Конюшина лучна
| Конюшина лучна | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
| Trifolium pratense Schreb. |
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
Конюши́на лу́чна (Trifolium pratense) — багаторічна рослина роду конюшина родини бобових висотою 40—70 см — одна з кращих кормових трав. Видовий епітет біноміальної назви в перекладі з латинської мови означає «лучна».
Зміст |
Поширення [ред.]
Росте на заплавних луках, у чагарниках, на узліссях, по балках в лісових і лісостепових районах, рідше в Степу і Криму.
Ботанічна характеристика [ред.]
Багаторічна рослина висотою 40—70 см з трійчастими широко-яйцевидними або видовженими, з виїмкою на верхівці листками і прирослими до черешка яйцевидними, з вістрям прилистками. Квітки зібрані в суцвіття — головки. Плід — яйцевидний однонасінний біб. Цвіте з травня до вересня.
Конюшина лучна має ряд цікавих пристосувань. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються, як зонтик, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи: світліша поверхня повільніше охолоджується. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, тому вони добре поширюються вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше випаровує води і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку.
Господарське значення [ред.]
Конюшина лучна — одна з кращих кормових трав: у ній містяться вітаміни А, В, С, D, К, 14,5 % протеїну, 3,5 % жирів, багато кальцію і фосфору, що робить сіно дуже поживним і особливо корисним для молодняка.
Селекціонери [ред.]
Український селекціонер Лихацький Владислав Леонтійович (1926–2001) удосконалив технології вирощування насіння конюшини лучної і працював над впровадженням їх у виробництво. Виведені під його науковим керівництвом сорти конюшини лучної: «Носівська-4», «Носівська-5», «Атлас», «Агрос-12» широко розповсюджені в Україні та за кордоном[1].
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)
Примітки [ред.]
- ↑ Фурса В. М. «Славні імена Носівщини». — Ніжин : ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2009. — 200 с. : іл. ISBN 978-966-340-357-1. Сторінка 17.
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Конюшина лучна |
