Концерт для віолончелі з оркестром (Гіндеміт)
| Концерт для віолончелі з оркестром | ||||
|---|---|---|---|---|
| Композитор | Пауль Хіндеміт | |||
| Мова | без мовного змістуd | |||
|
| ||||
Концерт для віолончелі з оркестром (1940 р.) — музичний твір композитора Пауля Гіндеміта.
Історія[ред. | ред. код]
Перший Концерт для віолончелі у мі-бемоль мажор (Op. 3) Гіндеміт написав у 1915–16 роках. Концерт для віолончелі з'явився через 24 роки після цього і був написаний у червні-вересні 1940 року.
Гіндеміт потрапив під цензуру націонал-соціалістів у Німеччині за написання «дегенеративної музики», тому 1940 року переїхав до Швейцарії[1]. Там він почав роботу над Концертом для віолончелі з оркестром і завершив її того ж року у США (Ленокс, штат Массачусетс)[2], де вони з дружиною оселилися[3].
Друга світова війна значно вплинула на музичне життя у Сполучених Штатах через політику та пропаганду і виштовхнула музику німецьких іммігрантів на узбіччя. Гіндеміт писав своїй дружині 16 лютого 1940 року, що йому б хотілося «пройти через жахливі події сьогодення із задовільною роботою»[4].
Перша чернетка останньої частини була майже завершена ще у липні-серпні 1940 року; не збереглася.
Концерт для віолончелі було написано для віолончеліста Григорія П'ятигорського. Прем'єра відбулася 7 лютого 1941 року у Бостоні в Symphony Hall; виконували Бостонський симфонічний оркестр, Григорій П'ятигорський (віолончель), Сергій Кусевицький (диригент). Запису цього виконання здійснено не було, вочевидь, через контрактні зобов'язання. Існує запис радіопередачі від 15 грудня 1943 року, уперше виданий у збірці «The Art of Gregor Piatigorsky» West Hill Radio Archives (WHRA-6032); запис поганої якості[5].
Перше повне укладення нот — 1940, Майнц: Schott; було видане у 1943[2].
Про цей концерт з великою повагою відгукнувся Янош Старкер[en], назвавши його «найкращим концертом для віолончелі двадцятого століття: прекрасно складеним, з чудовим музичним матеріалом, неймовірно оркестрованим…»[5].
Існує чимало записів Концерту невідповідної якості, через що його рідко відносять до найкращих робіт Гіндеміта[1].
Будова та особливості[ред. | ред. код]
Написаний у ключі Соль (Соль мажор).
Концерт складається з трьох розділів:
- Mäßig schnell: Allegro moderato, (Half note.png = 92)
- Ruhig bewegt; Sehr Lebhaft; Im früheren langsamen Zeitmaß: Andante con moto, (♩‧ = 60)
- Marsch. Lebhaft: Allegro marciale (Half note.png = 112)
Середня тривалість — 25-28 хвилин.
Хоча у деяких інших роботах Гіндеміта, написаних у той же час, як от Симфонія у Мі-бемоль, виразно відчувається тривога і мілітаристичний дух часу, Концерт для віолончелі майже не відображає середовища війни. Його описуються як доволі дотепний, інколи зухвалий твір[3], однак радше серйозний, ніж розважальний[1].
Друга частина має незвичну структуру; першу тему Вільям Волтон згодом використав як предмет своїх Варіацій на тему Гіндеміта (1963). Перша частина повільно мелодійно розширюється, містячи багато сольних пасажів окремих учасників оркестру. У середній частині — бадьоре скерцо. Ці дві достатньо контрастні теми співіснують паралельно у третій частині[6].
Для інструментальних творів Гіндеміта взагалі і для Концерту для віолончелі зокрема характерне тематичне цитування. У третій частині концерту він цитує марш принцеси Анни Амалії. Тут він зберігає камерність звучання, обмежуючи виконавський склад. Проте завдяки зовсім тихій динаміці (р-рр), середньому та високому регістру, стакато в дерев'яних духових, кришталевому дзвону челести, трикутника, дзвіночків він перетворюється на казковий «ляльковий» марш[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Martinu, Hindemith, Honegger: Cello Concertos / Johannes Moser | ArkivMusic. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.
- ↑ а б Cello Concerto (Hindemith, Paul) — IMSLP/Petrucci Music Library: Free Public Domain Sheet Music. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.
- ↑ а б Hindemith: Cello Concerto (1940) | Music of its time [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Composing in Wartime: Paul Hindemith [Архівовано 1 травня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б Stephen Greenbank (January 2015). HINDEMITH - Cello Concerto ; PROKOFIEV - Sinfonia Concertante ; RAUTAVAARA - Cello Concerto 1 Hanssler Classic CD94.227 [SG]. MusicWeb-International. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.
- ↑ Roeder, Michael Thomas (1994). A History of the Concerto. Madison: Hal Leonard Corporation. с. 389. ISBN 9780931340611. Архів оригіналу за 2 квітня 2015.
- ↑ Гнатів Наталія. Принципи тематичного цитування в інструментальних творах Пауля Гіндеміта // Київське музикознавство. — Вип. 47. — С. 41-50. Архівовано з джерела 7 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- King, Terry (2010). Gregor Piatigorsky: The Life and Career of the Virtuoso Cellist. Madison: McFarland. с. 133-137. ISBN 9780786456260. Архів оригіналу за 2 квітня 2015.
- Wan, Ching-Ling (1999). The Cello Concerto (1940) by Paul Hindemith: A Structural Analysis and Its Performance Implications. Madison: University of Wisconsin.
- Joseph Stevenson. Paul Hindemith's Cello Concerto Description. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 30 березня 2015.
- Твори Пауля Гіндеміта на hindemith.info (нім.)
- Записи
- Hindemith: Cello Concerto (1940) on CD & download (MP3 & FLAC) [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Youtube: Paul Hindemith (1895—1963): Concerto per violoncello e orchestra (1940) — Raphael Wallfisch, violoncello — BBC Philharmonic diretta da Yan Pascal Tortelier
