Концептуальна метафора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

В когнітивній лінгвістиці, концептуа́льна мета́фора, або когніти́вна мета́фора, відноситься до розуміння однієї ідеї (або сфери діяльності), або концептуального домену, відносно іншого. Концептуальним доменом (англ.) може бути будь-яка послідовність організації людського досвіду. Закономірність, з якою різні мови використовують ті ж метафори, призвела до гіпотези, що відповідностям між концептуальними доменами відповідають нейронні відображення у мозку.[1]

Ця ідея, і докладне вивчення основних процесів, були вперше дослідженні Джорджем Лакоффом (англ.) і Марком Джонсоном (англ.) у праці «Метафори, якими ми живемо». Інші вчені-когнітивісти вивчали суб'єкти схожі на концептуальну метафору під ярликами «аналогії» і «концептуального змішування (англ.)».

Концептуальні метафори можна побачити в мові в нашому повсякденному житті. Концептуальні метафори формують не тільки наше спілкування, а й те як ми думаємо і діємо. У своїй праці «Метафори, якими ми живемо» (1980) Джордж Лакофф і Марк Джонсон продемонстрували як повсякденне мовлення є наповнене метафорами, які ми не завжди помічаємо. Приклад однієї з найбільш часто використовуваних концептуальних метафор «Суперечка — це битва» («Argument is war»).[2] Ця метафора формує наше мовлення таким чином, що ми бачимо суперечку як війну або як битву, в якій потрібно виграти. Це не рідкість почути, що хтось сказав «Він переміг у цій суперечці». Сам шлях осмислення суперечки формується метафорою буття війни і битв, які повинні бути виграні. Сутичку можна побачити в багатьох інших концепціях, крім бою, але ми використовуємо це поняття, щоб сформувати спосіб яким ми думаємо про суперечку і те, як ми сперечаємося.

Концептуальні метафори дуже часто використовуються, щоб зрозуміти теорії і моделі. Концептуальна метафора використовує одну ідею і пов'язує її з іншою, щоб краще зрозуміти щось. Не тільки наше повсякденне спілкування формується мовою концептуальних метафор, але і тим, настільки ми розуміємо наукові теорії. Ці метафори переважають у комунікації, і ми не просто використовуєм їх на мові, ми сприймаємо і діємо відповідно з метафорами.

Мапування[ред.ред. код]

В основах концептуальних метафорах покладено дві головні ролі концептуальних доменів:

  • Вихідни́й доме́н: концептуальний домен, в якому ми бачимо метафоричні вислови (наприклад, любов — це подорож).
  • Цільови́й доме́н: концептуальний домен, який ми намагаємося зрозуміти (наприклад, любов це подорож).

Мапува́ння є систематичним набором відповідностей, які існують між складовими елементами вихідної і цільової області. Багато елементів цільової концепції надходять з джерел доменів. Щоб вивчити концептуальну метафору потрібно знати безліч відповідників, які застосовуються до даних джерел.[3]

Первинний принцип цієї теорії полягає в тому, що метафори є актами думки, а не тільки мови, отже тому термін концептуальна метафора. Може здатися, що метафора складається зі слів або інших мовних виразів, які приходять від термінології більш конкретних концептуальних доменів, але концептуальні метафори лежать в основі системи пов'язаних метафоричних виразів, які з'являються на мовну поверхню. Аналогічним чином, відповідники концептуальної метафори є мотивовані зображеннями схем, які є попередньо мовними схемами, що стосуються простору, часу, переміщення, управління та інших елементів основи людського досвіду.

Концептуальні метафори зазвичай використовують більш абстрактні поняття таке як ціль і щось більш конкретне або фізичне, як їх джерело. Наприклад, метафори, такі як «дні [більш абстрактна або цільова концепція] які попереду» або «я витрачаю свій час на…» опираються на більш конкретне поняття, висловлюючи тим самим час як шлях у фізичному просторі. Різні концептуальні метафори, як правило, утворюються, коли мовець намагається зробити зв'язок між певною точкою зору або ходом дій.

Принцип односпрямованості стверджує, що метафоричний процес звичайно йде від більш конкретного до більш абстрактного, а не навпаки. Відповідно, абстрактні поняття розуміються в термінах процесів прототипом конкретних процесів. Термін «конкретне» у цій теорії, був охарактеризований Лакоффом і Джонсоном, як більш тісно пов'язаний з фізичними нейронними та інтерактивними тілами. Одну із точок зору цієї теорії можна простежити в такій когнітивній науці як математика, де запропоновано, що сама математика, найбільш поширений засіб абстракції в людському розумі, є в значній мірі побудована метафорично, і тим самим відображає пізнавальний ухил унікального для людини, яка використовує втілений прототип процесів, які зрозумілі кожній людині через свій особистий дослід.

Мовне і культурне мапування[ред.ред. код]

У їхній спільній праці 1980 року, Лакофф і Джонсон дослідили збірку основних концептуальних метафор, що включала:

  • Любов як подорож
  • Життя як подорож
  • Соціальні організації як рослини
  • Любов як війна

Друга частина кожної з цих фраз викликає певні припущення щодо явного досвіду і вимагає від читача чи слухача їхнього застосування у передуючих абстрактних поняттях любові чи організовування для того, щоб зрозуміти речення в якому використовується концептуальна метафора.

Існує багато способів обрамлення концептуальною метафорою людського сприйняття і спілкування, особливо в ЗМІ і державній політиці.

Роботи Лакоффа і Джонсона зосереджені на англійській мові і праці англійських учених у сфері когнітивної лінгвістики, які як правило не досліджували детально дискурс іноземних мов з метою визначення креативних шляхів за допомогою яких індивід обумовлює, відлучає чи об'єднує концептуальні метафори. Ендрю Гоалті (англ.) у своїй книзі «Промивання мозку» (2007)[4] розглядає як ідеологічні концептуальні метафори так і китайські концептуальні метафори.

Джеймс У. Андерхілл, сучасний послідовник Гумбольдта, намагається відновити зосередженість яку проявляв Гумбольдт стосовно різних методів обрамлення мовної реальності і стратегій, що використовуються особою у винахідливому відкиданні і зміні існуючих шаблонів мислення. Взявши до уваги парадигму концептуальної метафори Лакоффа-Джонсона, він досліджує яким чином чеські комуністи привласнили концепцію народу, держави і боротьби. І те як німецькі комуністи використовували поняття вічності і чистоти. Проте він також нагадує про те що (як і головний критик гітлерівської Німеччини Клемперер показує) опір шаблонному образу думок означає використання (залучення) концептуальної метафори і відмову від логічності, що навязується на них ідеологією. У багатомовних дослідженнях (базуються на чеській, німецькій, французькій та англійській мові), Андерхілл роздумує як різні культури сформулювали такі ключові поняття як істина, любов, ненависть і війна.[5]

Роль сім'ї та етики[ред.ред. код]

Менш категорична але схожа заява була зроблена Джорджем Лакоффом в його книзі «Політика моралі» і книзі про фрейм «Не думай про слона!». Лакофф стверджує, що суспільно-політична сфера в Америці відображає основу концептуальної метафори «сім'я». Відповідно, люди сприймають політичних лідерів в ролях «суворого батька» і «турботливих батьків». Два основні погляди на політичну економіку постають з цього бажання бачити дію національного державного акту більш батьківською чи більш материнською. Він продовжує розвивати ці погляди у своїй книзі «Політичний розум».

Теоретик урбанізації і фахівець з етики Джейн Якобс (англ.) зробила цю відмінність менш гендерно обумовленою (якщо не повністю десексуалізованою) роблячи поділ між «опікунською» і «торгівельною» етикою. Вона зазначає, що опіка і торгівля це дві конкретні діяльності, які люди повинні навчитися застосовувати метафорично стосовно будь якого вибору в подальшому житті. В суспільстві, де опікою дітей займаються жінки, а торгівля в умовах ринкової економіки є першочерговим обов'язком чоловіків, Лакофф зазначає, що діти відповідно назначають «опікунську» і «торгівельну» роль своїм матерям та батькам відповідно.

Ці обидві теорії припускають, що може бути значний вплив соціальних обумовленостей (англ.) і тиску для того щоб сформувалися специфічні (особливі) когнітивні помилки (англ.) (упередження). Антропологи зазначають що у всіх суспільствах є схильність до призначення ролі за віком і статтю, що слугує підтримкою даної теорії.

Політика і лінгвістика[ред.ред. код]

І Лакофф і Якобс багато часу присвятили актуальним подіям і політичній теорії, припускаючи, що відомі лінгвісти і теоретики концептуальної метафори можуть направити свої теорії в напрямку політичної активності. Дійсно, якщо концептуальна метафора є основою, як це стверджує Лакофф, вони можуть буквально не мати іншого вибору.

Критики цього спрямованого на етику підходу до мови визнають, що ідіоми відображають основні концептуальні метафори проте граматика і міжкультурна концепція наукового методу і математичної практики (англ.) як правило зменшує (мінімалізує) вплив самої метафори. Такі критики схильні бачити Лакоффа і Якобс як «лівих діячів», і не прийматимуть їх політику як «хрестовий похід» проти онтології в мові і культурі, а, швидше, в якості своєрідно затраченого часу, що не несе ні великої користі ні не є частиною лінгвістичної науки. І далі зазначені Дельоз і Гваттарі, М. Фуко і недавно приєднаний до них Мануель де Ланда (англ.) критикуватимуть їх стосовно цих двох позицій заради взаємовигідного складу незмінної старої онтологічної ідеології, що намагається відокремити дві частини від єдиного цілого, що є значнішим ніж сума цих обох частин.

У своїй роботі «Жінка, вогонь і небезпечні речі (англ.)» (1987) Лакофф відповів на деякі з цих ще непоставлених тоді критичних зауважень. Він досліджує вплив когнітивної метафори (культурно індивідуальну і універсальну) на граматику кількох мов і також доказ обмеженості класичної логіко-позитивістської (англо-американська школа) філософської концепції категорії що зазвичай використовується для пояснення чи опису наукового методу. Лакофф, впевнений стосовно емпіричних наукових доказів, тобто навмисно придуманих передбачень в вищезгаданій роботі (1987) і «Філософія у плоті» (1999) припускає що позиція (стан) когнітивної метафори не має жодних протиріч щодо наукового методу проте вважає цей метод тонко розвиненою системою міркування, яка використовується для виявлення явищ, які згодом розуміються з точки зору нових концептуальних метафор (наприклад, метафора руху рідини для проведення електрики, яка описується в термінах «поточний» «протікаючий» проти «опір», або гравітаційна метафора для статично-електричних явищ, або модель «планетарної орбіти» атомного ядра і електронів, використана Нільсом Бором).

Крім того, частково у відповідь на таку критику, Лакофф і Рафаель Нуньєс (англ.), у 2000 році запропонували математичну когнітивну науку, щоб пояснити когнітивну математику як наслідок, а не альтернативу людської залежності від концептуальної метафори для розуміння абстракції в термінах основних емпіричних даних .

Література і концептуальна метафора[ред.ред. код]

Американське лінгвістичне товариство стверджує що новітній лінгвістичний підхід в літературі стосується когнітивної метафори не як мовленнєвої а як мисленнєвої форми. Метафоричні структури формуються з вихідних схематизованих доменів чи перетворюють досвід в абстрактні домени. Ми мислимо абстрактними уявлення про життя з точки зору нашого подорожнього, річного чи денного досвіду. «Зупинка у лісі сніжного вечора» Роберта Фроста не розуміється нами як подорож повозкою з кіньми але як поема про життя. «Я не спинилася заради смерті (англ.Емілі Дікінсон ми розуміємо як вірш про кінець людського життя а не про поїздку в кареті. Ця робота по новому визначає критичне поняття уяви. Можливо, з цієї причини, когнітивна метафора має значні перспективи для певного зближення лінгвістики та літературознавства.[6]

Концептуальна метафора і вивчення мови[ред.ред. код]

Існує ряд доказів того, що розуміння основних концептуальних метафор може допомогти у запам'ятовуванні словника людям котрі вивчають іноземну мову (англ.). Для того щоб покращити розуміння концептуальних метафор, одномовний словник Макміллан (англ.) містить близько 50 метафоричних категорій, що охоплюють найбільш важливі «лакоффські» англійські метафори. Наприклад словникова стаття про розмову містить в собі категорію з заголовком «Розмова неначе подорож в якій розмовник переходить від одного місця на інше» до якої добавляються елементи лексики (слова і сполучення), що реалізують цю метафоричну схему. Експерти у вивченні мови починають вивчати актуальність концептуальної метафори стосовно того як навчаються учні і що роблять вчителі під час заняття.

Дослідження російських та українських вчених[ред.ред. код]

Концептуальна метафора стала об'єктом пильної уваги російських та українських лінгвістів — В. З. Панфілова, Л. Г. Акуленка, В. В. Акуленка, С. А. Жаботинської, С. О. Швачко, І. К. Кобякової та ін. С. А. Жаботинська є автором статті «Концептуальна метафора: процедура аналізу для множинних даних», в якій вона зазначає:

« Відповідно до ТКМ, в концептуальній метафорі здійснюється взаємодія цільового та вихідного концептів або доменів. Цільовий концепт / домен, осмислюється за допомогою метафори, є концептуальнийм референтом. Порівнюваний з ним вихідний концепт / домен є концептуальний коррелят. Референт і корелят повинні належати до різних понятійним просторів, тобто вони повинні бути розведеними в думки. При порівнянні референта з корелятом відбувається перехресне картування (cross-mapping): певні характеристики корелята проектуються на певні характеристики референта. Метафоричне картування заряджене інференціями (entailments, inferences): ті складові корелятивного домену, які безпосередньо не фігурують в метафорі, можуть бути виведені з неї.  »

Примітки[ред.ред. код]

  1. e.g. Feldman, J. and Narayanan, S. (2004). Embodied meaning in a neural theory of language. Brain and Language, 89(2):385-392
  2. Lakoff and Johnson, Ch.1-3
  3. Kövecses, Zoltan (2010) Metaphor: A Practical Introduction
  4. Goatly, Andrew (January 17, 2007). Washing the Brain Metaphor and Hidden Ideology. John Benjamins Publishing Company. ISBN 978-90-272-2713-3.
  5. 'Ethnolinguistics and Cultural Concepts', Cambridge University Press 2012, and 'Creating Worldviews', Edinburgh University Press 2011. ISBN 978-0-7486-4315-8
  6. «LSA: About Linguistics». Lsadc.org. Retrieved 2012-03-04

Література[ред.ред. код]

  • Johnson, Mark (1995) Moral Imagination. Chicago: University of Chicago Press.
  • Johnson, Mark (1987) The Body in the Mind. Chicago: University of Chicago Press.
  • Lakoff, George & Mark Johnson (1999) Philosophy in the Flesh. New York: Basic Books.
  • Lakoff, George (1995) Moral Politics. Chicago: University of Chicago Press. (2nd ed. 2001)
  • Lakoff, George & Mark Turner (1989) More than Cool Reason: A Field Guide to Poetic Metaphor. Chicago: University of Chicago Press.
  • Lakoff, George (1987) Women, Fire and Dangerous Things. Chicago: University of Chicago Press.
  • Lakoff, George & Mark Johnson (1980) Metaphors We Live By. Chicago: University of Chicago Press.
  • Жаботинская, С. А. Концептуальная метафора: процедура анализа для множественных данных / С. А. Жаботинская // Актуальні проблеми менталінгвістики. Збірник статей за матеріалами VII Міжнародної конференції. — Черкаси, Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького, 28-29 квітня 2011 р.
  • Арутюнова Н. Д. Метафора / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь : [ред. В. Н. Ярцева]. — М. : Советская энциклопедия, 1990.