Конфлікт у Північному Малі (2012—2013)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Конфлікт у Північному Малі
Ісламське повстання в Магрибі
Northern Mali conflict.svg
Мапа ситуації у Малі на 28 січня 2013
Дата: 2012.01.16 — сьогодення
Місце: Малі
Результат:
Сторони
Малі Малі
Франція Франція
22px ECOWAS

Фінансова, матеріальна та військова підтримка:

Австралія Австралія[15] Канада Канада[16]
Європейський Союз Європейський Союз[17]
Бельгія Бельгія[18]
Данія Данія[19][20]
Німеччина Німеччина[21]

Італія Італія[22]

Іспанія Іспанія[23][24]

Велика Британія Велика Британія[25]


NLFA[26][27]

Незалежна Держава Азавад Ісламісти

Фінансова, матеріальна та військова підтримка:

Катар Катар[5] (Можлива участь спецпризначенців в конфлікті на боці ісламістів)

Командувачі
Малі Амаду Тумані Туре (до березня)
Малі Садіо Гассама (з березня)
Малі El Haji Ag Gamou (until March)
Малі Амаду Саного (з березня 2012)
Франція Едуар Гійо
Нігерія Shehu Abdulkadir

Mohamed Lamine Ould Sidatt (NLFA)
Housseine Khoulam (NLFA)[26]

Азавад Mahmoud Ag Aghaly
Азавад Bilal Ag Acherif
Азавад Moussa Ag Acharatoumane
Азавад Ag Mohamed Najem[28]
Iyad ag Ghaly[29]

Omar Ould Hamaha[30]
Mokhtar Belmokhtar
Abdelmalek Droukdel[31]

Військові сили
Малі 7,000-7,800 regulars,
4,800 paramilitaries,
3,000 militia
(overall military strength)

Франція 2,500[32]
Чад 2,000[33]
Нігерія 1200[9][34]
Сенегал 500[9]
Нігер 500[9]
Буркіна Фасо 500[9]
Того 500[9]
Сьєрра-Леоне 500[9]
Бенін 300[9]
Гвінея 144[9]
Гана 120[9]
Total: 23,064+


Європейський Союз Європейський Союз 450 (навчальна місія)[35]


~500 (NLFA)[26]

3,000[36][37] 1,200-3,000[38][39]
Втрати
164+ вбито,[40]

400 взято в полон[41]
Загалом:
1,000-1,500+ вбито, полонено або дезертувало (до квітня 2012)[36]


11-36 вбитих, 60 поранених,[42][43] 12 полонено[44] (січень 2013)
1 французький пілот загинув

165+ вбито
(конфлікт з Малійською армією)[45][46][47]

5-123 вбито
(конфлікт з ісламістами)[48][49][50][51]

115–214+ вбито
[48][49][50][51][52]
Біженці:
~144,000 біженців за кордон[33]
~230,000внутрішньо переміщених осіб.[33]
Загалом≈374,000.[53]

16 січня 2012 року кілька повстанських груп розпочали військову кампанію проти уряду Малі за незалежність або більшу автономію для півночі Малі — району, відомого як Азавад. Національний рух за звільнення Азаваду (MNLA), рух який очолив боротьбу туарегів за отримання Азавадом незалежності, взяв під свій контроль регіон у квітні 2012.

22 березня 2012 року президент Амаду Тумані Туре був повалений в результаті державного перевороту через його дії під час кризи за місяць до президентських виборів[54] Повсталі солдати створили Національний комітет з відновлення демократії та держави, взяли під свій контроль Бамако і призупинили дію конституції Малі[55] Як наслідок нестабільності після перевороту, Малі три найбільші північні міста — Кідаль, Гао і Томбукту — були захоплені повстанцями протягом трьох днів[56][57] 5 квітня 2012, після захоплення Дуенци, MNLA заявила, що вона виконала свої завдання і скасувала подальший наступ. Наступного дня повстанці проголосили незалежність Азаваду від Малі[58]

11 січня 2013 року президент Франції Франсуа Олланд заявив, про позитивне рішення на прохання уряду Малі щодо іноземної допомоги і що «французькі війська нададуть підтримку Малі»[38]

Передмова[ред.ред. код]

На початку 1990-х, туарезькі і арабські номади утворили Mouvement Populaire de l'Azaouad /Народний Рух Азаваду (MPA) і оголосили війну за незалежність Азаваду[59] Незважаючи на мирні угоди з урядом Малі в 1991 і 1995, зростаюче невдоволення серед колишніх вояків-туарегів, які були інтегровані у військо Малі, призвело до початку бойових дій у 2007[60] Незважаючи на історичні і релігійні розбіжності між MNLA і Ансар Дайн та Аль-Каїда у Західній Африці, ці угруповання розпочали бойові дії разом у 2012 — туарезьке повстання, 2012.[59]

MNLA був відгалуженням політичного руху — Національний рух за Азавад (ІАМ) до заколоту. Після закінчення лівійської громадянської війни, приплив зброї призвів до озброєння туарегів і підштовхнув їх у своїх вимогах за незалежність Азаваду.[61] Потужність важкої зброї використаної у конфлікті, не має аналогів у попередніх туарезьких повстаннях, що вельми здивувало малійських посадових осіб і спостерігачів[62]

Друга домінуюча туарезька група є ісламістська Ансар Дайн («Захисники віри»), спочатку воювала на боці MNLA проти уряду. На відміну від MNLA, вона не прагне до незалежності, а за запровадження шаріату на терені Малі[63] Лідер руху Іяд Аг Галі брав участь у повстанні початку 1990-х, який пов'язаний з відгалуженням Аль-Каїди в країнах ісламського Магрібу (AQIM), на чолі якої стоїть його двоюрідний брат Гамада Аг Гама[64], а також Алжирський Département du Renseignement et de la Sécurité (DRS)[36]

Малі переживає кілька криз відразу, що сприяє зростанню конфлікту: [79]

  1. Державна криза: створення держави туарегів була довгостроковою метою MNLA, перше повстання відбулося у 1962. Після цього, Малі зазнала постійної боротьби за :збереження своєї території.
  2. Продовольча криза: економіка Малі має крайню залежність від зовнішньої допомоги, що призвело до блокади з боку Економічне співтовариство країн Західної Африки. (ЕКОВАС) за для приборкання військової хунти[65]
  3. Політична криза: заколот призвів до повалення президента.

Туарезьке повстання[ред.ред. код]

Перші напади відбулися під час повстання в Менаці, маленькому містечку на далекому Сході Малі, 16 — 17 січня 2012 року. 17 січня відбулися атаки у Агуелхок і Тессаліт. Малійський уряд стверджував, що відновив контроль над усіма трьома містами на наступний день.[66] 24 січня, повстанці відбили Агуелхок у Малійської армії у якої скінчилися боєприпаси[36] Наступного дня уряд Малі черговий раз відбив місто[66] Уряд Малі почало повітряні і наземні операції за для повернення захопленого терену[67] на тлі акцій протесту в Бамако[68] і Каті[69] малійський президент Амаду Тумані Туре потім відправив у відставку його старших командирів на туарезькому фронті[70]

1 лютого 2012, MNLA повернули під свій контроль місто Менака. Наступ туарегів на півночі призвів до акцій протесту в столиці Бамако. Десятки малійських солдатів також були убиті в боях за Агуелхок.[68] 6 лютого війська повстанців напали на Кідалі, регіональний центр[71]

Повстанці просунулися до 125 кілометрів на Тімбукту і увійшли без бою в міста Діре і Гундам[72] Ансар Дайн проголосило, що має контроль над Малійсько-Алжирським кордоном[73]

Державний переворот[ред.ред. код]

21 березня 2012, солдати незадоволені ходом конфлікту напали на міністра оборони Садіо Гассама, який прибув за для перемовин. Потім вони закидали камінням автомобіль міністра, змушуючи його втекти з табору[74] У той же день солдати штурмували президентський палац, змушуючи Туре до втечі[74]

На наступний ранок, капітан Амаду Саного, голова новоствореного Національного комітету з відновлення демократії та держави (CNRDR), зробив телевізійний виступ, в якому заявив, що хунта призупинила дію конституції Малі і взяла під контроль владу у державі[75] заколотники звинуватили Туре у повільному придушенні повстання і кепському озброєнні малійської армії в якості причини повстання[76] CNRDR мало бути тимчасовим урядом, доки влада не перейде до нового, демократично обраного уряду[77]

Переворот було «одноголосно засуджено» міжнародною спільнотою,[78], в тому числі Радою Безпеки Організації Об'єднаних Націй,[79] Африканський союз,[79] і Економічне співтовариство Західноафриканських держав (ЕКОВАС).

Проте після інавгурації Траоре, санкції були зняті.

Продовження наступу туарезьких повстанців[ред.ред. код]

Під час невизначеності після перевороту, туарезькі повстанці почали наступ з метою захоплення декількох міст і військових таборів залишених малійською армією[80]

30 березня 2012 повстанці захопили контроль над Кідаль[81], а також Ансонго і Бурем в області Гао[82] 31 березня місто Гао було захоплено повстанцями, прапори MNLA і Ансар Дайн замайоріли у місті[56] Наступного дня, повстанці захопили Тімбукту.[83] Швидкість і легкість, з якою повстанці взяли під свій контроль Північ Малі пояснюється в значній мірі невизначеністю під час перевороту.

6 квітня 2012, MNLA оголосило що вони захопили весь бажаний терен і проголосили незалежність від Малі.

Ісламістсько-націоналістичний конфлікт, червень-листопад 2012[ред.ред. код]

Після відступу з Азаваду малійських урядових військ між Ансар Дайн, MOJWA, і MNLA незабаром відбувся конфлікт один з одним.

5 квітня 2012, ісламісти, ймовірно, з AQIM або MOJWA, захопили алжирське консульство в Гао і взяли заручників[84] MNLA вдалося домовитися про їх звільнення без насильства, і один з керманичів MNLA оголосив, що рух вирішив роззброїти інші збройні групи[85] 8 квітня, головним чином арабська міліція — Національно-Визвольний Фронт Азаваду (FLNA) оголосила про свій намір виступити проти MNLA.

14 травня відбулося зіткнення вояків MNLA і протестуючих в Гао, за повідомленнями, поранені чотири і одна людина загинула[86] 6 червня, мешканці Кидалі протестували проти введення шаріату в місті і на підтримку MNLA, протести були жорстоко розігнані вояками Ансар Дайн. У ніч на 8 червня відбулися бойові дії між вояками MNLA і Ансар Дайн, два вояка загинуло в перестрілці[87]

Битва за Гао і її наслідки[ред.ред. код]

Докладніше: Битва за Гао

Ескалація конфлікту почалася між MNLA і ісламістами після не вдалої спроби злиття[88], і розподілу влади[89]

Протести спалахнули 26 червня 2012 в місті Гао, більшість населення якого не туареги (на відміну від вояків MNLA), а Західно-Суданські групи — сонгай і фула. Протестуючі виступили проти MNLA і розкраяння Малі. Двоє з них були вбиті в результаті протестів, нібито вояками MNLA[90] Протестувальники вийшли під малійськими та ісламістськими прапорами, France 24 повідомило, що багато місцевих жителів підтримують ісламістів через своєї опозиції до туарезьких націоналістів та відділення Азаваду.[91]

26 червня 2012, напруженість призвела до тотальної боротьби в Гао між MNLA і MOJWA, з обох боків відбулась перестрілка важким озброєнням. Незабаром MNLA були вибиті з міста,[92] і з Кидалі і Тімбукту незабаром після цього. Тим не менш, речник MNLA оголосив, що вони мають війська і продовжують контролювати деякі сільські райони в регіоні[93]

Станом на жовтень 2012, MNLA зберіг контроль над містом Менака, з сотнями біженців, що втекли в місто від влади ісламістів, і місто Тинзауатен поруч з алжирським кордоном[94] У тому ж місяці, відкололася від MNLA група — Фронт Звільнення Азаваду (FPA), група заявила, що туареги не мають на меті незалежність, і що вони повинні зосередитися на боротьбі з ісламістами[95]

Захоплення Дуенца і Менака[ред.ред. код]

1 вересня 2012, MOJWA захопило південне місто Дуенца, яке раніше контролювала сонгайська міліція, Ganda Iso. Прес-секретар MOJWA заявив, що група мала угоди з Ganda Iso, але вирішили захопити місто, коли міліція зробила кілька неузгоджених дій.[96] Після початку конфлікту війська MOJWA оточили місто, міліціянти здалися без бою і були роззброєні.[96][97]

16 листопада 2012, війська MNLA спробували захопити Гао, проте наступ було відбито.[50]

19 листопада 2012, війська MOJWA і AQIM зайняли східне місто Менака, яке раніше займало MNLA, з десятками бійців з обох сторін і цивільних осіб вбитими. У перший день боїв, MNLA стверджував їх війська вбили 65 бойовиків-ісламістів, в той час як вони втратили тільки одного вбитимих і 13 пораненими. Ісламісти в свою чергу заявили, що вони знищили понад 100 бійців MNLA і захопили 20.[51]

Іноземна інтервенція, січень 2013[ред.ред. код]

Докладніше: операція Сервал

У відповідь на прохання з боку уряду Малі і ЕКОВАС що до іноземного військового втручання,[98] 12 жовтня 2012 Рада Безпеки ООН одноголосно[99] згідно з главою VII в Статуту ООН ,[100] дозволило використання військ НАТО та африканських держав.

Перемовини MNLA з урядом Малі[ред.ред. код]

У грудні 2012, керманичі MNLA почали мирні переговори з урядом Малі і відмовилися від своєї попередньої мети — незалежності Азаваду на користь самоврядування. В січні 2013, в Парижі, прес-секретар MNLA, Мусса Аг Ассарід (який напередодні критикував відкраєну групу FPA за відмову від незалежності[101]) заявив, що MNLA «готовий допомогти» своїм колишнім супротивникам в боротьбі проти ісламістів.[102]

Проте MNLA не контролює великих населених пунктів на початок 2013 або великих пустельних теренів поблизу кордону з Мавританією, Алжиром і Нігером[103]

Битва за Кону і французька інтервенція[ред.ред. код]

Докладніше: Битва за Кону

10 січня 2013, ісламісти відбили стратегічне місто Кона, розташоване в 600 км від столиці, у малійських військ[104] Пізніше, приблизно 1200 бойовиків-ісламістів просунулися на 20 км до Мопті, Малі — військового гарнізону[38]

На наступний день французькі війська почали операцію Сервал, втрутившись у конфлікт[105]

На думку аналітиків, французи були змушені діяти раніше, ніж планувалося, через важливість військового аеропорту Севаре, розташованого в 60 км на південь від Кона, для подальших операцій[106] Операція включала використання вертольотів спецназу Газель, які зупинили ісламістські колони, що просувалися до Мопті, а також чотирьох Mirage 2000-D зі складу Armée de l'Air з бази в Чаді. 12 цілей були вражені Міражами в ніч 11 —12-го січня 2013. Начальник штабу французької армії, Едуар Гійо заявив, що ісламісти були виведені з Кона і відступили на кілька десятків кілометрів на північ[107]. Повітряні удари, за повідомленнями, знищили півдюжини технічок і Командний центр ісламістів. Один французький льотчик, лейтенант Damien Boiteux, загинув, після того як його вертоліт був збитий вогнем із землі в ході операції[108][109]

Слідом за французьким розгортанням військ, ЕКОВАС заявив, що військам африканських країн було наказано негайно розгортуватися у Малі. MNLA також запропонував приєднатися до наступу проти ісламістів.[110]

Інцидент із захопленням заручників в Ін-Аменас[ред.ред. код]

16 січня стало відомо, що група бойовиків AQIM перетнули кордон Малі із Алжиром і захопили родовище природного газу що належить британському концерну BP, норвезькому Statoil і алжирській компанії Sonatrach у Ін-Аменас, неподалік від кордону з Лівією. Бойовики, вбили двох іноземних громадян та тримали 41 іноземного громадянина у заручниках, представники групи проголосили, що метою нападу було помститися країнам, які здійснили інтервенцією в Малі. Заручниками були декілька американських, японських, британських, румунських, і норвезьких громадян. Алжир, вів переговори з бойовиками, щоб спробувати домогтися звільнення заручників[111]

19 січня 11 бойовиків і 7 заручників було вбито в останньому штурмі що припинив протистояння. Крім того, 16 іноземних заручників були звільнені, в тому числі 2 американці, 2 німця і 1 португалець.[112]

Наступ на північ Малі[ред.ред. код]

16 січня, французькі спецслужби, поряд з малійською армією, вступили в бій на вулицях з малими та мобільними групами джихадистів в місті Діабалі[113], але французький міністр оборони заперечує присутність французьких військ, що вступили у бої в Діабілі[114]

У той же день уряд Іспанії схвалив відправку одного транспортного літака в Малі в цілях матеріально-технічного забезпечення та підготовки кадрів[115] Тим часом, уряд Німеччини дозволив відрядження двох Transall C-160 транспортних літаків для перевезення африканських військ в столицю Бамако.[21] Крім того, уряд Італії пообіцяв повітряний транспорт за для логістичної підтримки[22]

17 січня гарнізон Банамба був приведений до підвищеної бойової готовності, після того як ісламісти почали наступ на місто з Діабалі[116]

18 січня, малійська армія оголосила, про встановлення повний контроль над Кона знову[117][118] інформація була підтверджена речниками Ансар Дайн. У той же день ісламісти були вибиті з Діабалі відповідно до декількох місцевих джерел[119][120]

21 січня французькі і малійські війська увійшли в Діабалі без опору[121] Дуентца також було захплено в той же день[122]

Ввечері 24 січня малійські солдати взяли під контроль Гомборі[123] У той же день відколовшаяся від Ансар Дайн, Ісламський рух за Азавад, заявив, що він прагне до мирного вирішення конфлікту і закликає Францію та Малі припинити бойові дії на півночі, за для «створення атмосфери миру, яка відкриє шлях для широкого політичного діалогу».[124][125]

26 січня, французький спецназ захопив аеропорт і важливий міст в місті Гао які були під контролем ісламістів. Того ж дня місто було взято французько-малійськими військами.[126]

27 січня, французькі і малійські війська оточили Тімбукту і почали штурм міста[127][128][129]Аеропорт Тімбукту було захоплено також 27 січня. 28 січня, малійські та французькі військові джерела оголосили, що весь район між Гао і Тімбукту знаходиться під контролем уряду і доступ в місто вільний.[130][131][132]

28 січня MNLA взяв під свій контроль Кідалі за допомогою Ісламського руху за Азавад а також міста Тессаліт і Ін-Халіл. Ісламісти, відступили в гори.[133][134]

29 січня, перші не-малійські африканські війська увійшли в Північне Малі. Нігерійські солдати зайняли Ансонго і чадські війська, Менаку. Чисельніша армія Чаду продовжила наступ на північ від Менаки в підтримку малійської армії[135]

30 січня, французи захопили аеропорт Кідалі. За для запобігання конфліктів між вояками Малі та туарегами, делегація MNLA виїхали в Уагадугу вести переговори з Малійськими посадовими особами[136]

Партизанська фаза[ред.ред. код]

Ісламісти відступили до Адрар-Іфорас, безплідне високогір'я на північному сході Малі. Знання та контроль над місцевими джерелами води грає життєво важливу роль в конфлікті , що триває в цій області.[137] 19 лютого Франція почала нову операцію (Пантера), з метою придушення опору у регіоні[138][139]

8 лютого відбувся перший з часу початку французької інтервенції теракт. Смертник підірвав себе на посту малійської армії за сто кілометрів на північ від Гао. Один солдат був поранений. У цей же день малійські частини провели операцію проти елітних підрозділів армії Малі, так званих «червоних беретів», які залишилися вірними поваленому президентові Амаду Тумані Туре. «Червоні берети» дислокувались у військовому містечку, біля Бамако, і, як повідомляють в міністерстві оборони Малі, відмовлялися брати участь у боях з ісламістами. Після зіткнення були постраждалі з обох боків і серед цивільного населення[140][141]..

10 лютого ісламісти влаштували ще один теракт на тому ж місці, де і перший[142]. Постраждала одна людина. Відповідальність за обидва теракти взяла організація «Рух за єдність і джихад в Західній Африці» і 10 лютого в неділю вчинила атаку на Гао. Бойовики змогли досягти центру міста, укріпитися в житлових будинках і поліцейській дільниці. Бої йшли весь день. У понеділок вранці французька авіація розбомбила поліцейський відділок, а малійським частинам довелося перевіряти квартали міста [143][144].

19 лютого франко-малійські сили проводили операцію на півночі країни, в гористій місцевості Адрар-Іфорас. У боях було ліквідовано 20 ісламістів, авіація розбомбила склади зі зброєю. У перестрілці загинув французький сержант. Він став другим вбитим ісламістами французьким солдатом в Малі з початку інтервенції[145][146].

21 лютого «Рух за єдність і джихад в Західній Африці» в черговий раз атакувало Гао. Ісламісти атакували місто в ніч з середи (20 лютого) на четвер. Вони зайняли мерію і резиденцію губернатора. У четвер і п'ятницю малійці і французи намагалися вибити супротивників. Були задіяні французькі вертольоти. В ході перестрілки постраждала будівля суду, в якій сталася пожежа. В іншій частині країни, недалеко від міста Кідаль, бойовики того ж угрупування влаштували теракт. Терорист-смертник підірвався в автомобілі поряд з військовим табором, де розташувалися війська Франції і Чаду[147][148]. Поранені два мирних жителя[149].

23 лютого війська міжнародної коаліції, що продовжили бойові дії проти ісламістів на плоскогір'ї Адрар-Іфорас, в результаті бою із загонами супротивника вбили до 65 бойовиків. Також було вбито 13 солдатів армії Чаду, що стало найбільшою втратою іноземних сил в Малі[150][151].

Президент США Барак Обама 22 лютого 2013 оголосив про те, що близько 100 американських військових вже відправлені в Нігер, сусідню з Малі країну, для того щоб допомогти міжнародним силам в Малі. Американський загін повинен встановити військово-повітряну базу в столиці Нігеру Ніамей, звідки буде можливо здійснювати спостереження за терористичними групами. Інформацією США будуть ділитися з воюючими в Малі державами, що воюють в Мал¡[152].

24 лютого, 28 ісламістів і десять вояків Чаду загинуло під час бойових дій в горах Адрар-Іфорас в північній частині Малі[153]

26 лютого, начинений вибухівкою автомобіль вибухнув у місті Кідаль на контрольно-пропускному пункті MNLA. Щонайменше 7 бійців MNLA разом з терористом-смертником загинули в результаті нападу.[154]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Gunfire breaks out as Tuareg rebels enter northern Mali city». The Gazette (Montreal). 31 March 2012. Процитовано 1 April 2012. [недійсне посилання]
  2. Couamba Sylla (2012-04-04). «Tuareg-jihadists alliance: Qaeda conquers more than half of Mali». middle-east-online.com. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-04-06. 
  3. а б «Traore readies to take over in Mali». News24. 12 April 2012. Процитовано 12 April 2012. 
  4. Foreigners abducted by Islamist militants in Algeria
  5. «Is Qatar fuelling the crisis in north Mali? - MALI». FRANCE 24. Процитовано 2013-01-28. 
  6. а б «Mali says Nigeria, Senegal, France providing help». Reuters. Процитовано 2013-01-13. 
  7. «Niger says sending 500 soldiers to Mali operation». Reuters. Процитовано 2013-01-13. 
  8. «MALI UPDATE 5: Burkina Faso, Nigeria to send troops to Mali». English.ahram.org.eg. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-13. 
  9. а б в г д е ж и к л м «Les djihadistes s'emparent d'une ville à 400 km de Bamako». Процитовано 2013-01-14.  Текст «
    • Використано матеріали зі статті у [{{{1}}} французькій Вікіпедії]» проігноровано (довідка)
  10. «Ghana agrees to send troops to Mali». Ghana Business News. 2013-01-14. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-18. 
  11. а б «Mali conflict: West African troops to arrive 'in days'». Mali conflict: West African troops to arrive 'in days'. 2013-01-15. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-18. 
  12. «Aid Pledged to Mali as More Troops Deploy». Wall Street Journal. 17 January 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  13. «AU to hold donor conference on Mali intervention». Africa Review. 18 January 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  14. «Nigeria Set for Mali Troop Deployment». Voice of America. 15 January 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  15. «Military aid set to help Mali». Brisbane Times. 2013-01-18. Архів оригіналу за 2013-08-24. 
  16. «Canada sending C-17 transport plane to help allies in Mali». www.cbcnews.ca. 2013-01-14. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-14. 
  17. «EU dilemma over Malian armed forces training». Euronews. 2013-01-14. Архів оригіналу за 2013-08-24. 
  18. «Regering keurt steun aan militaire interventie in Mali goed ( Belgium sends transport planes, helicopters and military personnel)» (Belgian). De Standdard. 2012-01-15. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-18. 
  19. «Danmark sender transportfly ind i kampene i Mali (Denmark Confirms Sending Aid to Mali)». Politiken.dk. 2012-01-14. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-18. 
  20. Denmark confirms sending aid to Mali. Politiken, 2013.
  21. а б «Germany pledges two transport planes for Mali». AFP. 16 January 2013. Архів оригіналу за 1 February 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  22. а б «Mali: Italy to offer France logistical support». The Telegraph. 16 January 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  23. España confirma que intervendrá en Malí. Cuartopoder, 2013.
  24. Spain provides a transport plane.. ABC, 2013.
  25. «UK troops to assist Mali operation to halt rebel advance». BBC. 1970-01-01. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-13. 
  26. а б в Par Europe1.fr avec AFP. «Mali: nouveau groupe armé créé dans le Nord». Europe1.fr. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-04-09. 
  27. Felix, Bate; Diarra, Adama (10 April 2012), New north Mali Arab force seeks to "defend" Timbuktu, http://af.reuters.com/article/topNews/idAFJOE83901120120410 
  28. MISNA (2012-01-20). «Mali: Fighting In North; The New Touareg War». Eurasiareview.com. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-03-07. 
  29. Daniel, Serge (30 March 2012). «Mali's isolated junta seeks help to stop Tuareg juggernaut». ModernGhana.com. Процитовано 1 April 2012. 
  30. «Mali Tuareg rebels' call on independence rejected». BBC. 6 April 2012. Процитовано 6 April 2012. 
  31. «Facts: Islamist groups present in northern Mali». Google News. Agence France-Presse. 13 January 2013. Архів оригіналу за 1 February 2013. 
  32. «Mali Conflict: UN backs France's Military Intervention». BBC News. 14 January 2013. Процитовано 15 January 2013. 
  33. а б в «Chad to send 2000 soldiers to Mali». Courier Mail. 17 January 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  34. «Mali army retakes key town from rebels». Al Jazeera English. 18 January 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  35. Chu, Henry (17 January 2013). «EU authorizes military training mission for Mali». LA Times. Процитовано 17 January 2013. 
  36. а б в г Jeremy Keenan (2012-03-20). «Mali's Tuareg rebellion: What next?». Al Jazeera. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-03-23. 
  37. а б Sofia Bouderbala (2012-04-02). «Al-Qaeda unlikely to profit from Mali rebellion: experts». The Daily Star. Архів оригіналу за 2012-09-17. Процитовано 2012-04-03. 
  38. а б в «France begins Mali military intervention». Al Jazeera. 11 January 2013. Процитовано 11 January 2013. 
  39. «Analysis: French early strike shakes up Mali intervention plan». Reuters. Архів оригіналу за 2013-08-24. 
  40. 2 killed (17-19 January), [1] 160 killed (24-25 January), [2] 2 killed (16 February), [3] total of 164+ reported killed
  41. «Des prisonniers crient leur détresse» (French). El Watan. 2012-04-08. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-04-09. 
  42. Felix, Bate. «France bombs Mali rebels, African states ready troops». Reuters. Процитовано 2013-01-13. 
  43. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок frenchstrikes не вказаний текст
  44. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок capturetroops не вказаний текст
  45. «Fierce clashes between Malian army and Tuareg rebels kill 47». The Daily Telegraph. 19 January 2012. Архів оригіналу за 14 October 2012. 
  46. «Mali says 20 rebels killed, thousands flee». Reuters. 5 February 2012. Процитовано 7 March 2012. 
  47. «Heavy fighting in north Mali, casualties reported». Reuters. 7 February 2012. Процитовано 11 January 2013. 
  48. а б «Mali: au moins 35 morts dans les affrontements islamistes/Touareg à Gao» (French). Google News. Agence France-Presse. 30 June 2012. Архів оригіналу за 22 January 2013. Процитовано 30 June 2012. 
  49. а б «Islamists seize north Mali town, at least 21 dead in clashes». Google. 27 June 2012. Архів оригіналу за 1 February 2013. Процитовано 12 January 2013. 
  50. а б в «New fighting breaks out in northern Mali». France 24. 2012-11-16. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-12. 
  51. а б в «North Mali clashes kill dozens, some unarmed: source» Google News (AFP), 20 November 2012
  52. «French air strikes stop Mali Islamist advance». Agence France-Presse. 12 January 2013. Архів оригіналу за 1 February 2013. Процитовано 12 January 2013. 
  53. Tran, Mark (17 January 2013). «Mali refugees flee across borders as fighting blocks humanitarian aid». The Guardian. Процитовано 18 January 2013. 
  54. «Mali soldiers say president toppled in coup – Africa». Al Jazeera. 2012-03-22. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-03-22. 
  55. Associated Press, «Coup Leader Reinstates Mali's Constitution», Express, 2 April 2012. p. 8.
  56. а б Baba Ahmed and Rukmini Callimachi (2 April 2012). «Islamist group plants flag in Mali’s Timbuktu». Boston Globe. Associated Press. Процитовано 3 April 2012. [недійсне посилання]
  57. Serge Daniel (4 April 2012). «Mali junta denounces 'rights violations' by rebels». Google. Agence France-Presse. Архів оригіналу за 1 February 2013. Процитовано 6 April 2012. 
  58. «Tuareg rebels declare the independence of Azawad, north of Mali». Al Arabiya. 6 April 2012. Процитовано 6 April 2012. 
  59. а б Backgrounder: Situation in Mali, Ralph Sundberg, June 5, 2012, Uppsala Conflict Data Program, http://uppsalaconflictdataprogram.wordpress.com/2012/06/05/backgrounder-situation-in-mali/
  60. Mali, UCDP Conflict Encyclopedia, retrieved Jan. 14, 2013, http://www.ucdp.uu.se/gpdatabase/gpcountry.php?id=103&regionSelect=1-Northern_Africa#
  61. «Mali: 47 Die in Clashes Between Troops, Rebels – Ministry». allAfrica.com. Agence France-Presse. 19 January 2012. Процитовано 7 March 2012. 
  62. Adam Nossiter (5 February 2012). «Qaddafi's Weapons, Taken by Old Allies, Reinvigorate an Insurgent Army in Mali». The New York Times. Процитовано 26 March 2012. 
  63. «Mali: Timbuktu heritage may be threatened, UNESCO says». BBC. 3 April 2012. Процитовано 4 April 2012. 
  64. «AFP: Islamist :fighters call for Sharia law in Mali». Google. 13 March 2012. Архів оригіналу за 23 April 2012. Процитовано 22 March 2012. 
  65. «West African ECOWAS Leaders Impose Mali Sanctions». BBC. 3 April 2012. Процитовано 14 January 2013. 
  66. а б «Mali Besieged by Fighters Fleeing Libya». Stratfor. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-03-22. 
  67. Rice, Xan (2012-02-19). «Mali steps up battle against Tuareg revolt». Financial Times. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-03-24. 
  68. а б «Mali capital paralysed by anti-rebellion protests». Reuters. 2 February 2012. Процитовано 7 March 2012. 
  69. «Contre la gestion de la crise du nord: Les élèves ont marché hier à Kati» (French). Mali Web. 2012-03-20. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-03-24. 
  70. «Mali: Rebellion claims a president». IRIN. 22 March 2012. Процитовано 2 April 2012. 
  71. «Tuareg rebels attack Mali town of Kidal». Al Jazeera. 2012-02-06. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-03-25. 
  72. «Mauritania denies collusion as Mali rebels advance». Reuters. 14 March 2012. Процитовано 22 March 2012. [недійсне посилання]
  73. AFP – Tue, 20 March 2012. «Armed Islamist group claims control in northeast Mali». Yahoo! News. Процитовано 2012-03-22. [недійсне посилання]
  74. а б Dembele, Diakaridia (21 March 2012). «Mali Military Blocks Presidential Palace After Gunshots». Bloomberg. Процитовано 22 March 2012. 
  75. «Renegade Mali soldiers declare immediate curfew | Reuters». Reuters. 9 February 2009. Процитовано 22 March 2012. 
  76. «Renegade Mali soldiers announce takeover». BBC. 22 March 2012. Процитовано 22 March 2012. 
  77. «Renegade Mali soldiers say seize power, depose Toure». Reuters. 22 March 2012. Процитовано 22 March 2012. 
  78. «Au Mali, le front des putschistes se fragilise». Le Monde (French). 24 March 2012. Процитовано 24 March 2012. 
  79. а б «International condemnation for Mali coup». Al Jazeera. 2012-03-23. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-03-24. 
  80. Lewis, David (23 March 2012). «Mali rebels advance in north, mutineers seek president». Reuters. Процитовано 23 March 2012. 
  81. «Mali coup: Rebels seize desert town of Kidal». BBC News. 30 March 2012. Процитовано 30 March 2012. 
  82. David Lewis and Adama Diarra (30 March 2012). «Mali coup leader seeks help as rebels seize towns». Reuters. Процитовано 30 March 2012. 
  83. «Mali Tuareg rebels enter Timbuktu after troops flee». BBC News. 1 April 2012. Процитовано 1 April 2012. 
  84. «Les rebelles touareg en guerre contre Al Qaida au Maghreb islamique ?». Le Monde. 2012-04-05. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-04-09. 
  85. «Pour libérer les otages algériens : des négociations avec Belmokhtar sont en cours» (French). El Watan. 2012-04-08. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-04-09. 
  86. «Mali Separatists Send Group to Talk to Protestors». Voice of America. 2012-05-15. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-05-16. 
  87. «Mali rebel groups 'clash in Kidal'». BBC News. 2012-06-08. Архів оригіналу за 2013-07-22. 
  88. «Mali: Islamists seize Gao from Tuareg rebels». BBC News. 2012-06-27. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-06-27. 
  89. «Mali Tuareg and Islamist rebels agree on Sharia state». BBC News. 2012-05-26. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-05-27. 
  90. «Mali: 2 Killed in Anti-Rebel Protest». The New York Times. Reuters. 26 June 2012. 
  91. Peggy Brugiere (29 June 2012). «Backed by popular support, Mali's Islamists drive Tuareg from Gao». France 24. 
  92. Zoe Flood (2012-06-29). «Trouble in Timbuktu as Islamists extend control». The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-06-30. 
  93. Adam Nossiter (15 July 2012). «As Refugees Flee Islamists in Mali, Solutions Are Elusive». The New York Times. Архів оригіналу за 28 August 2012. Процитовано 28 August 2012. 
  94. Salima Tlemçani (11 October 2012). «The limits of military intervention». El Watan (French). Архів оригіналу за 15 October 2012. Процитовано 15 October 2012. 
  95. Salima Tlemçani (11 October 2012). «The limits of military intervention». El Watan (French). Архів оригіналу за 15 October 2012. Процитовано 15 October 2012. 
  96. а б «Islamist rebels gain ground in Mali, seize control of Douentza, ousting former allied militia». The Washington Post. 1 September 2012. Архів оригіналу за 2 September 2012. Процитовано 2 September 2012. 
  97. «Mali Islamists take strategic town of Douentza». BBC News. 1 September 2012. Архів оригіналу за 2 September 2012. Процитовано 2 September 2012. 
  98. «UN adopts resolution on northern Mali». BBC. 2012-10-13. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-10-13. 
  99. «UN Security Council aims for intervention in Mali». Tapai Times, via AFP. 2012-10-14. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-10-13. 
  100. «Security Council paves way for possible intervention force in northern Mali». United Nations. 2012-10-12. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2012-10-13. 
  101. AP INTERVIEW: Mali's secular Tuareg rebels splinter, new group says independence unrealistic
  102. Al Arabiya: Tuareg rebels ready to help French forces in Mali
  103. Mali-based Islamists pledge attacks on French soil (Map)
  104. «Mali Islamists capture strategic town, residents flee». Reuters. 10 January 2013. Процитовано 10 January 2013. 
  105. «Mali – la France a mené une série de raids contre les islamistes». Le Monde. 12 January 2013. Процитовано 2013-01-13. 
  106. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Beat_back не вказаний текст
  107. «Mali : après la mort rapide d'un officier, l'opération militaire s'annonce compliquée». Le Monde. Процитовано 2013-01-13. 
  108. «French airstrikes destroy Mali rebel command center». Panarmenian.net. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-13. 
  109. Шаблон:Cite Trentemoller — NEUS news
  110. «France: How was it dragged into the Malian conflict?». BBC News. 14 January 2013. Процитовано 14 January 2013. 
  111. «Al Qaeda-linked group reportedly holding 7 Americans among 41 hostages after taking control of Algerian gas field». Архів оригіналу за 2013-08-24. 
  112. Goh, Melisa (2013-01-19). «Hostages, Militants Reported Dead After Assault Ends Standoff: The Two-Way». NPR. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-19. 
  113. «Mali conflict: French 'fighting Islamists in Diabaly'». BBC News. 2013-01-16. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-18. 
  114. «Mali: Le Drian dément des combats au corps à corps... Vote du Parlement si l'opération française va au-delà de quatre mois, selon Hollande». 20 Minutes.fr. 2013-01-17. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-18. 
  115. «España ofrece un avión de transporte para la intervención en Malí». ABC.es. 2013-01-17. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-18. 
  116. «Mali Islamist rebels draw closer to capital Bamako». The Guardian. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-17. 
  117. «L'armée malienne affirme avoir repris le contrôle de Konna». Le Monde (French). 18 January 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  118. «Mali Army Secures Central Town of Konna». Bloomberg. 18 January 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  119. «L'armée malienne affirme avoir repris le contrôle de Konna». Le Monde (French). 18 January 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  120. «Mali Army Secures Central Town of Konna». Bloomberg. 18 January 2013. Процитовано 18 January 2013. 
  121. «Mali conflict: French troops 'enter Diabaly'». BBC News. 21 January 2013. Процитовано 21 January 2013. 
  122. «French and Malian troops push northward». Al Jazeera English. 22 January 2013. Процитовано 22 January 2013. 
  123. «Mali army pushes farthest east toward city of Gao». Houston Chronicle. 25 January 2013. Процитовано 25 January 2013. 
  124. «Mali Troops Advance Into Rebel-Held Territory». voanews.com. 25 January 2013. Процитовано 25 January 2013. 
  125. «New Mali rebel faction calls for negotiations». Al Jazeera English. 25 January 2013. Процитовано 25 January 2013. 
  126. Formanek, Ingrid (26 January 2013). «Malian troops recapture rebel stronghold». CNN. Процитовано 26 January 2013. 
  127. «BBC News - Mali conflict: French and Malian troops move on Timbuktu». BBC. Процитовано 2013-01-28. 
  128. «French and Malian forces encircle Timbuktu». France 24. 27 January 2013. Процитовано 27 January 2013. 
  129. Diarra, Adama. idUSBRE90O0C720130127 «Malians celebrate, French-led forces clear Timbuktu». Reuters. Процитовано 2013-01-28. 
  130. French-led troops in Mali control access to Timbuktu Times of India. Retrieved 28 January 2013
  131. French-led troops control access to Timbuktu: military Daily News. Retrieved 28 January 2013
  132. Breaking News: French-led troops control access to Timbuktu: military Straits Times. Retrieved 28 February 2013
  133. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок KidalRetaken не вказаний текст
  134. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок KidalTessalit не вказаний текст
  135. Opération Serval: Point de situation du 29 janvier 2013
  136. http://tempsreel.nouvelobs.com/guerre-au-mali/20130130.OBS7120/mali-l-enjeu-de-kidal.html
  137. Adam Nossiter; Peter Tinti (February 9, 2013). «Mali War Shifts as Rebels Hide in High Sahara». The New York Times. Процитовано February 10, 2013. 
  138. El País: Nuevos combates, más militares
  139. Hollande: We are in the final phase of the operation in Mali
  140. Мали: военные выясняют отношения между собой
  141. В Мали произошел первый с начала французской военной операции теракт
  142. Мали: исламисты меняют тактику
  143. Экстремисты в Мали сменили тактику ведения войны
  144. Mali rebels launch guerrilla attack on Gao
  145. В Мали убит французский военнослужащий
  146. Военные Мали и Франции уничтожили более 20 боевиков на границе с Алжиром
  147. На севере Мали боевики атаковали город Гао: заняли мэрию и резиденцию губернатора
  148. Мали: террористы вновь напали на освобождённый Гао
  149. В теракте возле лагеря французов в Мали пострадали два человека
  150. Мали: потери в боях с исламистами
  151. Столкновение ВС Чада с исламистами в Мали унесло жизни 13 военных, «РИА Новости»
  152. New Drone Base in Niger Builds U.S. Presence in Africa
  153. http://archive.is/20130412051724/www.news.yahoo.com/ten-chadian-soldiers-killed-northern-mali-155956511.html
  154. http://www.bbc.co.uk/news/world-africa-21595018

Див. також[ред.ред. код]