Конфікс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ко́нфікс (від лат. confixus — прикріплений), або ци́ркумфікс (від лат. circum — навколо; буквально — прикріплений колом, навколо) — афіксальна морфема (інакше кажучи, афікс), яка складається з двох компонентів, розташованих перед і після кореня. Специфіка конфікса полягає в тому, що ці два компоненти беруть участь у процесі словотворення одночасно. Так, слово заморський утворено за допомогою конфіксації, тобто одночасного додавання до кореня -мор- префікса за- та суфікса -ськ-. Порівняйте, зокрема, приклади в російській мові: за-речь-е, под-окон-ник. Якщо у словотвірному акті немає такої одночасності, то це не конфіксація, а префіксація чи суфіксація (залежно від характеру морфеми). У слов'янських мовах конфікси трапляються рідко[1]. В українській мові Н. Клименко й Є. Карпіловська виокремлюють 60 конфіксів. Дублетний термін циркумфікс менш поширений в українській мовознавчій літературі за варіант конфікс.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства : підруч. / Ю. О. Карпенко. – 2-ге вид., стер. – К. : Академія, 2009. – 336 с.
Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.