксиді, в сім'явивідну протоку. Ін'єкція бікарбонату натрію вимиває речовину і відновлює фертильність. Досліджується також інший інтраваскулярний пристрій, який забезпечує розміщення уретанового корка в сім'явивідній протоці з метою її заблокування. Подає надії поєднання андрогену і прогестину в селективному модуляторі рецепторів андрогену.[110] Ультразвук і методи нагрівання яєчок пройшли попередні дослідження.[145]

Інші тварини[ред.ред. код]

Кастрування або видалення яєчників, яке включає видалення деяких репродуктивних органів, часто проводиться як метод контролю над народжуваністю для домашніх тварин. Багато притулків для бездомних тварин вимагають проведення цих процедур, що входять до договорів про прийом.[146] Для великих тварин таке хірургічне втручання називається кастрацією.[147] Контроль над народжуваністю також розглядається у якості альтернативи полюванню як засобу контролю за надмірною популяцією диких тварин.[148] Контрацептивна вакцина виявилася ефективною для значної кількості різних популяцій тварин.[149][150]

Посилання[ред.ред. код]

  1. «Definition of Birth control». MedicineNet. Процитовано 9 August 2012. 
  2. Oxford English Dictionary. Oxford University Press. June 2012 (online). 
  3. World Health Organization (WHO). «Family planning». Health topics. World Health Organization (WHO). 
  4. Taliaferro, L. A.; Sieving, R.; Brady, S. S.; Bearinger, L. H. (2011). «We have the evidence to enhance adolescent sexual and reproductive health--do we have the will?». Adolescent medicine: state of the art reviews 22 (3). с. 521–543, xii. PMID 22423463. 
  5. а б Chin, H. B.; Sipe, T. A.; Elder, R.; Mercer, S. L.; Chattopadhyay, S. K.; Jacob, V.; Wethington, H. R.; Kirby, D. та ін. (2012). «The Effectiveness of Group-Based Comprehensive Risk-Reduction and Abstinence Education Interventions to Prevent or Reduce the Risk of Adolescent Pregnancy, Human Immunodeficiency Virus, and Sexually Transmitted Infections». American Journal of Preventive Medicine 42 (3). с. 272–294. doi:10.1016/j.amepre.2011.11.006. PMID 22341164. 
  6. а б в г д е ж и к л м н п Hurt, K. Joseph, et al.(eds.); Department of Gynecology and Obstetrics, The Johns Hopkins University School of Medicine, Baltimore, Maryland (2012-03-28). The Johns Hopkins manual of gynecology and obstetrics. (вид. 4th). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. с. 232. ISBN 978-1-60547-433-5. 
  7. а б Family planning : a global handbook for providers : evidence-based guidance developed through worldwide collaboration. (вид. Rev. and Updated ed.). Geneva, Switzerland: WHO and Center for Communication Programs. 2011. ISBN 978-0-9788563-7-3. 
  8. DiCenso A, Guyatt G, Willan A, Griffith L (June 2002). «Interventions to reduce unintended pregnancies among adolescents: systematic review of randomised controlled trials». BMJ 324 (7351). с. 1426. PMC 115855. PMID 12065267. 
  9. Duffy, K.; Lynch, D. A.; Santinelli, J. (2008). «Government Support for Abstinence-Only-Until-Marriage Education». Clinical Pharmacology & Therapeutics 84 (6). с. 746–748. doi:10.1038/clpt.2008.188. PMID 18923389. 
  10. а б Black, A. Y.; Fleming, N. A.; Rome, E. S. (2012). «Pregnancy in adolescents». Adolescent medicine: state of the art reviews 23 (1). с. 123–138, xi. PMID 22764559. 
  11. а б Rowan, S. P.; Someshwar, J.; Murray, P. (2012). «Contraception for primary care providers». Adolescent medicine: state of the art reviews 23 (1). с. 95–110, x–xi. PMID 22764557. 
  12. а б Планування сім'ї: глобальний довідник для провайдерів:. науково-обгрунтованих рекомендацій, розроблених в ході глобального співробітництва. — 2011. — С. 260-300.
  13. «Costs and Benefits of Contraceptive Services: Estimates for 2012» (pdf). United Nations Population Fund. June 2012. с. 1. 
  14. Carr, B.; Gates, M. F.; Mitchell, A.; Shah, R. (2012). «Giving women the power to plan their families». The Lancet 380 (9837). с. 80–82. doi:10.1016/S0140-6736(12)60905-2. PMID 22784540. 
  15. а б в г д е Cleland, J; Conde-Agudelo, A; Peterson, H; Ross, J; Tsui, A (2012 Jul 14). «Contraception and health.». Lancet 380 (9837). с. 149–56. PMID 22784533. 
  16. а б Ahmed, S.; Li, Q.; Liu, L.; Tsui, A. O. (2012). «Maternal deaths averted by contraceptive use: An analysis of 172 countries». The Lancet 380 (9837). с. 111–125. doi:10.1016/S0140-6736(12)60478-4. PMID 22784531. 
  17. а б в г Canning, D.; Schultz, T. P. (2012). «The economic consequences of reproductive health and family planning». The Lancet 380 (9837). с. 165–171. doi:10.1016/S0140-6736(12)60827-7. PMID 22784535. 
  18. Van Braeckel, D.; Temmerman, M.; Roelens, K.; Degomme, O. (2012). «Slowing population growth for wellbeing and development». The Lancet 380 (9837). с. 84–85. doi:10.1016/S0140-6736(12)60902-7. PMID 22784542. 
  19. Division of Reproductive Health, National Center for Chronic Disease Prevention and Health, Promotion (2013 Jun 21). «U.s. Selected practice recommendations for contraceptive use, 2013: adapted from the world health organization selected practice recommendations for contraceptive use, 2nd edition.». MMWR. Recommendations and reports : Morbidity and mortality weekly report. Recommendations and reports / Centers for Disease Control 62 (RR-05). с. 1–60. PMID 23784109. 
  20. а б Van der Wijden, C; Kleijnen, J; Van den Berk, T (2003). «Lactational amenorrhea for family planning.». Cochrane database of systematic reviews (Online) (4). с. CD001329. PMID 14583931. 
  21. а б Blenning, CE; Paladine, H (2005 Dec 15). «An approach to the postpartum office visit.». American family physician 72 (12). с. 2491–6. PMID 16370405. 
  22. Brown, Gordon Edlin, Eric Golanty, Kelli McCormack (2000). Essentials for health and wellness (вид. 2nd ed.). Sudbury, Mass.: Jones and Bartlett. с. 161. ISBN 9780763709099. 
  23. Edmonds, edited by D. Keith (2012). Dewhurst's textbook of obstetrics & gynaecology (вид. 8th ed.). Chichester, West Sussex: Wiley-Blackwell. с. 508. ISBN 9780470654576. 
  24. а б в г д е ж и к л м н п Hoffman, Barbara (2012). Williams gynecology (вид. 2nd ed.). New York: McGraw-Hill Medical. с. Chapter 5. ISBN 978-0071716727. 
  25. Mansour, D; Gemzell-Danielsson, K; Inki, P; Jensen, JT (2011 Nov). «Fertility after discontinuation of contraception: a comprehensive review of the literature». Contraception 84 (5). с. 465–77. doi:10.1016/j.contraception.2011.04.002. PMID 22018120. 
  26. а б в Organization, World Health (2009). Medical eligibility criteria for contraceptive use (вид. 4th ed.). Geneva: Reproductive Health and Research, World Health Organization. с. 1-10. ISBN 9789241563888. 
  27. Department of Reproductive Health and Research, Family and Community (2004). Selected practice recommendations for contraceptive use. (вид. 2 ed.). Geneva: World Health Organization. с. Chapter 31. ISBN 9241562846. 
  28. Tepper, NK; Curtis, KM; Steenland, MW; Marchbanks, PA (2013 May). «Physical examination prior to initiating hormonal contraception: a systematic review.». Contraception 87 (5). с. 650–4. PMID 23121820. 
  29. а б в Family planning : a global handbook for providers : evidence-based guidance developed through worldwide collaboration. (вид. Rev. and Updated ed.). Geneva, Switzerland: WHO and Center for Communication Programs. 2011. с. 1–10. ISBN 978-0-9788563-7-3. 
  30. Nelson, Anita L.; Cwiak, Carrie (2011). «Combined oral contraceptives (COCs)». У Hatcher, Robert A.; Trussell, James; Nelson, Anita L.; Cates, Willard Jr.; Kowal, Deborah; Policar, Michael S. (eds.). Contraceptive technology (вид. 20th revised). New York: Ardent Media. с. 249–341. ISBN 978-1-59708-004-0. ISSN 0091-9721. OCLC 781956734. 
  31. Ammer, Christine (2009). «oral contraceptive». The encyclopedia of women's health (вид. 6th). New York: Facts On File. с. 312–315. ISBN 978-0-8160-7407-5. 
  32. а б в Brito, MB; Nobre, F, Vieira, CS (2011 Apr). «Hormonal contraception and cardiovascular system». Arquivos brasileiros de cardiologia 96 (4). с. e81–9. doi:10.1590/S0066-782X2011005000022. PMID 21359483. 
  33. Kurver, MJ; van der Wijden, CL; Burgers, J (2012). «[Summary of the Dutch College of General Practitioners' practice guideline 'Contraception'].». Nederlands tijdschrift voor geneeskunde (Ducth) 156 (41). с. A5083. PMID 23062257. 
  34. Burrows, LJ; Basha, M; Goldstein, AT (2012 Sep). «The effects of hormonal contraceptives on female sexuality: a review.». The journal of sexual medicine 9 (9). с. 2213–23. PMID 22788250. 
  35. а б Shulman, LP (2011 Oct). «The state of hormonal contraception today: benefits and risks of hormonal contraceptives: combined estrogen and progestin contraceptives.». American journal of obstetrics and gynecology 205 (4 Suppl). с. S9–13. PMID 21961825. 
  36. Havrilesky, LJ; Moorman, PG; Lowery, WJ; Gierisch, JM; Coeytaux, RR; Urrutia, RP; Dinan, M; McBroom, AJ; Hasselblad, V; Sanders, GD; Myers, ER (2013 Jul). «Oral Contraceptive Pills as Primary Prevention for Ovarian Cancer: A Systematic Review and Meta-analysis.». Obstetrics and gynecology 122 (1). с. 139–147. PMID 23743450. 
  37. Mantha, S.; Karp, R.; Raghavan, V.; Terrin, N.; Bauer, K. A.; Zwicker, J. I. (7 August 2012). «Assessing the risk of venous thromboembolic events in women taking progestin-only contraception: a meta-analysis». BMJ 345 (aug07 2). с. e4944–e4944. doi:10.1136/bmj.e4944. PMC 3413580. PMID 22872710. 
  38. Burke, AE (2011 Oct). «The state of hormonal contraception today: benefits and risks of hormonal contraceptives: progestin-only contraceptives.». American journal of obstetrics and gynecology 205 (4 Suppl). с. S14–7. PMID 21961819. 
  39. Rott, H (2012 Aug). «Thrombotic risks of oral contraceptives.». Current opinion in obstetrics & gynecology 24 (4). с. 235–40. PMID 22729096. 
  40. FDA (2005). «Depo-Provera U.S. Prescribing Information». Архів оригіналу за 2007-06-15. Процитовано 2007-06-12. 
  41. а б Neinstein, Lawrence (2008). Adolescent health care : a practical guide (вид. 5th ed.). Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins. с. 624. ISBN 9780781792561. 
  42. Chaudhuri (2007). Practice Of Fertility Control: A Comprehensive Manual (вид. 7th). Elsevier India. с. 88. ISBN 9788131211502. 
  43. а б Hamilton, Richard (2012). Pharmacology for nursing care (вид. 8th ed.). St. Louis, Mo.: Elsevier/Saunders. с. 799. ISBN 9781437735826. 
  44. Facts for life (вид. 4th ed.). New York: United Nations Children's Fund. 2010. с. 141. ISBN 9789280644661. 
  45. Pray, Walter Steven (2005). Nonprescription product therapeutics (вид. 2nd ed.). Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins. с. 414. ISBN 9780781734981. 
  46. а б Eberhard, Nieschlag, (2010). Andrology Male Reproductive Health and Dysfunction (вид. 3rd ed.). [S.l.]: Springer-Verlag Berlin Heidelberg. с. 563. ISBN 9783540783558. 
  47. Barbieri, Jerome F. (2009). Yen and Jaffe's reproductive endocrinology : physiology, pathophysiology, and clinical management (вид. 6th ed.). Philadelphia, PA: Saunders/Elsevier. с. 873. ISBN 9781416049074. 
  48. Kuyoh, MA; Toroitich-Ruto, C; Grimes, DA; Schulz, KF; Gallo, MF (2003 Jan). «Sponge versus diaphragm for contraception: a Cochrane review.». Contraception 67 (1). с. 15–8. PMID 12521652. 
  49. Organization, World Health (2009). Medical eligibility criteria for contraceptive use (вид. 4th ed.). Geneva: Reproductive Health and Research, World Health Organization. с. 88. ISBN 9789241563888. 
  50. Chaudhuri (2007). Practice Of Fertility Control: A Comprehensive Manual (7Th Edition). Elsevier India. с. 95. ISBN 9788131211502. 
  51. а б Committee on Adolescent Health Care Long-Acting Reversible Contraception Working Group, The American College of Obstetricians and, Gynecologists (2012 Oct). «Committee opinion no. 539: adolescents and long-acting reversible contraception: implants and intrauterine devices.». Obstetrics and gynecology 120 (4). с. 983–8. PMID 22996129. 
  52. Black, K; Lotke, P; Buhling, KJ; Zite, NB; Intrauterine contraception for Nulliparous women: Translating Research into Action (INTRA), group (2012 Oct). «A review of barriers and myths preventing the more widespread use of intrauterine contraception in nulliparous women.». The European journal of contraception & reproductive health care : the official journal of the European Society of Contraception 17 (5). с. 340–50. PMID 22834648. 
  53. а б в Gabbe, Steven (2012). Obstetrics: Normal and Problem Pregnancies. Elsevier Health Sciences. с. 527. ISBN 9781455733958. 
  54. Steenland, MW; Tepper, NK; Curtis, KM; Kapp, N (2011 Nov). «Intrauterine contraceptive insertion postabortion: a systematic review.». Contraception 84 (5). с. 447–64. PMID 22018119. 
  55. Hurd, [edited by] Tommaso Falcone, William W. (2007). Clinical reproductive medicine and surgery. Philadelphia: Mosby. с. 409. ISBN 9780323033091. 
  56. Grimes, D.A., MD (2007). «"Intrauterine Devices (IUDs)" In:Hatcher, RA; Nelson, TJ; Guest, F; Kowal, D». Contraceptive Technology 19th ed. (New York: Ardent Media). 
  57. а б в Marnach, ML; Long, ME; Casey, PM (2013 Mar). «Current issues in contraception.». Mayo Clinic proceedings. Mayo Clinic 88 (3). с. 295–9. PMID 23489454. 
  58. а б Darney, Leon Speroff, Philip D. (2010). A clinical guide for contraception (вид. 5th ed.). Philadelphia, Pa.: Lippincott Williams & Wilkins. с. 242-243. ISBN 9781608316106. 
  59. а б в г д е ж Darroch, JE (2013 Mar). «Trends in contraceptive use.». Contraception 87 (3). с. 259–63. PMID 23040137. 
  60. «Popularity Disparity: Attitudes About the IUD in Europe and the United States». Published byGuttmacher Policy Review Published Fall 2007. Процитовано 2010-04-27. 
  61. Adams CE, Wald M (August 2009). «Risks and complications of vasectomy». Urol. Clin. North Am. 36 (3). с. 331–6. doi:10.1016/j.ucl.2009.05.009. PMID 19643235. 
  62. Hillard, Paula Adams (2008). The 5-minute obstetrics and gynecology consult. Hagerstwon, MD: Lippincott Williams & Wilkins. с. 265. ISBN 0-7817-6942-6. 
  63. Hillard, Paula Adams (2008). The 5-minute obstetrics and gynecology consult. Hagerstwon, MD: Lippincott Williams & Wilkins. с. 549. ISBN 0-7817-6942-6. 
  64. Hatcher, Robert (2008). Contraceptive technology (вид. 19th ed.). New York, N.Y.: Ardent Media. с. 390. ISBN 9781597080019. 
  65. Moore, David S. (2010). The basic practice of statistics (вид. 5th ed.). New York: Freeman. с. 25. ISBN 9781429224260. 
  66. а б в Deffieux, X; Morin Surroca, M; Faivre, E; Pages, F; Fernandez, H; Gervaise, A (2011 May). «Tubal anastomosis after tubal sterilization: a review.». Archives of gynecology and obstetrics 283 (5). с. 1149–58. PMID 21331539. 
  67. а б Shridharani, A; Sandlow, JI (2010 Nov). «Vasectomy reversal versus IVF with sperm retrieval: which is better?». Current opinion in urology 20 (6). с. 503–9. PMID 20852426. 
  68. Nagler, HM; Jung, H (2009 Aug). «Factors predicting successful microsurgical vasectomy reversal.». The Urologic clinics of North America 36 (3). с. 383–90. PMID 19643240. 
  69. а б в г Grimes, DA; Gallo, MF; Grigorieva, V; Nanda, K; Schulz, KF (2004 Oct 18). «Fertility awareness-based methods for contraception.». Cochrane database of systematic reviews (Online) (4). с. CD004860. PMID 15495128. 
  70. Lawrence, Ruth (2010). Breastfeeding : a guide for the medical professional. (вид. 7th ed.). Philadelphia, Pa.: Saunders. с. 673. ISBN 9781437707885. 
  71. а б Freundl, G; Sivin, I; Batár, I (2010 Apr). «State-of-the-art of non-hormonal methods of contraception: IV. Natural family planning.». The European journal of contraception & reproductive health care : the official journal of the European Society of Contraception 15 (2). с. 113–23. PMID 20141492. 
  72. Pallone, SR; Bergus, GR (2009 Mar-Apr). «Fertility awareness-based methods: another option for family planning.». Journal of the American Board of Family Medicine : JABFM 22 (2). с. 147–57. PMID 19264938. 
  73. а б Organization, World Health (2009). Medical eligibility criteria for contraceptive use (вид. 4th ed.). Geneva: Reproductive Health and Research, World Health Organization. с. 91-100. ISBN 9789241563888. 
  74. а б Jones, RK; Fennell, J; Higgins, JA; Blanchard, K (2009 Jun). «Better than nothing or savvy risk-reduction practice? The importance of withdrawal.». Contraception 79 (6). с. 407–10. PMID 19442773. 
  75. Killick, SR; Leary, C; Trussell, J; Guthrie, KA (2011 Mar). «Sperm content of pre-ejaculatory fluid.». Human fertility (Cambridge, England) 14 (1). с. 48–52. PMID 21155689. 
  76. «Abstinence». Planned Parenthood. 2009. Процитовано 2009-09-09. 
  77. Murthy, Amitasrigowri S; Harwood, Bryna (2007). Contraception Update (вид. 2nd). New York: Springer. с. Abstract. ISBN 978-0-387-32327-5. 
  78. Fortenberry, J. Dennis (2005). «The limits of abstinence-only in preventing sexually transmitted infections». Journal of Adolescent Health 36 (4). с. 269–70. doi:10.1016/j.jadohealth.2005.02.001. PMID 15780781. , which cites:
    Brückner, Hannah; Bearman, Peter (2005). «After the promise: The STD consequences of adolescent virginity pledges». Journal of Adolescent Health 36 (4). с. 271–8. doi:10.1016/j.jadohealth.2005.01.005. PMID 15780782. 
  79. Kim Best (2005). «Nonconsensual Sex Undermines Sexual Health». Network 23 (4). 
  80. а б Ott, MA; Santelli, JS (2007 Oct). «Abstinence and abstinence-only education». Current opinion in obstetrics & gynecology 19 (5). с. 446–52. doi:10.1097/GCO.0b013e3282efdc0b. PMID 17885460. 
  81. Duffy, K; Lynch, DA; Santelli, J (2008 Dec). «Government support for abstinence-only-until-marriage education.». Clinical pharmacology and therapeutics 84 (6). с. 746–8. PMID 18923389. 
  82. Kowal D (2007). «Abstinence and the Range of Sexual Expression». У Hatcher, Robert A., et al. Contraceptive Technology (вид. 19th rev.). New York: Ardent Media. с. 81–86. ISBN 0-9664902-0-7. 
  83. Feldmann, J.; Middleman, A. B. (2002). «Adolescent sexuality and sexual behavior». Current opinion in obstetrics & gynecology 14 (5). с. 489–493. PMID 12401976. 
  84. Thomas, R. Murray (2009). Sex and the American teenager seeing through the myths and confronting the issues. Lanham, Md.: Rowman & Littlefield Education. с. 81. ISBN 9781607090182. 
  85. Edlin, Gordon (2012). Health & Wellness.. Jones & Bartlett Learning. с. 213. ISBN 9781449636470. 
  86. Blackburn, Susan Tucker (2007). Maternal, fetal, & neonatal physiology : a clinical perspective (вид. 3rd ed.). St. Louis, Mo.: Saunders Elsevier. с. 157. ISBN 9781416029441. 
  87. «WHO 10 facts on breastfeeding». World Health Organization. April 2005. 
  88. а б в Fritz, Marc (2012). Clinical Gynecologic Endocrinology and Infertility. с. 1007-1008. ISBN 9781451148473. 
  89. Swisher, Judith Lauwers, Anna. Counseling the nursing mother a lactation consultant's guide (вид. 5th ed.). Sudbury, MA: Jones & Bartlett Learning. с. 465-466. ISBN 9781449619480. 
  90. а б в Gizzo, S; Fanelli, T; Di Gangi, S; Saccardi, C; Patrelli, TS; Zambon, A; Omar, A; D'Antona, D; Nardelli, GB (2012 Oct). «Nowadays which emergency contraception? Comparison between past and present: latest news in terms of clinical efficacy, side effects and contraindications.». Gynecological endocrinology : the official journal of the International Society of Gynecological Endocrinology 28 (10). с. 758–63. PMID 22390259. 
  91. а б «Fertility Control:Contraception, Sterilization, and Abortion». The Johns Hopkins Manual of Gynecology and Obstetrics (вид. 4th). 2012. с. 391. ISBN 9781451148015. 
  92. а б в г Cheng, L; Che, Y; Gülmezoglu, AM (2012 Aug 15). «Interventions for emergency contraception.». Cochrane database of systematic reviews (Online) 8. с. CD001324. PMID 22895920. 
  93. Richardson, AR; Maltz, FN (2012 Jan). «Ulipristal acetate: review of the efficacy and safety of a newly approved agent for emergency contraception.». Clinical therapeutics 34 (1). с. 24–36. PMID 22154199. 
  94. «Update on Emergency Contraception». Association of Reproductive Health Professionals. March 2011. Процитовано 20 May 2013. 
  95. Cleland K, Zhu H, Goldstruck N, Cheng L, Trussel T (2012). «The efficacy of intrauterine devices for emergency contraception: a systematic review of 35 years of experience». Human Reproduction 27 (7). с. 1994–2000. doi:10.1093/humrep/des140. PMID 22570193. 
  96. Kripke C (September 2007). «Advance provision for emergency oral contraception». Am Fam Physician 76 (5). с. 654. PMID 17894132. 
  97. Shrader SP, Hall LN, Ragucci KR, Rafie S (September 2011). «Updates in hormonal emergency contraception». Pharmacotherapy 31 (9). с. 887–95. doi:10.1592/phco.31.9.887. PMID 21923590. 
  98. «Dual protection against unwanted pregnancy and HIV / STDs». Sex Health Exch (3). 1998. с. 8. PMID 12294688. 
  99. а б Cates, W., Steiner, M. J. (2002). «Dual Protection Against Unintended Pregnancy and Sexually Transmitted Infections: What Is the Best Contraceptive Approach?». Sexually Transmitted Diseases 29 (3). с. 168–174. doi:10.1097/00007435-200203000-00007. PMID 11875378. 
  100. «Statement on Dual Protection against Unwanted Pregnancy and Sexually Transmitted Infections, including HIV» (PDF). International Planned Parenthood Federation. May 2000. 
  101. Gupta, Ramesh C. (2011-02-25). Reproductive and Developmental Toxicology. Academic Press. с. 105. ISBN 978-0-12-382032-7. 
  102. Country Comparison: Maternal Mortality Rate in The CIA World Factbook
  103. а б Sholapurkar, SL (2010 Feb). «Is there an ideal interpregnancy interval after a live birth, miscarriage or other adverse pregnancy outcomes?». Journal of obstetrics and gynaecology : the journal of the Institute of Obstetrics and Gynaecology 30 (2). с. 107–10. PMID 20143964. 
  104. Lavin, C; Cox, JE (2012 Aug). «Teen pregnancy prevention: current perspectives.». Current opinion in pediatrics 24 (4). с. 462–9. PMID 22790099. 
  105. а б в Tsui AO, McDonald-Mosley R, Burke AE (April 2010). «Family planning and the burden of unintended pregnancies». Epidemiol Rev 32 (1). с. 152–74. doi:10.1093/epirev/mxq012. PMC 3115338. PMID 20570955. 
  106. Carr, B; Gates, MF; Mitchell, A; Shah, R (2012 Jul 14). «Giving women the power to plan their families.». Lancet 380 (9837). с. 80–2. PMID 22784540. 
  107. а б Rosenthal, Elisabeth (June 30th,2013). «American Way of Birth, Costliest in the World». New York Times. 
  108. «Expenditures on Children by Families, 2011». United States Department of Agriculture, Center for Nutrition Policy and Promotion. 
  109. Darney, Leon Speroff, Philip D. (2010). A clinical guide for contraception (вид. 5th). Philadelphia, Pa.: Lippincott Williams & Wilkins. с. 315. ISBN 1-60831-610-6. 
  110. а б в г Naz, RK; Rowan, S (2009 Jun). «Update on male contraception.». Current opinion in obstetrics & gynecology 21 (3). с. 265–9. PMID 19469045. 
  111. Cleland, JG; Ndugwa, RP; Zulu, EM (2011 Feb 1). «Family planning in sub-Saharan Africa: progress or stagnation?». Bulletin of the World Health Organization 89 (2). с. 137–43. PMID 21346925. 
  112. а б Darroch, JE; Singh, S (2013 May 18). «Trends in contraceptive need and use in developing countries in 2003, 2008, and 2012: an analysis of national surveys.». Lancet 381 (9879). с. 1756–1762. PMID 23683642. 
  113. а б Rasch, V (2011 Jul). «Unsafe abortion and postabortion care -an overview.». Acta obstetricia et gynecologica Scandinavica 90 (7). с. 692–700. PMID 21542813. 
  114. а б в г д е Cuomo, Amy (2010). «Birth control». У O'Reilly, Andrea. Encyclopedia of motherhood. Thousand Oaks, Calif.: Sage Publications. с. 121–126. ISBN 9781412968461. 
  115. Lipsey, Richard G.; Carlaw, Kenneth; Bekar, Clifford (2005). «Historical Record on the Control of Family Size». Economic Transformations: General Purpose Technologies and Long-Term Economic Growth. Oxford University Press. с. 335–40. ISBN 978-0-19-928564-8. 
  116. unspecified (2001). «Herbal contraceptives and abortifacients». У Bullough, Vern L. Encyclopedia of birth control. Santa Barbara, Calif.: ABC-CLIO. с. 125–128. ISBN 9781576071816. 
  117. McTavish, Lianne (2007). «Contraception and birth control». У Robin, Diana. Encyclopedia of women in the Renaissance : Italy, France, and England. Santa Barbara, Calif.: ABC-CLIO. с. 91–92. ISBN 9781851097722. 
  118. Fritz, Marc A.; Speroff, Leon (2011). «Intrauterine contraception». Clinical gynecologic endocrinology and infertility (вид. 8th). Philadelphia: Wolters Kluwer Health/Lippincott Williams & Wilkins. с. 1095–1098. ISBN 978-0-7817-7968-5. 
  119. Poston, Dudley (2010). Population and Society: An Introduction to Demography. Cambridge University Press. с. 98. ISBN 9781139489386. 
  120. Kulier, Regina; Kapp, Nathalie; Gülmezoglu, A. Metin; Hofmeyr, G. Justus; Cheng, Linan; Campana, Aldo (November 9, 2011). «Medical methods for first trimester abortion». Cochrane Database of Systematic Reviews (11). с. CD002855. doi:10.1002/14651858.CD002855.pub4. PMID 22071804. 
  121. Cottingham J., Germain A., Hunt P. (2012). «Use of human rights to meet the unmet need for family planning». The Lancet 380 (9837). с. 172–180. doi:10.1016/S0140-6736(12)60732-6. PMID 22784536. 
  122. «Adding It Up: Costs and Benefits of Contraceptive Services Estimates for 2012». Guttmacher Institute and United Nations Population Fund (UNFPA), 201. June 2012. 
  123. Srikanthan, A; Reid, RL (2008 Feb). «Religious and cultural influences on contraception». Journal of obstetrics and gynaecology Canada – Journal d'obstetrique et gynecologie du Canada (JOGC) 30 (2). с. 129–37. PMID 18254994. 
  124. Pope Paul VI (1968-07-25). «Humanae Vitae: Encyclical of Pope Paul VI on the Regulation of Birth». Vatican. Процитовано 2006-10-01. 
  125. Rosemary Radford Ruether (2006). «Women in North American Catholicism». У Rosemary Skinner Keller. Encyclopedia of women and religion in North America. Bloomington, Ind. [u.a.]: Indiana Univ. Press. с. [1]. ISBN 978-0-253-34686-5. 
  126. Bob Digby et.al. (2001). У Bob Digby. Heinemann 16-19 Geography: Global Challenges Student Book 2nd Edition. Heinemann. с. [2]. ISBN 978-0-435-35249-3. 
  127. Rengel, Marian (2000). Encyclopedia of birth control. Phoenix, Ariz: Oryx Press. с. 202. ISBN 978-1-57356-255-3. 
  128. Bennett, Jana Marguerite (2008). Water is thicker than blood : an Augustinian theology of marriage and singleness. Oxford: Oxford University Press. с. 178. ISBN 978-0-19-531543-1. 
  129. Feldman, David M. (1998). Birth Control in Jewish Law. Lanham, MD: Jason Aronson. ISBN 0-7657-6058-4. 
  130. «Hindu Beliefs and Practices Affecting Health Care». University of Virginia Health System. Архів оригіналу за 2007-05-15. Процитовано 2006-10-06. 
  131. «More Questions & Answers on Buddhism: Birth Control and Abortion». Alan Khoo. Процитовано 2008-06-14. 
  132. Khalid Farooq Akbar. «Family Planning and Islam: A Review». Hamdard Islamicus XVII (3). 
  133. Yusuf Al-Qaradawi, Muhammad Saleh Al-Munajjid. "Contraception: Permissible?, "IslamOnline.
  134. а б «World Contraception Day». 
  135. Hutcherson, Hilda (2002). What your mother never told you about s.e.x (вид. 1st Perigee ed.). New York: Perigee Book. с. 201. ISBN 9780399528538. 
  136. Rengel, Marian (2000). Encyclopedia of birth control. Phoenix, Ariz: Oryx Press. с. 65. ISBN 9781573562553. 
  137. Cottrell, BH (2010 Mar-Apr). «An updated review of of evidence to discourage douching.». MCN. The American journal of maternal child nursing 35 (2). с. 102–7; quiz 108–9. PMID 20215951. 
  138. Alexander, William (2013). New Dimensions In Women's Health - Book Alone (вид. 6th). Jones & Bartlett Publishers. с. 105. ISBN 9781449683757. 
  139. Sharkey, Harriet (2013). Need to Know Fertility and Conception and Pregnancy. HarperCollins. с. 17. ISBN 9780007516865. 
  140. Strange, Mary (2011). Encyclopedia of women in today's world. Thousand Oaks, Calif.: Sage Reference. с. 928. ISBN 9781412976855. 
  141. а б в Jensen, JT (2011 Oct). «The future of contraception: innovations in contraceptive agents: tomorrow's hormonal contraceptive agents and their clinical implications.». American journal of obstetrics and gynecology 205 (4 Suppl). с. S21–5. PMID 21961821. 
  142. а б Castaño, PM; Adekunle, L (2010 Mar). «Transcervical sterilization.». Seminars in reproductive medicine 28 (2). с. 103–9. PMID 20352559. 
  143. а б Glasier, A (2010 Nov). «Acceptability of contraception for men: a review.». Contraception 82 (5). с. 453–6. PMID 20933119. 
  144. Naz, RK (2011 Jul). «Antisperm contraceptive vaccines: where we are and where we are going?». American journal of reproductive immunology (New York, N.Y. : 1989) 66 (1). с. 5–12. PMID 21481057. 
  145. Ojeda, edited by Willaim J. Kovacs, Sergio R. (2011). Textbook of endocrine physiology (вид. 6th ed.). Oxford: Oxford University Press. с. 262. ISBN 9780199744121. 
  146. Millar, Lila (2011). Infectious Disease Management in Animal Shelters. John Wiley & Sons. ISBN 9781119949459. 
  147. Ackerman, [edited by] Lowell (2007). Blackwell's five-minute veterinary practice management consult (вид. 1st ed.). Ames, Iowa: Blackwell Pub. с. 80. ISBN 9780781759847. 
  148. Boyle, Rebecca (March 3, 2009). «Birth control for animals: a scientific approach to limiting the wildlife population explosion». Popular Science. New York: [3]. 
  149. Kirkpatrick, JF; Lyda, RO; Frank, KM (2011 Jul). «Contraceptive vaccines for wildlife: a review.». American journal of reproductive immunology (New York, N.Y. : 1989) 66 (1). с. 40–50. PMID 21501279. 
  150. Levy, JK (2011 Jul). «Contraceptive vaccines for the humane control of community cat populations.». American journal of reproductive immunology (New York, N.Y. : 1989) 66 (1). с. 63–70. PMID 21501281. 

Інші джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]